ПОХОРОННА ПРОЦЕСІЯ Й ЖНИВА КІНЦЯ СВІТУ A FUNERAL PROCESSION AND THE HARVEST OF THE END OF THE WORLD

Сьогодні, ми прямуємо духовно до спеціяльного місця коло Єрусалиму, в якому наша Владичиця Богородиця і Приснодіва Марія була похована, і пам’ятаємо той день, коли вона померла, і святих апостолів, які опла́кували її святе тіло.  Наша Владичиця померла у хаті Святого Апостола та Євангелиста Йоана на Сіонській Горі, коло хати матері Святого Апостола Марка, де була Тайна Вечера і також де Господь Ісус з’явився апостолам після Його воскресіння із мертвих.  У тій самій хаті, вона жила багато років, бо Господь Ісус Христос довірив   Святому Йоанові Богородицю під час Його страждання на хресті.  Потім, Святий Йоан подорожував до Ефесі з Богородицею тому, що Церква в Єрусалимі викрила, що юдеї пробували вбити її.  Вона жила в Ефесі під час десятьох років, і тоді вона попросила Святого Йоана повернутися до Єрусалиму, бо вона бажала померти в Єрусалимі, в якому її Син, Господь Ісус Христос помер і воскрес із мертвих.  Святий Йоан знову подорожував з Богородицею до Єрусалиму, і жив в його помешканні там.  Він скликав інших апостолів до Святого Міста, щоб бути присутніми з нею перед її смертю. Там вона померла, і святі апостоли формували процесію, і вони несли її святе тіло від Сіонської Гори, через Кедронську долину, до Оливетської Гори, в якій її гріб був приготовлений.  Вони залишили хату Святого Йоана на Сіонській Горі й пройшли мимо хати Тайної Вечері.  Мабуть, члени процесії роздумали над тією ніччю, коли Господь Ісус їм сказав про Його смерть, але також про вічне життя, яке вони успадкували б: “Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене. В домі Отця мого багато жител. Коли б не так, то я сказав би вам; іду, щоб наготувати вам місце.”(Jn. 14:1-3) Тайна Вечеря була на другому поверсі того будинку, але на нижньому поверсі, там дуже древня і шанована святиня, бо гробниця Святого Пророка і Царя Давида займає задню чверть того самого будинку.  Господь Ісус Христос заснував таінство Святої Євхаристії, і потім являвся учням після Його воскресіння із мертвих, поки Його предок спав померлий на поверсі внизу, і тоді, сьогодні, процесія, яка несла Дави́дічну принцесу, спадкоємницю Божої обіцянки до Авраама (“Тобою всі племена землі благословлятимуться”), пройшла мимо гробниці Царя, який пророкував Всесвітнє Царство.

     Похоронна процесія прийшла до Воріт Левів, в яких помер Святий Стефан. Там після маленького мосту, який перекрив Кедронську річку, шлях процесії пройшов через виноградник, де тепер місце глибокого миру. Там, Господь Ісус Христос, увечері Великого і Святого Четверга, зупинився під час похо́ду до Оливетської Гори, і говорив учням про виноградник, “Я виноградина правдива, а мій Отець—виноградар.  Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду, він відрізує . А кожну, яка вроджує плід, він очищує, аби ще більше плоду давала.... У мені перебувайте—а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватимете вона на виноградині, ось так і ви, якщо перебуватимете в мені. Я виноградина, ви –гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому,-- той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете.”  Від початку, Господь Бог називав народ Ізраїля «Його виноградником», і у період виноградних  жнив, урочиста процесія несла Богородицю до її гробу.  Виноградні  жнива –останні жнива року—і виноградник з його жнивами є знаком і символом останнього світового періоду, коли Христос буде приходити, щоб судити живих і мертвих, і всі мертві будуть воскресати.  Згідно древнього пророцтва у книзі Пророка Заха́рії, Господь Бог буде сидіти на цьому самому схилі, щоб судити всіх людей. 

     Похоронна процесія починала сходити на схил. Тут на тому самому шляху, Пророк Цар Давид піднімався, коли він залишив з Єрусалим, тікаючи від його сина Авесалома. Він плакав з розкритою головою і моли́вся Богові за прощення своїх гріхів. На тому самому шляху, Господь наш Ісус Христос, ктитор превічного і всесвітнього Царства, сказав Його учням: «Смуток у мене на душі—аж до смерти.»

     Коли піднімався Цар Давид на схил, його ворог Семей проклинав його, як друга книга Самуїла нам каже: «Семей, Герів син, вийшов і проклина́в, кидаючи камінням на Давида та на слуг царя Давида, його ж військо й усі ви́тязі були праворуч і ліворуч від нього. І говорить Семей, проклинаючи: Геть, геть, мужу крови, мерзеннику!» Тим самим способом, Господь Ісус терпів через велике моральне страждання на цьому схилі, коли Його вороги прийшли арештовувати. 

