Християнський світогляд: Запрошення залишитися у Христі The Christian Worldview: An Invitation to Remain in Christ

 

У різні періоди, наприклад, у сьогоднішньому євангельському читанні Господь Ісус показує Своє передчуття про події, які відбудуться в Єрусалимі, коли Він увійде у Свої страждання, смерть та воскресіння. Мета передбачень полягає в тому, щоб показати, що Господь Ісус контролює події, який Його Отець захотів ці події, і що Він добровільно віддає Своє життя як жертву за гріх, виконуючи зразок, представлений у Торі, описуючи свята Нового року, Дня Спокути та свята Кучок. Бог створює Всесвіт, відновлює Свій завіт зі Створенням, а потім стає його Воло́дарем видимим і відчутним чином. Таким чином, практично на самому початку Біблії вся драма людської історії представлена в послідовності свят, які тривають лише три тижні.

At various different times, in today's gospel reading, for example, the Lord Jesus shows His foreknowledge of the events that will happen in Jerusalem, when He enters His suffering, death and resurrection. The purpose of the predictions is to show that the Lord Jesus is in control of events, that His Father has willed those events, and that He voluntarily lays down His life as the sacrifice for sin, fulfilling the pattern presented in the Torah, describing the feasts of the New Year, the Day of Atonement and the Feast of Tabernacles. God creates the universe, restores His covenant with Creation, and then becomes its Ruler in a visible and tangible way. In this way, at practically the very beginning of the Bible, the entire drama of human history is presented in the sequence of feasts, which last only three weeks. 

Попереднє знання всього плану спасіння для всіх людей детально описано в Посланні до Ефесян. Там святий апостол Павло каже: «Яка надзвичайно велика сила, яку Він виявив для нас, віруючих; це узгоджується з силою Його, що діє у Христі, з тією силою, якою Він воскресив Його із мертвих і посадив на престол правою рукою на Небі, набагато вище за кожне князівство, правлячу силу, владу чи суверенітет чи будь -яке інше ім’я, яке може бути названим не тільки в цьому віці, але й у майбутньому. Він поклав усе під ноги і зробив Його, оскільки Він понад усе, Головою Церкви, яка є Його Тілом, повнотою Того, Хто сповнений, у всьому ». Далі Павло пояснює, що ми містично сидимо на небі разом із Христом.

The foreknowledge of the entire plan of salvation for all people is described in detail in the Letter to the Ephesians. There, the Holy Apostle Paul says, "how extraordinarily great is the power that He has exercised for us believers; this accords with the strength of His power at work in Christ, the power He exercised in raising Him for the dead and enthroning Him at the right hand in Heaven, far above every principality, ruling force, power or sovereignty, or any other name that can be named, not only in this age, but in the age to come. He has put all things under His feet, and made Him, as He is above all things, the Head of the Church, which is His Body, the fullness of Him, Who is filled, all in all." Paul further explains later that we have been mystically seated in Heaven along with Christ.

Християнський світогляд спирається на знання про те, що видимий світ, у якому ми живемо, значною мірою є репрезентативним. Звичайно, ми не буддисти, які стверджують, що видимий світ - це ілюзія, але ми стверджуємо, що він може бути ілюзорним, якщо його сприймати неправильно. Неправильне сприйняття світу - це те, що бачить видимий світ як самоціль, а не як уявлення про реальність, яка є нашою справжньою ціллю. Видимий світ значною мірою є репрезентативним і духовно і символічно нагадує гору, дерево чи щось подібне, що з'єднує Небо і землю. На вершині цього Сотворіння - Присутність Бога, Святая Святих, з якого Логос (Слово Боже) становить ієрархічну структуру решти буття. Іншими словами, щоб продовжити метафору гори, якщо місце проживання Бога знаходиться на вершині гори, то схили гори, найближчої до цього Святого місця, заповнені ангелами, потім людьми, після тваринами і т. д. У цьому світо́гляді, Царство Небесне - це термін, який ми вживаємо для тієї міри, в якій Присутність Бога передається від особливого місця проживання Бога до нижніх і нижніх районів схилу гори.

The Christian worldview relies on the knowledge that the visible world in which we live is largely representational. We are not Buddhists, of course, who claim that the visible world is illusion, but we do affirm that it can be illusory if it is wrongly perceived. A wrong perception of the world is one that sees the visible world as an end in itself, rather than a representation of a reality that is our true end. The visible world is largely representational and spiritually and symbolically resembles a mountain, or tree or something similar that connects Heaven and earth. At the apex of this Creation is the Presence of God, the Holy of Holies, from which the Logos (the Word of God) constitutes the hierarchical structure of the rest of being. In other words, to continue with the metaphor of a mountain, if the dwelling place of God is on the top of the mountain, then the slopes of the mountain nearest to that Holy Place are filled with angels, then human beings, then the brute animals, etc. In this worldview, the Kingdom of Heaven is the term we use for the extent to which the Presence of God is communicated from God's special dwelling place to the lower and lower areas of the mountainside.

