Весільний образ криниці: ми належимо Богу в інтимній та виключній спорідненості The Nuptial Image of the Well: We Belong to God in Intimate and Exclusive Relationship

Коли ми чуємо історію, пов’язану зі сьогоднішнім євангельським читанням, ми не повинні упускати той факт, що ця історія – весільний мотив. У Біблії криниця є символом, який завжди асоцію́ється зі шлюбом. Історії шлюбу Ісаака та Ревекки, Якова та Рахілі, Мойсея та Ціппори зосереджені на криниці. Насправді, у стародавній ізраїльській культурі, криниця разом із міськими воротами часто була місцем укладання шлю́бних контрактів. У новозавітній традиції не випадково з’явлення Архангела Гавриїла Марії, яка має стати Божою Матір’ю, починається біля криниці в Назареті і продовжується там, де знаходиться дім Марії. Донині на місці колодязя знаходиться грецька православна церква Благовіщення, а на місці дому Богоматері – римо-католицький храм. Кожна з цих історій є символічною картиною стосунків Бога з Його народом. Бог викупляє Свій народ і одружує їх із Собою.

When we hear the story that is related in today's Gospel reading, we should not miss the fact that this story is a nuptial motif. In the Bible, the well is a symbol that is always associated with marriage. The marriage stories of concerning Isaac and Rebecca, Jacob and Rachel, and Moses and Zipporah are centered on a well. In fact, in ancient Israelite culture the well, along with city gate, was frequently the place where marriage contracts were negotiated. In New Testament tradition, it is no accident that the apparition of the Archangel Gabriel to Mary, who is to become the Mother of God, begins at the well in Nazareth and continues at the location of the house of Mary. To this day, the Greek Orthodox church of the Annunciation is located at the site of the well, while the Roman Catholic church is built on the site of Our Lady's house.  Each of these stories is a symbolic picture of God's relationship with His people. God redeems His people and weds them to Himself.

Боже відкуплення індивідуальної, грішної людської душі також містично зосереджено на певному колодязі. Він зосереджений на криниці хрещення. У хрещенні кожен з нас був викуплений від влади гріха і смерті і був одружений з Христом, Богом нашим. Тому ікона Христа в Його стражданнях, що носить терновий вінець і тримає в руці тростину, як скіпетр, називається «Нареченим». Далі святий Павло прямо говорить: «Хто приєднаний до Господа, є з Ним один Дух».

God's redemption of the individual, sinful, human soul is also mystically centered on a well, of sorts. It is centered on the baptismal fount. In baptism, each of us was redeemed from the power of sin and death and was wedded to Christ our God. This is the reason the icon of Christ in His suffering, wearing the crown of thorns and bearing the reed in His hand as a scepter is called "the Bridegroom." Further, Saint Paul says explicitly, "He that is joined to the Lord is one Spirit with Him."

Через таїнства Церкви ми об’єднані в інтимність містичного шлюбу з нашим Богом. На практиці це означає, що ми укладаємо угоду вірності. Оскільки ми були викуплені Господом і з’єднані з Ним, ми належимо Господу у виключних і близьких стосунках. Зрадити ці стосунки через серйозний гріх — це як невірність у шлюбі. Це, звичайно, духовний шлюб, і тому більшість невірності, яку ми робимо, є духовною. Більшість нашої невірності Богу проявляється в наших думках, незалежно від того, проявляється вона в якийсь момент у нашому тілі чи ні.

Through the sacraments of the Church we are joined in the intimacy of a mystical marriage with our God. This means in practical terms that we enter into a covenant of fidelity. Since we have been redeemed by the Lord and joined to Himself, we belong to the Lord in an exclusive and intimate relationship. To betray that relationship through serious sin is like infidelity in marriage. This is, of course, a spiritual marriage, and so, most of the infidelity that we commit is spiritual. Most of our unfaithfulness to God is manifest in our thoughts, whether or not it is, at some point, manifested in our body.

У шлюбі з Богом ми можемо бути невірними через різні способи. Всі ці способи можна символізувати як духовні форми ідолопоклонства, в яких ми поклоняємося чомусь іншому, а не нашому Богові. Наприклад, ми можемо легко бути обдуреними цією культурою, щоб поклонятися насолоді, виключаючи з нашого життя самозречення, якого вимагає від нас Бог. Ми можемо бути обдуреними дияволом, щоб поклонятися гніву, нести ненависть і обра́зу на інших, хоча наш Бог наказує нам відмовитися від цього і пробачити тих, хто нас образив. Ми можемо поклонятися собі, а не Богові, чинячи всіляку несправедливість щодо наших ближніх.

There are various ways that we can be unfaithful in our marriage to God. All of these ways can be symbolized as spiritual forms of idolatry, in which we worship something else, rather than our God. For example, we can easily be deceived by this culture to worship pleasure, eliminating from our life the self-denial that God requires of us. We can be deceived by the devil to worship anger, bearing hatred and resentment towards others, even though our God commands us to give those things up and forgive those who have hurt and offended us. We can choose to worship ourselves rather than God, by committing all kinds of injustice against our neighbors.

Замість того, щоб жити в невірності такого ідолопоклонства, Бог закликає нас залишатися вірними Йому. Святий Максим Ісповідник йде далі. Він говорить нам: «Слово Боже, Яке раз назавжди народилося тілом, завжди у Своєму співчутті бажає народитися в дусі в тих, хто бажає Його. Він стає младенцем і формує Себе в них через чесноти». Святий Симеон Новий Богослов використовує той самий образ: «Блажен, хто побачив, що світло світу формується в собі, бо має Христа в собі, як немовля в утробі, і вважається матір’ю Христовою». Подібно до того, як вагітні жінки повинні бути обережними, що вони їдять, що вони п’ють, яким сортом діяльності вони займаються, ми повинні найбільше піклуватися про те, щоб плекати нашого Бога всередині нас і вино́сити Його для спасіння тих, хто нас оточує. Будь-яка сварка, будь-яка несправедливість і нечистота можуть стати причиною нещасного викидня того, що ми носимо.

Rather than living in the infidelity of such idolatry, God calls us to remain faithful to Him. Saint Maximus the Confessor goes further. He tells us, "The Word of God, Who once for all was born in the flesh, always in His compassion desires to be born in spirit in those who desire Him. He becomes an infant and moulds Himself in them through the virtues." Saint Simeon the New Theologian uses the same image, "Blessed is he who has seen the light of the world take form within himself; for he has Christ within him like a babe in the womb, and is reckoned as a mother of Christ." Just as pregnant women must be careful what they eat, what they drink, what kind of activity they indulge in, we must take the greatest care to nurture our God within us and bring Him forth for the salvation of those around us. Any quarreling, any injustice, and impurity may cause the unfortunate miscarriage of that which we carry.