Значення Антидору The Meaning of Antidor

В кінці Служби Божої, ми маємо дуже древнiй обряд «Дори» або «Антидору». Церковні обряди виражають різні аспекти нашої віри через їх символічне значення, але вони завжди починаються від практичного наміру, так як слова Святого Письма мають літеральне значення і також духовне значення. 

     Обряд «Дори» або «Антидору» починався під час патріархату Святого Йоана Златоустого, який був архиєпископом Констянтинограда з 397-ого року до 407-ого року.  Святий Йоан нотував, що під час року Констянтиноградські люди страждали через дуже великі грипи і хвороби. З їх серйозним ка́шлем, часто після причастя, вони відха́ркували Святу Євхаристію. Отже, Святий Йоан починав їм давати частиці хліба і також маленьку чашку вина.  Потім, люди починали називати частиці хліба «Антидором», грецьке слово яке означає «замість Дару» тому, що замість Євхаристії приймали цей благословенний хліб, бо причастя ставалося менш звичайним між людьми. Накінець, вони починали називати цей благословенний хліб «Дорою», бо грецьке слово «Дора» означає «Дар», який був оригінальним іменем Пресвятої Євхаристії.  Нащастя, у Католицькій Церкві ми маємо політику частого причастя. Отже, ми нормально приймаємо Святе Причастя і також антидор так, як Святий Йоан Златоустий бажав.

     Цей обряд, який Святий Йоан починав, має символічне значення. Значення антидору має фундамент у значенні просфори.  Просфора, згідно думки літургійного тлумача Теодора Андіди, ціла паляниця, яку ми уживаємо під час Служби Божої, репрезентує Богородицю, бо від неї прийшов Христос—Агнець Божий.  Згідно Теофіла Кампанії, коли священик входить у Церкву перед Службою, в початку, він ложить просфору на престолі, щоб пам’ятати Вхід в Храм Пресвятої Богородиці.  Після його молитв перед іконостасом, одягається у ризи, він несе просфору до проскомедії для того, щоб репрезентувати вінчання Пресвятої Богородиці та її подорож до Назарету. Там, він вирі́зує від просфори святий хліб, який називається Агнцем Божим, і тоді інші частиці, які репрезентують чини всіх святих: ангелів, апостолів, мучеників, ієрархів, преподобних отців і так далі.  Всі ці частиці будуть ставатися Тілом Господа нашого Ісуса Христа під час освячення дарів.  Отже, ми пізнаємо, що Богородиця є також Матір’ю Церкви.  Але, священик відрізує інші частиці від просфори, які він не ложить на діскосі. Він не несе їх до престолу під час Великого Входу, але вони залишаються на проскомедії. Коли, після причастя, він несе Святу Євхаристію назад до проскомедії, тоді благословить ці частиці зі Святою Чашею для того, щоб розподіляти після відпусту.  Ці благословенні частиці знову репрезентують Богородицю, яка залишилася у цьому світі після вознесіння її Сина, нашого Господа. Згідно церковної традиції, вона мала п’ятнадцять ро́ків коли народила Христа Ісуса, вона мала сорок вісім ро́ків коли свідчила Його страждання, смерть, воскресіння і вознесіння. Вона мала сімдесять два роки, коли померла. Після її смерти, її Син, наш Господь Ісус Христос, ніс її тіло і душу до неба.  Іншими словами, вона залишилася через двадцять чотири роки після вознесіння Господа для того, щоб підсилювати віру Святої Церкви, через її свідчення до Божого Воплочення.  Її свідчення до Воплочення не було тільки доказом про історичну нагоду, але показа́нням про таїнство Воплочення, яке продовжується повік Пресвятою Євхаристією і Христовим Тілом—Церквою. Вона залишилася у цьому світі, щоб свідчити: «Христос посеред нас! Він є і буде!» Ми знаємо, що не можна приймати причастя, якщо наші гріхи дуже серйозні, або ми не розкаюємося в наших гріхах.  Нормально, тільки члени Католицької Церкви можуть причаститися. Але, всі можуть приймати заохочування Пресвятої Богородиці, бо вона приходить до нас, щоб підсилювати нашу віру.  Коли ми приймаємо цей благословенний хліб, ми пам’ятаємо цю спеціяльну мету Пресвятої Богородиці, і ми пам’ятаємо спосіб, яким вона підсилює нашу віру через її посередництво.  Часто ми бачимо звичку, що люди приймають благословенний хліб, і тоді раптом залишають Церкву. Традиційно, це не є правильним. Замість цього, ми приймаємо святий антидор, і тоді ми вертаємося до нашого місця, щоб дякувати Богові за всі благословення. Багато парафіяльних церков не розподіляють більше антидор після кожної Служби, але літургійні книги пояснюють, що священик виходить і дає людям антидор у кожній літургії.

    

     Тепер—час успенського посту, Спасівки, в якому ми приготовляємося до Празника Успіння Пресвятої Богородиці. Під час двох тижнів ми пам’ятаємо приклад нашої Владичиці, особливо ці двадцять чотири роки між вознесінням Христа та її Успінням. Її посередництвом, вона підсилює нашу віру, свідчить до воплочення Христа у неї: Христос посеред нас! Є і буде! Наша найперша мета – спасіння нашої душі, але мабуть ми у цьому світі, щоб підсилювати віру інших. Мабуть ми нашими ділами повинні промовляти до інших «Христос посеред нас! Є і буде!» Мабуть, згідно Божого плану, наші ближні чекають, щоб бачити наш приклад просто́го і побожного життя через молитву і жертву.  Можна роздумувати над всіма речами коли ми приймаємо антидор—заохочування Пресвятої Богородиці. Кому треба наше заохочування? Згідно слів Господніх, ми вільно приймаємо, також вільно маємо давати.  