Ми бачили саме такий світогляд у вражаючій роботі Фра Анжелико кілька тижнів тому, коли ми помі́тили, що його малюнок Нагірної проповіді показує благодать «Блаженних», що каскадно падають з божественної присутності Христа, об'єднуючись навколо святих апостолів , а потім переливається з них, щоб поливати все творіння на схилах гори під ними.

We saw just this same worldview in the striking work of Fra Angelico a few weeks ago, when we observed that his painting of the Sermon on the Mount shows the grace of the Beatitudes cascading down from the divine presence of Christ, pooling around the Holy Apostles, and then spilling over from them to water the entire creation on the slopes of the mount below them.

Ми бачимо ті самі теми в читанні євангелії та його найближчому оточенні. Учні, побачивши Преображення Ісуса на вершині гори Таворської, сходять з Ним з гори. У долині під горою вони зустрічаються з батьком божевільного хлопчика. Після зцілення хлопчика Господь Ісус передбачає Його страсті, коли вся група готується піднятися до Єрусалиму. Учні спускаються з гори в компанії Ісуса, щоб нагадати, що ті, хто вірить у Христа, містичним чином беруть участь у Його Втіленні. Він Бог з нами (Іммануїл), але Церква є Його Тілом. Біля підніжжя гори мета зішестя Христа серед нас стає зрозумілою. Він зцілює людську природу від наслідків Злого, які змушують нас часто потрапляти у «вогонь і у воду», тобто у палкі та хтиві пристрасті. Зрештою, Христос відкриває, що Він повинен викупити людство, принісши Себе як примирна жертва за гріх, вступивши у страждання та смерть, щоб відкрити воскресіння, як це передбачала Тора.

We see the same themes in the gospel reading and its immediate surroundings. The disciples, having witnessed the Transfiguration of Jesus on the summit of Mount Tabor, come down the mountain with Him. In the valley below the mountain, they meet the father of the lunatic boy. After the cure of the boy, the Lord Jesus predicts His passion, as the whole group prepares to go up to Jerusalem. The disciples come down the mountain in the company of Jesus as a reminder that those who believe in Christ participate in a mystical way in His Incarnation. He is God With Us (Immanuel), but the Church is His Body. At the base of the mountain, the purpose of Christ's descent among us becomes plain. He heals human nature of the effects of the Evil One, which cause us to fall frequently into "fire and into water," that is, into the irascible and concupiscible passions. In the end, however, Christ reveals that He must redeem mankind by offering Himself as the propitiatory sacrifice for sin, entering into suffering and death to reveal the resurrection, just as the Torah had foretold of Him.

Незалежно від того, де ми знаходимося в ієрархії Буття, створеного і висвяченого Богом Словом з самого початку, ми здатні радіти цим фактом, що маємо спілкування у благодаті Його Царства, яке випливає до нас із Його Божественної Присутності. Далі, беручи участь у Таїнствах Христа, починаючи з Хрещення, ми беремо участь у постійному запрошенні зростати в тій самій благодаті. Постійно Бог Святий Дух говорить нам: «Піднімайся вище», коли ми з радістю виконуємо заповіді Христа і перебуваємо в Христі все досконаліше.

No matter where we are in the hierarchy of Being created and ordained by God the Word from the beginning, we are able to rejoice in the fact that we have communion in the grace of His Kingdom, which flows down to us from His Divine Presence. Further, through participation in the Mysteries of Christ, beginning with Baptism, we share in a continual invitation to grow in that same grace. Continually, God the Holy Spirit bids us, "Come up higher," as we fulfill the commandments of Christ with joy and abide in Christ ever more perfectly.

У дуже реальному сенсі наше єдине завдання - постійно, навмисно приє́днуватися до Христа у тому, що ми робимо. Подібно до того, як ми бачимо, що учні беруть участь у Втіленні Божого Слова, сходячи з гори разом з Ним у сьогоднішньому читанні, ми в змозі об’єднувати наш повсякденний досвід з Його життєдайними стражданнями, смертю та воскресінням. Ми можемо навмисно залишатися в Христі. По суті, це те, що ми повинні робити, щоб продовжувати рух уперед на шляху до нашої вічної долі. Розуміючи кожен аспект нашого життя як частку у Втіленні Господа, ми все більше і більше починаємо розуміти наші дії як діло Христа в нас, коли ми залишаємось під Його опікою.

In a very real sense, our only task is to continually, intentionally join ourselves to Christ in what we do. Just as we see the disciples share in the Incarnation of the Word of God by coming down from the mountain with Him in today's reading, we can choose to join our everyday experiences with His life-giving suffering, death and resurrection. We can intentionally remain in Christ. This, in fact, is what we must do, in order to continue our forward motion on the path toward our eternal destiny. Understanding every aspect of our life as a share in the Incarnation of the Lord, more and more, we begin to understand our actions as Christ's work in us, as we remain in His care.