Робота кожної людини буде випробувана Every Man's Work Will Be Tried

 

Сьогодні, у читанні апостола, ми чули, як святий апостол Павло описував випробування, які пройде кожна віруюча людина, або в цьому житті, або в очищенні після смерті, яке передуватиме його входу в Царство Небесне. Ніщо нечисте не може потрапити в присутність Бога. Таким чином, навіть людина, яка помирає в дружбі з Богом, повинна очиститися від усякої нечистоти, не тільки від гріха, але від схильності до гріха та будь-якої недосконалості, особливо коли ця недосконалість включає прихильність до створених речей.

In the epistle reading today, we heard the Holy Apostle Paul describe the trial that every believing person will go through, either in this life or in the purification after death, which will precede his or her entry into the Kingdom of Heaven. Nothing impure can enter the presence of God. Thus, even a person who dies in the friendship of God must be purified from all defilement, not only of sin but of propensity to sin and imperfection of any kind, especially when that imperfection involves attachment to created things. 

Іноді робота з очищення відбувається в обставинах цього життя. Наприклад, коли християнські люди зазнають різного роду випробувань, фінансових проблем, важких хвороб, втрати засобів до існування чи репутації, ми можемо цілком ідентифікувати ці речі з очисними діями Бога, Який працює над тим, щоб відокремити Своїх люблячих від нездорової прихильності до створених речей.

Sometimes, the work of purification takes place in the circumstances of this life. For example, when Christian people undergo trials of all sorts, financial problems, severe illness, loss of livelihood or reputation, we can well identify these things with the purifying actions of God, Who is working to separate His beloved from unhealthy attachment to created things.

Намір Бога - зробити нас святими. Корінь цього слова означає "окремо". Це доречно, оскільки святість включає радикальну незалежність від постійного потоку створеного світу. Цар Давид говорить про цю радикальну незалежність, коли пише: "Бог для нас - наш притулок і сила, наша допомога у всіх лихах. Отже, ми не будемо боятися, що земля повинна затруситися, а гори впадуть у серце моря . " За словами царя Давида, віруючі люди залишаються безтурботними, хоча їх оточують катаклізми.

The intention of God is to make us holy. The root of this word means "separate." This is appropriate because holiness involves a radical independence from the continuous flux of the created world. King David speaks about this radical independence when he writes, "God is for us our refuge and strength, our help in all adversities. So, we shall not fear though the earth should quake and though the mountains should collapse into the heart of the sea." According to King David, believing people remain undisturbed, even though a cataclysm surrounds them.

Ми можемо подумати, що такий тип незворушності є скоріше винятком, ніж правилом, навіть серед тих, хто сповідує, що вірить у велику істину віри. Чи означає це, що ці люди насправді не вірять? Не обов'язково. Безсумнівно, це означає, що ті, хто вірить у Божий промисел, не напружують м’я́зи, які їм дав їхній Бог. Можливо, це може здатися дивною метафорою, але нехай подивимось ува́жніше, щоб зрозуміти, чи дійсно це так дивно.

We may reflect that this kind of imperturbability is more the exception than the rule, even among those who profess to believe the great truths of the faith. Does this mean that those people do not really believe? Not necessarily. It means without a doubt that those who believe in the providence of God are not flexing the muscles that their God has given them. Perhaps this may seem like a strange metaphor, but let us look more closely to see if it is really so strange.

Останніми роками у га́лузі фізичної культури робиться великий акцент на тренуванні середини, тобто систематичному нарощуванні тих м’язів, розташованих навколо центру ту́луба. Для того, щоб здійснити це тренування, ми також приділяємо велику увагу цілям цих м’язів у нашому організмі. Здається, м’язи середини призначені для запобігання неба́жаного обертання. Іншими словами, ці м’язи не дають нам повертатися або перевертатися проти нашої волі. Таким чином, коли м’язи сере́дини стають слабкими, ми стикаємося з небезпекою пошкодження хребта, оскільки рухи повсякденного життя смикаються і звиваються так, що середній відділ нашого тіла не готовий чинити опір.

In recent years, in the field of physical culture, there has been great emphasis on core training, that is, the systematic building of those muscles arranged around the center of the torso. In order to bring this training about, there has been a great deal of attention as well to the purpose of these muscles within our organism. The core muscles are intended, it seems, to prevent unwanted rotation. In other words, these muscles prevent us from being turned around or flipped over against our will. Thus, when the core muscles become weak, we become exposed to the danger of damage to the spine, because the movements of everyday life jerk and twist us in ways that the midsection of our body is not prepared to resist. 

