Голос Отця адресований до всіх нас у Христі The Voice of the Father is addressed to all of us in Christ

Сьогодні, ми повинні роздумувати над голосом, який Господь Ісус чув, коли Він піднімався з води, після Його хрещення від Івана.  Тропар цього свята нам каже те, що у таїнстві Богоявлення, поклоніння Святій Тройці виявлялося. Це правдиво, тому що це голос Отця, Син є присутнім, Бог-Чоловік Господь наш Ісус Христос, і Святий Дух зійшов на Нього у формі голуба. Природно, сенс голосу є особливо важливим у цьому епізоді—«Ти –мій Син, улюблений.» Мабуть, вперше, сенс цього голосу не є здивованим, бо Отець полюбив Його Сина від вічних віків, але глибоке значення цього голосу ісходить від того, що тепер ця промова є сказаною людині, бо відколи Адам па́дав у грісі, Бог не виражав подобання такого сорту для члена людського роду.

 

Today, we should meditate on the voice, which the Lord Jesus heard, when He came up from the water, after His baptism by John.  The tropar of this feast tells us that in the mystery of Theophany, the worship of the Trinity is revealed.  This is true, because this is the voice of the Father, the Son is present, the God-Man, our Lord Jesus Christ, and the Holy Spirit came down on Him in the form of a dove.  Naturally, the meaning of the voice is especially important in this episode—“You are my beloved Son.” Perhaps, at first, the sense of the voice is not surprising, since the Father has loved His Son from eternal ages, but the deep meaning of this voice comes from the fact that now this proclamation is made to a human, for, since Adam fell into sin, God had not expressed approval of this sort for a member of the human race.

Ми християни знаємо те, що ми беремо участь у цьому хрещенні Сина Божого. Наше хрещення приймає силу від цього хрещення і його злучення з пасхальним таїнством—стражданням, смертю і воскресінням Господа нашого.  У цій комбінації таїнств, ми є включеними, тому що Син Божий брав участь у нашій людській природі, і через Його Божественну Особу, ми беремо участь у Його Божественній Природі.  В деякому смислі, ми всі стали однією і тією ж самою особою; проте, наша індивідуальність є врятованою, тому що безмежна Особа не може бути виписаною. Подібним способом, ми говоримо у Божественній Літургії, «роздроблюється і розділюється Агнець Божий. Роздроблюваний і нероздільний, що Його завжди їдять, і ніколи не з’їдають, але причасників Він освячує.»

We Christians know that we take part in this baptism of the Son of God. Our Baptism takes its power from this baptism and its connection with the Paschal Mystery—the suffering, death and resurrection of our Lord. In this combination of mysteries, we are inserted, because the Son of God took part in our human nature, and through His Divine Person, we take part in His Divine Nature. In a sense, we all have become one and the same person; nevertheless, our individuality is preserved, because an immortal Person cannot be exhausted.  In a similar way, we say in the Divine Liturgy, “broken and distributed is the Lamb of God, broken and not divided, always eaten, yet never used up, but sanctifying those who partake.”

Ми є християнами, і, отже, маємо присвоєння у Христі, тому що наше хрещення нам дало спілкування у Його Особі.  Тож, це певне, що ми маємо участь у спадкоємстві небесного царства, над яким Христос вічно володіє.  Але, наш шлях до цього спадкоємства є тим самим як Христос. Він був роздроблюваним і роздільним, ми також мусимо бути роздроблюваними і роздільними, щоб стати джерелом освячення для всіх навколо нас. Християнин є одним, хто є подібним до Христа.

We are Christians, and, therefore, we participate in Christ, because our baptism has given us communion in His Person.  Thus, it is certain that we have a share in the inheritance of the Kingdom of Heaven, over which Christ eternally reigns.  But, our path to this inheritance is the same as Christ’s. He was broken and distributed; we also must be broken and distributed to become a source of sanctification for all around us.  The Christian is one, who is like Christ.

Щоб бути роздроблюваними і роздільними, це не може бути приємно згідно світової думки. Тим самим способом, ми не можемо думати про успіх, згідно засобу цього світу. Успіх для християн є конформуванням до Христа, а Христос був дуже неуспішним в очах світу. Ми успішні, коли ми є слу́гами всім так, як Христос став слугою нам, спасаючи нас від смерти і гріха.

Being broken and distributed cannot be pleasant according to the world’s way of thinking.  In the same way, we cannot think about success in the same way as the world. Success for Christians is conformity to Christ, but Christ was very unsuccessful in the eyes of the world.  We are successful, if we are servants of all, just as Christ became our servant, saving us from death and sin.

Христос використовує дуже прості речі, щоб звершувати наше спасіння. У Ньому, дуже прості речі є піднесеними, щоб стати таїнственними інструментами нашого духовного здоров’я. Тим способом, вода, хліб і вино, і олія стають благоговійними, коли Христос уживає їх, щоб звершити духовні ефекти.  Коли ми є конформованими до Христа, ми також використовуємо прості речі у цьому світі, щоб звершити чудове освячення, яке доторкає всього нашого існування. Генерально, ми оцінюємо прості речі, прості слова, і діла від складних речей, тому що ці прості речі є нагодами, щоб виражати нашу любов до Христа Бога.

Christ uses very simple things to accomplish our salvation. In Him, very simple things are exalted to become mystical instruments of our spiritual health.  In this way, water, bread and wine, and oil become awe-inspiring, when Christ uses them to accomplish spiritual effects. When we are conformed to Christ, we too use the simple things in this world to accomplish a wondrous sanctification that touches our whole existence. Generally, we value simple things, simple words, and deeds more than complicated things, because these simple things are opportunities to express our love for Christ our God.

Іншими словами, голос Отця у хрещенні Господа нашого Ісуса Христа є адресованим до нас також, тому що ми стали у Христі улюбленими дітьми Божими. Ми є конформованими до Христа Ісуса, люблячи те, що Він любить, і навіть діючи так, як Він діє, бо наші розуми є трансформованими, щоб думати, як Христос. Це є тим, за що ми молимося перед Євангелієм у Божественній Літургії: «Засвіти в серцях наших, Чоловіколюбче Владико, нетлінне світло Твого богопізнання і відкрий духовні очі наші, щоб ми зрозуміли Твої євангельські проповідування. Вклади в нас і страх блаженних Твоїх заповідей, щоб ми, перемігши всі тілесні похоті, провадили духовне життя, думаючи і діючи все, що угодне Тобі. Бо Ти є просвічення душ і тіл наших, Христе Боже наш...»

In other words, the voice of the Father in the baptism of our Lord Jesus Christ is addressed to us too, because we have become in Christ beloved children of God.  We are conformed to Christ Jesus, loving that, which He loves, and even doing that, which He does, since our minds are transformed to think like Christ.  This is what we pray for before the Gospel in the Divine Liturgy: “Make the pure light our Your Divine knowledge shine in our hearts, O loving Master. Open the eyes of our minds that we may understand the message of Your Gospel. Instill in us as well the fear of Your blessed commandments that we may subdue all carnal desires and follow a spiritual way of life, thinking and doing all that pleases You. For You, O Christ our God, are the enlightenment of our souls and bodies…”