Свято Усікновення Че́сної
Голови́ Святого Йоана
Хрестителя –традиційно день посту й покаяння, але цього року це свято припада́є на неділю, отже посту немає. Сьогодні,
ми пам’ятаємо героїчну жертву найбільшого та останнього пророка, якого Бог
послав з духом і силою Іллі, щоб бути предтечою Месії так, як Пророк Малахія
пророкував: «Ось я пошлю́ вам
Іллю пророка перед приходом дня Господнього, великого і страшного. І він
наверне серце батьків до дітей і серце дітей до батьків, щоб я, прийшовши, не
побив землі прокляттям.» Ці останні слова Старого Завіту, і згідно юдейської
віри під час століть перед приходом Христа, Дух Господній залишив від Ізраїля
після смерти Пророка Малахії. Отже, народження Святого Йоана Хрестителя
починається новим віком пророцтва, коли Дух Господній вернувся до Ізраїля з
новою силою, щоб приготовляти до порятунку цілого людського роду. Не тільки
пророцтво було реставровано, але всі аспекти життя й культури та юдейські і
язичницькі. Заради глобальної влади Риму та його союзників, був період миру, що
не мав прецеденту. Це –велика сцена, яку Господь приготовляв, щоб реставрувати
Його образ. Це –момент, коли Він вибрав, щоб реалізувати Його план, і
конспектувати Його візеру́нок
людської історії, і всього Сотворення.
Коли Він сотворив Адама та Єву
напочатку, Він дав їм Боже Життя й Славу. Вони зодягнулися Божою Славою як
халатом. Дійсно, раніші богословські автори́ східної Церкви уживали метафору халату дуже
часто. І ця метафора дуже відповідна, бо наші предки після їх падіння пізнали,
що були го́лими. Вони губили
халат Божої Слави. В додатку, у нашій сучасній Літургії, священицький фелон
часто називається «мантією слави». Адам і Єва були зодягненні як гости під час
весілля. У древньому Близькому Сході,
часто королі́ запрошували
всіх своїх пі́дданців—багатих
і бідних—до королівського весілля. Король дав всім гостям спеціяльні сукні, в
якій вони зодягнулися поверх їх одягу, щоб ховати сором бідних і стри́мати рясноту́ багатих. Це –спеціяльний весільний одяг, про який
Господь Ісус Христос розкаже у двадцять другому розділі Євангелія Святого
Матея. Адам і Єва приймали весільну одіж Божої Слави від руки Бога, коли Він
сотворив їх. Але, їхнім гріхом, губили цей животворящий халат. Відпочатку, Господь Бог бажав реставрувати
це—наше спадкоємство—але Його план був, щоб це робити без знищення людської
свободи, бо Господь Бог хоче, що ми любимо Його свобідно, і не силою і
примусом. Уявляйте собі, що ви маєте примусову силу цілого всесвіту у вашому
розпорядженні, але не уживаєте її, бо ви хочете, щоб ваші вороги любили вас
свобідно. Це –щедрість, якою наше ви́значення щедрости здається як безглуздя.
Щоб знову носити це славетний
халат, треба роздягатися наголо—знімати всі претензії на незалежности від Бога.
Можна наслідувати приклад Святого Йоана Хрестителя. Пам’ятаємо описування цього
великого святого, коли він вперше виявлявся у Ізраїлі: «Йоан одягнений був в
одежу з верблюжого волосу й носив ремі́нний по́яс на своїх бедрах, а їв сарану́ й мед дики́й.» Іншими словами, одягом його і мане́рою його, всі певно знають, що Йоан був
повністю Богові залежним. Природно, не нам треба одягати верблюжий волосся, але
мабуть можна виражати нашу залежність Богові нашому Отцеві знаком, який нагадує
нам і іншим, що Бог існує і Він дбає: мабуть наша абсолютна відмова журби, і
тотальна упевненість у Бозі; мабуть наше бажання, щоб прославляти Його
стражданням і ділами добросердечности; мабуть наше життя в молитві, яку тихо ми
творимо для спасіння інших.
THE ROBE OF GLORY: OUR
INHERITANCE
Brothers and sisters in Christ—
The feast of the Beheading of the
St. John the
Baptist is traditionally a day of fasting and penance, but this year this feast
falls on Sunday, therefore there is no fast.
Today, we remember the heroic sacrifices of the greatest and last of the
prophets, whom God sent with the spirit and power of Elijah to be the
forerunner of the Messiah, just as the Prophet Malachi had foretold: “Behold! I
am sending you Elijah the Prophet before the Day of the Lord comes, the great
and terrible day. And he will turn the hearts of fathers to their children and
the hearts of children to their fathers, lest I should have to come and strike
the land with doom.” These are the last
words of the Old Testament, and according to the Jewish faith during the
centuries before the coming of Christ, the Spirit of the Lord left Israel
after the death of the Prophet Malachi.
Therefore, the birth of St. John the
Forerunner began a new era of prophecy, when the Spirit of the Lord returned to
Israel
with new strength to prepare for the salvation of the whole human race. Not only was prophecy renewed, but every
aspect of life and culture, both Jewish and Gentile. On account of the global
power of Rome
and her allies, there was a period of unprecedented peace. This was the great stage on which God
prepared the restoration of His image.
This was the moment that God chose to realize His plan, and recapitulate
His design for human history and for all of Creation.
When He created Adam and Eve in the
beginning, He gave them Divine Life and Glory.
They were clothed with Divine Glory like a robe. In fact, the early theologians of the Eastern
Church used the metaphor of the robe very often. This metaphor is very appropriate given the
fact that our first parents, after their fall into sin, realized that they were
naked. They lost the robe of Divine
Glory. Furthermore, in our contemporary
Liturgy, the priestly phelon is often called “the robe of glory.” Adam and Eve
were clothed like guests at a wedding. In the ancient Near East, often kings
would invite all their subjects, both rich and poor, to a royal wedding. The king would give all the guests a special
garment, which they wore over their own clothes, so as to hide the shame of the
poor and moderate the opulence of the rich.
The Lord Jesus Christ mentions this special wedding garment in the
twenty-second chapter of the Gospel of St. Matthew. Adam and Eve received the wedding garment of
Divine Glory from the hand of God when He created them. But, by their sin, they lost this life-giving
robe. From the beginning, The Lord God
desired to restore this, our inheritance, to us, but His plan was to do this without
destroying our human freedom, for the Lord God wants us to love Him freely,
rather than by force and coercion.
Imagine that you have the coercive force of the whole universe at your
disposal, but you do not use it, because you want your enemies to love you
freely. This is generosity that makes
our very definition of generosity seem like nonsense.
In order
for us to bear this robe of glory once again, we need to strip naked—that is,
to put off all the pretense we have to independence from God. In this, we can follow the example of 
No comments:
Post a Comment