Ну, так само, ми маємо "м'язи" і в духовному житті, які роблять нас спокійними і рішучими в нашій траєкторії до Царства Небесного. Вони є даром від Бога, але ми повинні будувати їх, використовуючи їх таким чином, щоб зміцни́ти їх. Призначення цих метафори́чних м’язів - утримати нас від того, щоб ми не були відвернуті від нашої мети, від нашої вічної долі. Нікого не повинно дивувати, що метафоричні м’язи, про які ми говоримо, називаються чеснотами. Вони є подарунком від Бога у нашому хрещенні. Тим не менше, ми повинні їх використовувати, будувати, зміцнювати, щоб вони могли здійснити те, що було задумано їхнім Творцем. Ми отримали їх у подарунок, але ми нестимемо відповідальність, якщо не будемо їх використовувати, будувати та зміцнювати. Саме з цієї причини сьогодні Апостол використовує образ будівельних матеріалів у читанні послання.

Well, in the same way, we have "muscles" in the spiritual life as well, which serve to keep us calm and resolute in our trajectory to the Kingdom of Heaven. They are a gift from God, but we must build them, using them in such a way that will strengthen them. The purpose of these metaphorical muscles is to keep us from being turned aside from our goal, from being "rotated" away from our eternal destiny. It should surprise no one that the metaphorical muscles that we are talking about are called virtues. They are gift from God in our baptism. Nevertheless, we have to use them, build them, strengthen them, so that they are able to accomplish what they were intended to accomplish by their Creator. We have received them as a gift, but we will be held responsible if we fail to use, build and strengthen them. It is for this reason that the Apostle uses the image of building materials in the epistle reading today. 

Крім того, від нас очікується, що ми будемо продовжувати зміцнювати і будувати чесноти християнського життя більш-менш науково. Іншими словами, ми екзаменуємо себе і знаходимо конкретні слабкі місця́, які можна покращити за допомогою конкретних вправ. Кілька тижнів тому ми розглянули приклади вправ, які формують чесноту поміркованості, наприклад.

Furthermore, we are expected to pursue the strengthening and building of the virtues of the Christian life in a more or less scientific way. In other words, we examine ourselves and find specific weaknesses, which can be improved through specific exercises. A few weeks ago, we considered examples of exercises that build the virtue of temperance, for example.

Однак правда, що вирощування певних чеснот за своїм впливом на наше життя є більш всебічним, ніж інші. Одним із прикладів цього є чеснота лагідності. Лагідність часто вважається тотожною чеснотою смирення, але, хоча вони споріднені, вони, тим не менш, відрізняються. Чеснота смирення - це чеснота, завдяки якій ми знаємо своє точне місце у всесвіті, яке створив Бог, не надто низько і не надто високо. З іншого боку, лагідність - це чеснота, завдяки якій ми визнаємо свої обставини як волю Божу, приймаючи їх як вчинки співчутливого Отця.

It is true, however, that the cultivation of certain virtues is more comprehensive in its effect on our life than others. One example of that is the virtue of meekness. Meekness is often thought identical to the virtue of humility, but although they are related they are, nevertheless, distinct. The virtue of humility is the virtue by which we know our precise place in the world, which God has created, not too low and not too high. Meekness, on the other hand, is the virtue by which we recognize our circumstances as the will of God, accepting them as the actions of a compassionate Father.

Чеснота лагідності - це чеснота, яка всебічно впливає на всю реальність нашого життя. Це впливає на кожен аспект нашого життя, тому що через нього ми приймаємо кожну подію як дію Бога. У свою чергу, завдяки цьому знанню про Бога, що діє у нашому житті, ми виявляємо, що зростаємо в терпінні (врешті-решт, Бог зажадав, щоб ми чекали), у мужності (якщо Бог послав цю людину в моє життя з якоюсь любовною метою, я повинен сердитися на нього / неї?) І навіть у поміркованості (Бог дав волю, що сьогодні у мене багато роботи; отже, як я можу проводити час у спокої та бездіяльності?).

The virtue of meekness is a virtue that has a comprehensive effect on the full reality of our life. Every aspect of our life is affected by it, because through it we accept every event and happenstance as the action of God. In turn, through this knowledge of God acting in our life, we find ourselves growing in patience (after all, God has willed that we wait), in fortitude (if God has sent this person into my life for some loving purpose, who am I to be angry with him/her?) and even in temperance (God has willed that I have a lot of work today; therefore, how can I spend time in rest and idleness?).