НАШЕ ЖИТТЯ—ПАЛОМНИЦТВО ДО НЕБЕСНОГО ЦАРСТВА OUR LIFE IN THIS WORLD IS A PILGRIMAGE TO THE HEAVENLY KINGDOM

Браття і сестри у Христі—

Псалми прочан (від сто дев’ятнадцятого псалма до сто тридцять третього псалма) нам показують тематичне злучення з Літургією.  Всепалення Літургії не ціле без самопожертви.  Ми мусимо злучити нашу жертву з жертвою Христа.

 The Psalms of Ascent (those that number from 119^th Psalm to the 133^rd Psalm) display for us a thematic connection with the Liturgy. The sacrifice of the Liturgy is not complete without self-sacrifice. We must join our sacrifice with the sacrifice of Christ.

 Жертвувати нашу волю, щоб наслідувати Ісуса Христа на подорожі нашого життя—це є метою християнського життя.

 Sacrificing our will in order to follow Jesus Christ on the journey of our life is the goal of the Christian life.

 Псалми прочан є піснями паломництва, бо люди Ізраїля співали їх, коли подорожували до Єрусалиму, заради великих празників Старої Заповіді.  Мета подорожи до Єрусалиму—це жертвувати святі дари, які Закон Мойсея наказав.  Подібним способом, мета нашої подорожи—нашого життя у цьому світі—жертвувати нашу істоту Божим поклонінням у Небесному Єрусалимі.  Наше життя у цьому світі є подорожжю, під час якої ми страждаємо через всі турботи й бі́ди подорожи.

 The Psalms of Ascent are songs of pilgrimage, since the people of Israel sang them when they journeyed to Jerusalem for the sake of the great feasts of the Old Covenant. The goal of the journey to Jerusalem was to sacrifice the holy gifts, which the Law of Moses prescribed. In a similar way, the goal of our pilgrimage—our life in this world—is to sacrifice our being in the worship of God in the Heavenly Jerusalem. Our life in this world is a journey, during which we suffer through all the troubles and dangers of a journey.

 Так як мандрівники у цьому світі мандрують вдень і шукають притулку вночі́, ми маємо Світло Правди, яке нами керує, і Господь нам дає мир, спокій й притулок у Його Волі, бо джерело упевнености для нас—роздумувати, що наш прогрес залежить від Бога, і не від нас.  Ми потребуємо пам’ятати, що ми не тільки мандрівники, але паломники.  Задля цього, Свята й Божественна Літургія є центром нашого життя, бо вона є паломництвом і передчуттям паломничого свята.  У Святій й Божественній Літургії, беремо участь у Христовому житті, і наслідуємо Його до Єрусалиму для Свята Пасхи, так як Святий Апостол Павло нам каже у посла́нні до Євреїв, в якому він описує наш прихід в Сіонській Горі, місті Бога Живого:

 Just as wanderers in this world wander by day and seek shelter at night, we have the Light of Truth, which guides us. The Lord gives us peace, rest and refuge in His will, since our source of confidence and certainty is in knowing that our progress depends on God and not on us. We need to remember that we are not only wanderers, but also pilgrims. For this reason, the Holy and Divine Liturgy is the center of our lives, because it is a pilgrimage and a foretaste of the pilgrim feast. In the Holy and Divine Liturgy, we take part in the life of Christ, and we follow Him to Jerusalem for Holy Pascha, just as the Holy Apostle Paul tells us in his letter to the Hebrews, in which he describes our arrival on Mount Zion, the city of the Living God:

Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів, і до Церкви первороджених, і на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників, і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева.

 

But you have come to Mount Zion, to the city of the Living God, to the Heavenly Jerusalem, and to tens of thousands of angels, to the Church of firstborn, enrolled in Heaven, to God the Judge of all, and to the spirits of the righteous ones made perfect, to the Mediator of the New Covenant, to Jesus, and to the sprinkled Blood that speaks more eloquently than that of Abel.