     Тут також, похоронна процесія зустріла силу злоби.  Єврей, що називався Артемоном, пробував валити похоронні ноші, для того, щоб скинути тіло Богородиці на землю.  Коли він доторкнувся ноші, Господній ангел відрізав йому руки, але він розкаювався і його руки були реставрованими. 

    Накінець, похоронна процесія прийшла до Гетсиманїї, в якій був гріб. Там, вони ховали її  в тому місці глибокого миру. З цього гробу, наша Владичиця воскресла на третій день, згідно прикладу її Сина. 

     Похорон нашої Владичиці повинен нам давати реставрований перспектив.  З гробу Пресвятої Богородиці можна бачити цілу Кедронську долину і ціле місто Єрусалим.  Нижче на схилі Оливетської Гори, можна бачити міріяди гробів, особливо видатний гріб сина Царя Давида, Авесалома.  Виноградник вкриває цілий схил, і біла баня гробу здається плаває по ньому так, як корабель на морі.  Тут, виноградні  жнива останнього дня світу є непереборною правдою. Смерть і похорон, і тоді воскресіння нашої Владичиці є знаком, символом і обіцянкою майбутности, яку Бог приготовляв для нас. Святий Апостол Павло каже про цю обіцянку: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять.» Так як вона померла і тоді знову жила згідно прикладу її Сина, ми будемо помирати і тоді знову жити вічно у Небесному Царстві, якщо ми любимо Його і є слухняними заповідям.  Згідно древньої традиції, похорон Богородиці був увечері, під час останньої частини дня і останніх жнив року.  Вечір –гарний час, що важко описати, бо він збирає те, що день розкидав, так як жнива збирають рослини, які господар сіяв як зерна. Грецька поетка Сапфо написала про вечір: Φέρεις οιν, φέρεις αίγα, φέρεις απυ μάτερι παίδα (Ти віддаєш ягня́, віддаєш козеня, віддаєш до матері дитину). Ми всі маємо вечір нашого життя, і світ також має вечір.  Бог хоче зібрати нас додому, так як Він збирав Богородицю до її небесної слави. Вона вчить нас, щоб наші думки про смерть були завжди повними миром і радістю. Бог має план, і Він не буде спочивати, поки Він збирає нас. Він буде долати кожну силу злоби і перепону, якщо ми тільки надіємось на Нього.

 THE FUNERAL PROCESSION AND THE HARVEST OF THE END OF THE WORLD

Brothers and sisters in Christ—

     Today, we go in spirit to that special place near Jerusalem, where Our Lady the Mother of God and Ever-Virgin Mary was laid to rest, and we remember the day when she died and the Holy Apostles mourned over her holy body.  Our Lady died in the house of the Holy Apostle and Evangelist John the Theologian on Mount Zion, very near the house belonging to the mother of the Holy Apostle St. Mark, in which the Last Supper had taken place, and where Christ appeared to His disciples after He rose from the dead.  In that same house, the Mother of God had lived for several years, earlier in her life, for the Lord Jesus entrusted His Holy Mother to St. John at the time of His suffering on the Cross.  Later, St. John journeyed to Ephesus with the Mother of God, because the Church in Jerusalem discovered that the Jews were trying to kill her.  Thus, she lived in Ephesus for ten years. But at the end of that time, she asked St. John to take her back to Jerusalem, for she wished to die there, where her Son had endured His suffering and death, and, finally, His Resurrection. Therefore, St. John once again journeyed to Jerusalem, and lived again with the Mother of God in his residence there.  He summoned the other apostles to the Holy City, so that they could be present with Mother of God before her death.  There, she died, and the Holy Apostles formed a procession to bear her holy body from Mount Zion across the Kidron Valley to the Mount of Olives where her tomb had been prepared.  

     They left the house of St. John and passed the house of the Last Supper.  Perhaps the participants of that procession recalled and meditated on the events of that night, when the Lord had told them about His own death, about also about the everlasting life, which they would inherit: “Let not your hearts be troubled.  Believe in God; believe also in Me.  In my Father’s house there are many mansions. If it were not so, I would have told you; but I go to prepare a place for you.” (Jn. 14:1-3) The Last Supper was celebrated on the second floor of that building; but on the lower level, there is a very ancient and venerable shrine.  The Holy King and Prophet David’s tomb occupies the rear quarter of that same building.  Our Lord Jesus Christ instituted the Mystery of the Holy Eucharist, and later appeared to His disciples after He rose from the dead, while His ancestor David slept in death on the floor below.  Then, today, the procession, which bore the Davidic princess, the heiress of God’s promises to Abraham (“In you shall the peoples of the earth be blessed”), passed by the tomb of the King, who foretold the coming of the Universal Kingdom. 

