Чому ви роздумуєте над злими думками?: брак поміркованості у суспільстві спричиняє ерозію віри Why Do You Harbor Evil Thoughts?: A Societal Lack of Temperance Leads to the Erosion of Faith

Сьогодні, у читанні Євангелія, Господь Ісус задає фарисеям просте запитання: "Чому ви роздумуєте над злими думками?" Це добре запитання для нас і всіх людей. Чому ми роздумуєте про злі думки? Чому ми дозволяємо собі думати про речі, які суперечать заповідям Бога?

Today in the Gospel reading, the Lord Jesus asks the Pharisees a simple question: "Why do you harbor evil thoughts?" It is a good question for us and all human beings to ask ourselves. Why do we harbor evil thoughts? Why do we allow ourselves to think about things that are against the commandments of God?

Коли Господь задає це питання фарисеям сьогодні, Він конкретно посилається на думки проти чесноти віри. Фарисеї розважають сумнівні думки. Хоча вони бачили Господні діла. Вони бачили Його чудодійні знаки і зцілення і навіть бачили, як Він воскрешав мертвих до життя, але коли вони чують, як Він говорить про прощення гріхів, вони таять злі думки, сумніваючись у Господній силі вилікувати як духовні, так і фізичні недуги.

When the Lord asks this question of the Pharisees today, He is specifically referring to thoughts against the virtue of faith. The Pharisees are entertaining doubting thoughts. Even though they have seen the Lord's works. They have seen His miraculous signs and cures and have even seen Him raise the dead to life again, but when they hear Him talk about the forgiveness of sins, they harbor evil thoughts, doubting the Lord's power to cure spiritual as well as physical ills.

Думки проти чесноти віри, безперечно, є серйозною перешкодою для нас у цей час та культуру. Зрештою, наша культура навчена сумніватися навіть за розумні межі сумнівів. Науковий світогляд стверджує, що уникає всіх доказів, крім емпіричних, навіть якщо він представляє певні безпомилкові догми на основі "наукового консенсусу", таких як еволюція людини, зміна клі́мату, генетичний гомосексуалізм та гендерна дисфорія. Дійсно, сумнів розглядається як смілива, відважна річ, тоді як віра зневажається як "сліпа і невігласна".

Thoughts against the virtue of faith are undoubtedly a serious obstacle for us in this time and culture. After all, we are trained by our culture to doubt even beyond the reasonable limits of doubt. The scientific worldview claims to eschew all evidence except empirical evidence, even as it presents certain infallible dogmas on the basis of "scientific consensus," like human evolution, climate change, genetic homosexuality and gender dysphoria. Indeed, doubt is seen as a brave, courageous thing, while faith is disparaged as "blind and ignorant."

Хоча підбурювання думок проти віри є важливим, насправді критичним, у цій культурі заохочення сумнівів є служницею набагато небезпечнішому сортові злих думок, який ми маємо навколо нас, у всі часи, у нашому світі.

While promotion of thoughts against faith is important, in fact critical, in this culture, the encouragement of doubt is a handmaid to the much more dangerous sort of evil thoughts that we have around us, at all times, in our world.

Щоб зрозуміти цей пункт, ми повинні пам’ятати, що ми, люди, маємо потужні волі, які постійно шукають добра. На жаль, наші впалі людські волі не вміють розрізняти умовні, навіть безглузді блага і Кінцеве Добро, завдяки якому воля буде повністю задоволена. Найчастіше пошук добра зводиться до пошуку задоволення. Прагнення волі до задоволення є проблематичним, оскільки задоволення, крім помірності, є поневоленням.

To understand this point, we must remember that we human beings have powerful wills, which constantly seek the good. Unfortunately, our fallen human wills are not good at distinguishing between contingent, even silly goods and the Ultimate Good, by which the will would be completely satisfied. More often than not, seeking the good is reduced to seeking pleasure. The will's pursuit of pleasure is problematic, because pleasure aside from moderation is enslaving.

Волю постійно приваблює насолода, а розум постійно спокушається зупинитися на думках, що стосуються різних задоволень. Людська особа повинна зробити, щоб зберегти свободу від своїх імпульсів, що шукають задоволення, це навмисне формувати звичку відходити від приємного до неприємного або, принаймні, віддалятися від того, що приємне до того, що дещо менш приємне. Такі рухи з часом форму́ють те, що називають чеснотою поміркованості. Невеликі жертви формують звичку, дозволяючи приносити більші жертви в майбутньому. Отже, як говорить Господь Ісус, «хто вірний у малому, той буде вірний і в великому».

The will is constantly attracted to pleasure, and the mind is constantly tempted to dwell on thoughts concerning various pleasures. What the human person has to do in order to maintain freedom from his or her pleasure-seeking impulses is to deliberately form the habit of moving away from what is pleasant towards what is unpleasant, or at least, moving away from what is pleasant to what is somewhat less pleasant. Movements of this kind, over time, build what is referred to as the virtue of temperance. Small sacrifices build the habit, allowing for greater sacrifices in the future. Thus, as the Lord Jesus puts it, "he who is faithful in little, will also be faithful in much."

Стародавні язичницькі філософи практикували чесноту поміркованості заради власної свободи від поневолення своїми імпульсами, що люблять задоволення. Хоча ми поділяємо їхнє прагнення до цієї свободи, ми практикуємо ту саму чесноту, вдосконалену вірою. Іншими словами, кожна жертва, яку ми робимо, - заради любові до Бога, усвідомлюючи, що ми хочемо Бога більше, ніж незліченні задоволення, за якими здатні переслідувати наші волі.

The ancient pagan philosophers practiced the virtue of temperance for the sake of their own freedom from enslavement by their pleasure-loving impulses. Although we share their desire for that freedom, we practice the same virtue perfected by faith. In other words, every sacrifice that we make is for love of God, recognizing that we want God more than the innumerable pleasures that our wills are capable of chasing.

Підходячи сьогодні до 245-го Дня Незалежності цієї нації, ми знаходимо свою культуру тут, навколо себе, важко хворою через відсутність чесноти поміркованості. Ми маємо те, що цілком виправдано можна назвати "епідемією непомірності", що виявляється в широкомасштабному ожирінні, пияцтві, наркоманії, порнографічній залежності та простому лінивстві.

As we come today to this nation's 245th Independence Day, we find our culture here around us critically ill from lack of the virtue of temperance. We have what might be justifiably referred to as "an epidemic of intemperance," manifest in widespread obesity, drunkenness, drug addiction, pornography addiction and just plain sloth. 

Що нам потрібно зробити, це просто. Нам потрібно перестати розважання злих думок, які змушують нас потурати своїм бажанням для задоволення. Нам потрібно розвіяти ці думки і вирішити відвернутися від того, що приємне, до того, що неприємно, як вираження нашої любові до Бога та нашого прагнення до Його Царства.

What we need to do is simple. We need to cease harboring evil thoughts that lead us to indulge our desires for pleasure. We need to dispel those thoughts and resolve to turn away from what is pleasant towards what is unpleasant as an expression of our love for God and our desire for His Kingdom.

Якщо ми замислюємось над цим, кожен з відносин у нашому житті вимагає, певною мірою, здійснення цієї чесноти, щоб зберегти її. Якщо це стосується наших природних стосунків та зобов’язань, наскільки більше це стосується наших стосунків з Богом, Який хоче, щоб ми були здоровими та вільними.

If we think about it, every relationship in our lives demands, to a certain extent, the exercise of this virtue, in order to maintain it. If this is true of our natural relationships and commitments, how much more is it true of our relationship with God, Who wants us to be healthy and free.