У таїнстві Преображення, Христос піднімається на гору Фавор, і Його Божествo відкривається апостолам: Петрові, Якові та Йоанові. Мета цього дива є зміцненням віри Апостолів напередодні великого випробування, яке їх чекає в Єрусалимі.
Але дві особи також з'являються з прославленим Христом, і ці персонажі розмовляють з Господом Ісусом. Апостоли можуть чути предмет їхньої розмови. Вони кажуть Йому про те, що відбуватиметься в Єрусалимі: велике діло спасіння, заради якого Він прийшов у світ. Ці два персонажі --великі пророки Мойсей та Ілля. Вони символізують повноту Божого Одкровення. Мойсей представляє закон: п'ять книг, що містять шістсот тринадцять моральних заповідей, які регулюють народ Божий. Ілля, з іншого боку, представляє пророків: книги, після закону, в якому Бог говорив певним святим людям, і Він дав їм звернення для народу. Через пророків, Господь Бог вчив Свій народ Ізраїля про надію на майбутнє ізбавління та блаженство.
Наша віра веде нас, з одного боку, за допомогою морального закону. Коли святий апостол Павло говорить нам, що ми під благодаттю, а не під законом, він має на увазі, що заповіді, які регулюють нашим життям --позитивні, не негативні. Ми живемо згідно чесноти (позитивного ідеалу), тому що закон Христовий є написаним на наших серцях. Наше життя погоджується з життям Христа, і, таким чином, ми ростемо в чесноті, і, природно, шукаємо те, що таке добре і красиве. Наш моральний закон вже не шістсот тринадцять заповідей, які ми повинні постійно, старанно мати на увазі. Новий моральний закон є Особою, в Якій удосконалюється все.
З іншого боку, наша віра веде нас шляхом Господніх обіцянок про майбутнє благословення в Царстві, якому не буде кінця. Все на кожній сторінці Святого Письма, і все, що ми співаємо в церкві, вчить нас про надію на майбутнє. Ми дізнаємося пророчим голосом Церкви, що цей світ не є достатнім сам по собі. Він чекає його виконання в майбутніх благах. Таким же чином, як наш моральний закон є Особою, так наша надія є Особою. Майбутня слава не абстарктна і не невизначена, бо наша майбутня слава є Христом. Воскресіння цілком реальне для нас, тому що і Христос, наша надія, воскрес із мертвих. Наше моральне життя ніколи не повинне перетворитися на просте виконання правил, без відношення на славу майбутнього віку. Наше моральне життя і наша надія повинні виходити з того самого джерела: Живого Христа. Відповідність нашого життя до Христа повинна бути джерелом всього нашого життя і мотивацією для всіх наших дій.
Закон і пророки будуть виконані у Христі, бо Христос є наш закон і наша надія. Це сенс остаточної великої події у Таїнстві Преображення. Голос із хмари проголошує: "Це Син Мій Улюблений! Слухайте Його!" Ми маємо чути і наслідувати Христа, бо закон і пророки мають сенс тільки в Ньому. Він замінює і удосконалює їх.
ON THE FEAST OF THE TRANSFIGURATION
In the Mystery of the Transfiguration, Christ goes up on Mount Tabor, and His Divinity is revealed to the chosen Apostles: Peter, James and John. The purpose of this marvel is to strengthen the faith of the Apostles in advance of the great trial that awaits them in Jerusalem.
But two figures also appear with the glorified Christ, and these personages are seen talking with the Lord Jesus. The subject of their conversation can be heard by the Apostles. They are speaking to Him about what is going to happen in Jerusalem: the great work of salvation for which He came into the world. These two personages are the great prophets Moses and Elijah. They represent the fullness of God’s Revelation. Moses represents the Law: the five books containing the six hundred and thirteen moral commandments that governed God’s People. Elijah, on the other hand, represents the Prophets: the books revealed after the Law, in which God spoke to certain holy individuals, and He gave them a message to convey to the people. Through the prophets, the Lord God taught His people Israel to hope for future redemption and blessedness.
Our faith guides us, on the one hand, by means of a moral law. When the Holy Apostle Paul tells us that we are under grace, not under the Law, he means that the precepts that govern our lives are positive, rather than negative. We live according to virtue (a positive ideal), because the Law of Christ is written on our hearts. We conform our lives to the life of Christ, and, in so doing, we grow in virtue, and naturally seek what is good and beautiful. Our moral law is no longer six hundred and thirteen commandments that we must constantly, assiduously bear in mind. The new moral law is a Person, in Whom is perfected everything that is good.
On the other hand, our faith also guides us by means of the Lord’s promises of future blessing in the Kingdom that will not end. Every page of Scripture, and everything we sing in Church teaches us to hope for the things to come. We learn from the prophetic voice of the Church that this world is not sufficient in itself. It awaits its fulfillment in the good things to come. In the same way that our moral law is a Person, so is our hope. The future glory is not something abstract and indefinite, for our future glory is Christ. The Resurrection is very real for us, because Christ, our hope, is risen from the dead. Our moral life must never devolve into the mere observance of rules, without reference to the glory of the age to come. Our moral life and our hope must come from the same source: the Living Christ. Conforming our lives to Christ—being “in Christ”—must be the source our whole life and the motivation for all our actions.
The Law and the Prophets are fulfilled in Christ, because Christ is our Law and our Hope. This is the meaning of the final great event of the Mystery of Transfiguration. The Voice from the cloud proclaims: “This is my Beloved Son! Hear Him!” We are to hear and follow Christ, for the Law and Prophets only have meaning in Him. He supersedes and perfects them.
No comments:
Post a Comment