     The funeral procession came to the Gate of the Lions, where St. Stephen had died. There, crossing a small bridge over the Kidron River, the path of the procession passed through a vineyard. Even today, it is a place of profound peace. There, the Lord Jesus, on the evening of Great and Holy Thursday, halted during His progress to the Mount of Olives, and spoke to the disciples about the vineyard: “I am the true vine, and my Father is the vinedresser.  Each branch in Me that does not bear fruit He prunes, and each branch, which bears fruit, He cleans, so that it brings forth more fruit…Abide in Me, and I in you! Just as the branch cannot bear fruit of itself, unless it abide in the vine, so neither can you, unless you abide in Me. I am the vine; you the branches. He that abideth in me, and I in him, the same beareth much fruit, for without me you can do nothing.”(Jn. 15:1-5)

     From the beginning, The Lord God called the people of Israel “His Vineyard,” and in the period of the grape harvest, the solemn procession bore the Most Holy Mother of God to her tomb. The grape harvest is the final harvest of the year, and the vineyard with its harvest is a sign and symbol of the last days of the world, when Christ will come to judge the living and the dead, and all the dead will rise.  According to the ancient prophecy in the Book of the Prophet Zechariah, the Lord God will sit on this same slope, the side of the Mount of Olives, when He judges all people.

     The funeral procession began to ascend the slope. Here, on this same path, the Prophet and King David went up, when he abandoned Jerusalem, fleeing from the rebellion of his son Absalom.  He wept with his head uncovered, and prayed to God for the forgiveness of his sins.  On this same path, the Lord Jesus, founder of the Everlasting and Universal Kingdom, went up, saying to His disciples: “My soul is sorrowful, even unto death.”

     When King David ascended that slope, his enemy, Shimei cursed him, as the Second Book of Samuel tells us: “Semei, the son of Gera, came and cursed David as he went along. And he threw stones at David, and at all the servants of King David, and all the people. And all the warriors walked on the right, and on the left side of the king. And thus said Semei when he cursed the king: “Away with you, away with you, you man of blood, man of Belial.”(2 Sam 16:5-7) In a similar way, the Lord Jesus endured the greatest moral suffering on this slope, when His enemies came to arrest Him. 

     Here also, the funeral procession met the power of evil.  A Jew named Artemon tried to overturn the funeral bier, to make the body of the Mother of God fall into the dust. But when he touched the bier, the Angel of the Lord cut off his hands, but later repented and his hands were restored. 

     In the end, the funeral procession came to Gethsemane, where the tomb was. There, they buried her in that place of profound peace. From this tomb, our Lady rose on the third day according to example of her Son.

     The funeral of Our Lady ought to give us a renewed perspective. From the tomb of the Most Holy Mother of God it is possible to see the whole Kidron Valley and the whole city of Jerusalem.  Lower on the slope of the Mount of Olives, it is possible to see a myriad of tombs, especially the renowned tomb of King David’s son, Absalom.  The vineyard covers the whole slope, and the white dome of the tomb seems to float on it like a ship at sea.  Here, the grape harvest of the last day of the world is the overwhelming truth.  The death and funeral, and then the resurrection of Our Lady is a sign, symbol and promise of the future, which the Lord has prepared for us.  The Holy Apostle Paul says about this promise: “Eye has not seen, ear has not heard, what God has prepared for those who love Him.” Just as she died and then again she lived according to the example of her Son, we also will die and then again live everlastingly in the Heavenly Kingdom, if we love Him and are obedient to His commandments. According to ancient tradition, the funeral of the Mother of God was in the evening, during the last part of the day and the last harvest of the year.  The evening is a beautiful time that is difficult to describe, for it gathers what the day scattered, just as the harvest gathers the plants, which the farmer earlier scattered as seeds.  The Greek poetess Sappho wrote this line in a song about the evening: Φέρεις οιν, φέρεις αίγα, φέρεις απυ μάτερι παίδα (You bring back the lamb, you bring back the goat, you bring back the child to his mother). For all of us there is an evening in our lives, and the world also has an evening. God wants to gather us home to Himself in the evening, just as He gathered the Mother of God to her Heavenly Glory. She teaches us that our thoughts concerning death out to be always filled with peace, and even joy. God has a plan, and He will not rest until He gathers us. He will overcome every wicked power and every obstacle, if we only hope in Him.