 Так як всі мандрівники, ми мусимо відмовлятися всім духам прихильности до світових речей, до місць або людей, бо успішні мандрівники не можуть баритися або мандрувати без мети, але вони мають успіх тяжкою роботою, бо пробують подолати найбільшу можливу відстань перед їхнім наступним відпочинком.

 Because we are all wanderers, we must avoid all spirits of attachment to worldly things, places and people, since successful travelers cannot wander about aimlessly, but they become successful in their goals through hard work, being that they try to cover the greatest possible distance before their next rest.

Щоб мандрувати найбільшу можливу відстань, ми потребуємо мати ясну ідею нашої мети.  Тільки через Святу й Божественну Літургію ми маємо досвід нашої мети. Коли ми маємо цей досвід, треба вибирати цю мету, і тотально присвятитися, щоб наслідувати Христа нашим паломництвом.  У Божественній Літургії, ми вчимося відчужености від світових речей й любови до вічних речей. Часто, під час нашого життя у цьому світі, стаємося дезорієнтованими заради спокус цього життя, але Божественною Літургією можемо статися знову орієнтованими до майбутніх благ.

To travel the greatest possible distance, we need to have a clear idea of where we are going. Only through the Holy and Divine Liturgy can we have experience of our goal. Once we have had this experience, we need to choose this goal, and totally dedicate ourselves to following Christ through our pilgrimage.  In the Divine Liturgy, we learn detachment from worldly things and love for eternal things. Often, during our life in this world, we become disoriented on account of the temptations of this life, but through the Divine Liturgy we can become reoriented towards our future good things.

Перший прочанський псалом, псалом сто дев’ятнадцятий, нам каже, що наше паломництво не легке, але ми будемо мати страждання й турботу, які ісходять від дочасних і світових речей, і також мир, який ісходить від Бога, бо ми оцінюємо вічні чесноти над всіма.  Між всіма речами цього світу, тільки чеснота—вічна; тільки ця після смерти переживе.  Псалом каже: «Від моєї турботи, я взивав до Господа, і Він мені відповідав.»

The first Psalm of Ascent, Psalm 119, tells us that our pilgrimage is not easy, but we will have suffering and trouble that comes from temporary and worldly things, but also peace, which comes from God, since we value eternal virtues above all else.  Among all the things of this world, only virtue is eternal; only this survives death. The Psalm tells us: “From my trouble I called to the Lord, and He answered me.”

Певно, ми будемо страждати через великі турботи й біди, але  Господь буде чути наші молитви і рятувати нас, якщо наша надія є у Ньому, так як у Літургії Він завжди чує наші щирі просьби, і прийде, щоб нам дати Своє Життя—Тілом і Кров’ю.

Certainly, we will suffer great troubles and dangers, but the Lord will hear our prayers and save us, if our hope is in Him, just as in the Liturgy he always hears our sincere petitions, and comes to give us His Life through His Body and Blood.

Псалом дальше описує цей світ: «Довгий час я мешкаю між цими, які ненавидять мир.» У біблійській мові «мир»-- «Шалом» по-єврейськи—описування Божого Життя одним словом.  Коли ми відкладемо житейську печаль, ми приймаємо Боже Життя, Мир, «Шалом» так як ми співаємо у Божественній Літургії словами Пісні Херувимської.

Further, the Psalm describes this world: “For a long time, I have lived among those who hate peace.” In the biblical language, “peace,” that is, the Hebrew word “shalom,” is a description of the Life of God in one word. When we lay aside all worldly care, we receive God’s Life, Peace, “Shalom” just as we sing in the Divine Liturgy through the words of the Cherubic Hymn.

Сьогодні, Божественною Літургією йдемо до Єрусалиму, щоб їсти нашу пасхальну жертву, бо ми є паломниками до цього свята.  Прикладом цього паломництва, вирішимо, щоб робити наше ціле життя як паломництво до Небесного Царства.

Today, in the Divine Liturgy, let us go in spirit to the heavenly Jerusalem to eat our Paschal Sacrifice, since we are pilgrims to this feast. Through this example of pilgrimage, let us decide to make our whole life a pilgrimage to the Heavenly Kingdom.