ЖИТТЯ У СВІТІ, ЯКИМ КОНТРОЛЮЄ ЗВІР LIFE IN THE WORLD THE BEAST CONTROLS

Тринадцятий розділ Одкровення Святого Йоана Богослова, який починався описом явлення першого звіра, закінчується заохоченням терпіння і віри до Божого народу. Це ясно, що первісне значення першого звіра було Римською Імперією, але ця імперія є прототипом всіх гонителів Святої Церкви через всю історію. Звір репрезентує, іншими словами, кожну тоталітарну систему, яка хотіла володіти людським родом від заснування світу.  Як ми бачили, звір і дракон завжди пробує мавпувати Бога та Агнця (Отця і Сина), і через історію, псевдо-добрі новини постійно повернуться знову і знову, але звір, дракон і всі, які наслідують їх, є під осудженням Бога та Агнця. Одкровення нам каже, «тут терпіння і віра святих», тобто, наше терпіння і наша віра стали видимими у наполегливості, коли ми терпимо через страждання заради справедливости, тобто для Христа, бо Він нам каже у Євангелії від Святого Матея, «Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради.»

The thirteenth chapter of the Apocalypse of Saint John the Theologian, which began with the description of the first beast, ends with an exhortation to patient and faith on the part of God’s people.  It is clear that the original meaning of the beast was the Roman Empire, but this empire is the prototype of all the persecutors of the Church throughout the whole of history.  The beast represents, in other words, every totalitarian system, which seeks to rule the human race from the foundation of the world.  As we have seen, the beast and the dragon always try to ape God and the Lamb (the Father and the Son), and throughout history, the false gospel continuously returns again and again, but the beast and the dragon, and all who follow them, are under the condemnation of God and the Lamb. The Apocalypse tells us, “here is the patience and faith of the saints,” that is, our patience and our faith become visible in perseverance, as we endure suffering for the sake of righteousness, for Christ, since He has told us in the Gospel According to Saint Matthew, “Blessed are you, when they insult you and persecute you and ascribe every evil to you on account of Me.”

Лінії боротьби є ясно значними, бо звір і його батько, дракон, ісходять від землі, але Агнець ісходить від неба. Людські істоти мають фундаментальний вибір, щоб вибирати алянсь з небом або зі землею, і страждання пробує якість цього вибору. Божий народ страждає, тому що він подорожує у чужій країні (країні звіра й дракона), але, так як Святий Апостол Павло нам каже, «страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з’явитися.» Божий народ має пам’ятати те, що всесвітня літургія приведе нас до причастя Агнця, так як наша Божественна Літургія приведе нас до причастя тіла і крови того самого Агнця, творячи нас співучасниками у вічному завіті. Страждання має роль у нашому житті, щоб привести нас до цього спілкування.

The battle lines are clearly drawn, since the beast and his father, the dragon, come from the earth, but the Lamb comes from Heaven.  Human beings have a fundamental choice, to choose an alliance with heaven or with earth, and suffering tests the quality of that choice.  God’s people suffers, because it is sojourning in a foreign land (the land of the beast and the dragon), but, just as the Holy Apostle Paul tells us, “the suffering of the present time is not worthy to be compared to the future glory that is to be revealed for us.” God’s people must remember that the cosmic liturgy leads us to communion with the Lamb, just as our Divine Liturgy leads us to communion of the Body and Blood of that same Lamb, making us partakers in the eternal covenant. Suffering has a role in our life, to lead us to this communion.

Потім, також у тринадцятому розділі, другий звір виявляється, псевдо-пророком, який працює, щоб обманити людей, вговорюючи їх, щоб слідувати за першим звіром. Цей звір ісходить від землі, так як перший звір ісходив від моря. Але тільки Агнець ісходить від неба, і два звіра показуються бути мошенниками через їхній земляний початок.  Той самий автор, Святий Йоан Богослов нам каже те, що Господь Ісус сказав, «Хто з висоти приходить, той – над усіма. Хто з землі, той земний, той і говорить по-земному. А хто з неба приходить—над усіма той.» Псевдо-релігія говорить тільки про землю, і вона обіцяє земні користі. Навіть, коли вона говорить про майбутнє життя, релігія Антихриста промовляє тільки продовження земних задоволень, описаних відворотними і хтивими способами. 

Later, also in the thirteenth chapter, a second beast is revealed, the false prophet, who works to deceive people, convincing them to follow the first beast. This beast comes from the earth, just as the first beast came from the sea. Nevertheless, only the Lamb is from Heaven, and the two beasts are shown to be impostors by their earthly origins.  The very same author, Saint John the Theologian tells us that the Lord Jesus said, “He Who comes from above is above all. He who is from the earth, is earthly and he speaks about earthly things. But the One Who comes from Heaven is above all.” False religion only speaks about the earth, and it promises earthly gains. Even when it speaks about the future life, the religion of Antichrist proclaims only a continuation of terrestrial pleasures, described in the most disgusting and lascivious terms.

Учні Агнця потребують терпіти через страждання, навіть коли вони постійно дивляться на небо, в якому їхній правдивий дім. Для них, це корисне, щоб пам’ятати те, якими ми є спасенними, згідно думки східних християн. Ми є спасенними через воплочення Бога, бо, коли Він став як ми, Він подав нам здатність, щоб стати, як Він. Отже, Він прийняв цілий людський стан, навіть страждаючи через біль і смерть, бо, коли ми страждаємо через біль і смерть, ми маємо спілкування з Ним. Ми мусимо пам’ятати те відверто, бо у цьому, ми знайдемо джерело великої сили. Все, що ми сказали, також правдиве про страждання спокуси, бо ми знаємо те, що Господь Ісус також терпів спокусу. Ми також маємо спілкування з Ним у цьому. Господь попереджає, що Він, хто терпів до кінця, буде спасенним, бо Він терпів до кінця. Страждання, і навіть смерть, ніколи не є самоціллю. Воно є способом до специфічної цілі, і, для нас, ця ціль—добро.

The disciples of the Lamb need to endure suffering, even as they continuously look towards Heaven, their true home. For them, it is useful to remember how we are saved, according to the thought of Eastern Christians. We are saved through the Incarnation of God, since, when He became like us, He gave us the ability to become like Him.  Thus, He accepted the whole human condition, even suffering pain and death, and, when we suffer pain and death, we have fellowship with Him.  We must remember that explicitly, for in this we will find a source of great strength.  Everything that we have said is also true about suffering temptation, for we know that the Lord Jesus also endured temptation. We also have fellowship with Him in this. The Lord warns us that he, who endures to the end will be saved, for He Himself endured to the end.  Suffering, and even death, are never an end in themselves. No, rather, they are a means to a specific end, and, for us, that end is good.