The Meaning of the Antidor

At the end of the Divine Liturgy, we observe a very ancient rite which is called “Dora” or “Antidor”. The rites of the Church always bring out certain aspects of our faith and express them in symbolical ways, but we should recall that they invariably began with a practical purpose, just as we observe in the interpretation of Scripture that the Word of God has a literal meaning as well as a spiritual meaning. 

     The rite of the “Dora” or “Antidor” began during the Patriarchate of St. John Chrysostom, who was the Archbishop of Constantinople from 397 until 407.  St. John noted that during certain parts of the year the people of Constantinople were prone to suffer from sicknesses, especially coughs.  With their sometimes serious coughs, often after having received communion, they would cough up the Holy Eucharist inadvertently.  Therefore, Saint John instituted the practice of giving the people little bits of bread, and initially, a small cup of wine.  Later, the people began to call the little bits of bread, which were distributed, “Antidora,” a Greek word which means “instead of the Gift,” because they began to receive this blessed bread instead of the Eucharist as communion became less and less frequent among the people.  Finally, the people in later centuries began to call the blessed bread “Dora” the Greek word which means “the Gift,” which of course was the original term of the Eucharist itself.  Fortunately, the current policy of the Catholic Church has put everything right again, for now we normally receive both Holy Communion and the Antidor, just as St. John had originally desired.

     This ancient rite, which originates with Chrysostom in the fourth century, has a symbolical meaning.  The meaning of the Antidor has its foundation in the meaning of the Prosphora.  Prosphora, according to the opinion of the liturgical commentator Theodore of Andida, represents the Mother of God.  The Prosphora is the entire loaf of bread which is used in the celebration of the Divine Liturgy. From this one single loaf is cut the Holy Bread that is called the Lamb of God.  According to Theophilus of Kampania, when the priest first enters the Church, before the time of the Holy Liturgy, he first places the prosphora on the Holy Table to commemorate the Mother of God’s dedication in the Temple.  Then, after his prayers before the iconostas, and after he has donned his vestments, he bears the prosphora to the proskomedia (the table of preparation) in order to represent Our Lady’s nuptials and her journey to Nazareth in Galilee.  There, at the table of preparation, the priest cuts out of the prosphora the large particle called the Lamb. Then, he cuts out the other smaller particles, which represent the various orders of saints: angels, apostles, martyrs, hierarchs, venerable fathers, and so on.  All of these particles will become the Body of Christ at the consecration of the gifts.  Thus, we recognize that the Mother of God is also the Mother of the Church.  But, the priest also cuts out other particles from the prosphora, and these he does not place on the diskos, nor does he bear them in the Great Entrance, but they remain on the table of preparation.  When, after communion, he bears the Holy Eucharist back again to the table of preparation, then he blesses these particles with Holy Chalice, so that he can then distribute them to the people.  These blessed particles again represent the Mother of God, who remained in this world after the Ascension of her Son, our Lord.  According to the Tradition of the Church, she was fifteen when she bore Christ Jesus, she was forty-eight when she witnessed His suffering, death, resurrection and ascension, and then she was seventy-two when she died.  After her death, her Son, our Lord Jesus Christ, took her body and her soul to Heaven.  In other words, she remained in this world for twenty-four years after the Lord’s Ascension to strengthen the faith of the new Church through her witness to the truth of the Incarnation.  Her witness to the Incarnation was not merely a testimony concerning an historic event, but exposition of the Mystery of the Incarnation, which continues forever by means of the Sacrament of the Eucharist and the Body of Christ which is the Church.  She remained in this world to testify that: “Christ is among us! He is and will be!” We know that we are not able to receive the Eucharist if our sins are very great, or if we have not as yet repented of our sins.  Normally, too, only members of the Catholic Church are able to receive the communion.  But, all are able to receive the encouragement of the Most Holy Mother of God, for she comes to us in order to strengthen our faith.  When we receive this blessed bread, we remember this special mission of the Most Holy Virgin, and we remember the manner in which she strengthens our faith through her intercession.  Often today we see that it is the custom for the people to receive the blessed bread, and then immediately leave the Church.  Traditionally, this is not correct.  Rather, we receive the antidor, and then we return to our places in order to thank God for all of His many great blessings.  Many parish churches no longer distribute the antidor after each Liturgy, but the liturgical books are very clear, that the priest gives the antidor to the people in the context of each service.

     Now we find ourselves in Dormition Fast, the Lent of the Mother of God, in which we prepare for the Feast of the Dormition of Our Most Holy Lady.  During these two weeks we remember especially the example of Our Lady during those twenty-four years between her Son’s Ascension and her Dormition.  By means of her intercession she strengthens our faith. She bears witness to the Incarnation of Christ in her: “Christ is among us! He is and will be!” Of course our first goal in this life is the salvation of our soul, but perhaps we are in this world to strengthen the faith of others.  Perhaps we need to proclaim by means of our deeds to others: “Christ is among us! He is and will be!” Perhaps, according to the plan of God, our neighbours are waiting to see our example of a simple and devout life of prayer and sacrifice.  We can reflect upon all these questions when we receive the antidor—the encouragement of the Mother of God.  To whom is our encouragement necessary? According to the words of the Lord, we have freely received, we must also freely give.