ЄДНАННЯ І ЦІЛІСТЬ: БЛАГОСЛОВЕННЯ ПРАВДИВОЇ ВІРИ І ДОСКОНАЛОЇ ЛЮБОВИ UNITY AND INTEGRITY: THE BLESSING OF CORRECT FAITH AND PERFECT LOVE

 

Брати й сестри у Христі—

Сьогодні у Євангелії, Господь моли́вся за єднання між Його учнями—апостолами та їхніми наслідниками—єднання у Церкві.  Це дуже відповідне читання для цього дня, бо сьогодні ми згадуємо святих отців першого вселенського собору—першого нікейського собору,   який врятував Святу Церкву від єресі аріянізму. Це тільки перша між багатьма єресями, якими диявол пробував знову і знову, щоб розділи́ти Церкву.  Дійсно, єресь не дуже серйозний гріх у собі, але вона є дуже серйозною, тому що знищить єднання Церкви. Іншими словами, вона знищить любов, яка є Божим життям.  Есенція нашого життя у Бозі є досконалою любов’ю до Бога і досконалою любов’ю до ближніх. Що-небудь, що знищить цю любов, це життя, є від диявола.  Фактично, слово «диявол» означає по-грецьки «робітник розділення.»

Today in the Gospel, the Lord prayed for the unity of His disciples—the Apostles and their successors—the unity of the Church. This is a very appropriate reading for this day, since today we commemorate the holy fathers of the First Ecumenical Council, the First Council of Nicaea, which saved the Holy Church from the heresy of Arianism. This is only the first among many heresies, by which the Devil sought again and again to divide the Church. Indeed, heresy is not such a serious sin in itself, but it is very serious, because it destroys the unity of the Church. In other words, it destroys the love that is the very life of God. The essence of our life in God is perfect love of God and perfect love of neighbour. Whatever destroys this love, this life, is from the Devil.  In fact, the word “Devil” in Greek signifies “the maker of division.”

Єресь аріянізму зробила дуже велике розділення у Церкві між християнами—учнями Господа Ісуса, але вперше зробила розділення у найглибших глиби́нах церковної віри, тому що вона розділи́ла Святу Трійцю. Ми знаємо про Святу Трійцю згідно церковної віри. Від цієї віри, ми знаємо, що є тільки єдиним Богом, тому що є тільки єдиною Божественною Природою—нероздільною, але є трьома Особами, які рівно беруть участь у цій єдиній нероздільній Природі. Всі ці три Особи є Богом, і є одним Богом. Арій і його учні відмовляли цю правду, бо вони навчають те, що Господь наш Ісус Христос не Бог, але тільки дуже досконале створіння, яке було створеним перед всіма іншими створіннями. Це розділення у вірі про Святу Трійцю створило дуже велике розділення між християнами і через багато років.   Пізніші єресі також робили дуже велике розділення у найглибших глибинах нашої віри, тому що вони атакували не тільки єднання Святої Тройці, а також єднання Господа Христа, Слова Божого і єднання у собі двох природ.

The heresy of Arianism caused a very great division in the Church among Christians—the disciples of the Lord Jesus, but first it caused division in the deepest depths of the Church’s faith, because it divided the Holy Trinity. We know about the Trinity according to the Church’s faith. From this faith, we know that there is only one God, because there is only one Divine Nature—undivided; but, there are three Persons, who equally share in this single, undivided Nature.  All three of these Persons are God, but there is one God. Arius and his disciples denied this truth, since they taught that our Lord Jesus Christ is not god, but only a very perfect creature, which was created before all other creatures. This division in the faith concerning the Holy Trinity created a very large division among Christians that lasted many years. Later heresies also caused great division in the deepest depths of our faith, because they attacked not only the unity of the Holy Trinity, but also the unity of the Lord Christ, the Word of God and the unity in Himself of His two natures.

Тож, ми бачимо два сту́пені єднання у Церкві: внутрішнє і зо́внішнє, і церковне зовнішнє єднання залежить від внутрішнього єднання, тому що без правдивої віри, любов між християнами буде знищеною. Дійсна любов повинна мати фундаментом у правді. Без правди дійсна любов не може існувати. Диявол пробує знищити внутрішнє життя Церкви—її єдність віри, щоб знищити любов між християнами, бо коли життя Боже є погашеним у частинах Церкви, християнські ду́ші без захисту правдивої віри стають дуже легкими жнива́ми.  

So, we see two degrees of unity in the Church: interior and exterior, and the Church’s external unity depends on her internal unity, because without the right faith, charity among Christians will be destroyed. True charity has to have a foundation in truth. Without truth true charity cannot exist. The Devil tries to destroy the internal life of the Church—her unity of faith, so as to destroy charity between Christians, since, when the life of God is extinguished in parts of the Church, Christian souls without the protection of the true faith become an easy harvest.

Подібним шляхом, кожен з нас потребує і внутрішнього і зовнішнього єднання: ми потребуємо внутрішнього єднання цілої, правдивої віри і також єднання з Богом у любові. Наше єднання з Богом у любові залежить від нашої, всієї, католицької віри. Якщо ми кажемо до себе: «Я –католик, але я не згоден з церковним навчанням у кількох речах,» наша віра є хворою, бо ми загубили єдність і цілість нашої віри, і отже, ми також загубили наше єднання з Богом у любові. Бо ми є чи членами Святої Церкви, Тіла Христового, чи її суддями. Ми не можемо бути обидвома́. Нам треба приймати навчання Церкви навіть якщо ми не розуміємо його згідно духа Святого Ансельма Кентерберійського, який сказав, «Я не бажаю розуміти, щоб вірити, але вірую, щоб розуміти, бо крім того, що я вперше вірую, не буду розуміти.»

In a similar way, each one of us needs both an internal and external unity: we need the internal unity of the complete, true faith and also unity with God in charity. Our unity with God in charity depends on our complete Catholic faith. If we say to ourselves: “I am a Catholic, but I disagree with the Church’s teaching in several ways,” our faith is diseased, since we have lost the unity and integrity of our faith, and therefore, we also have lost our unity with God in charity. We are either members of the Church, the Body of Christ, or we are her judges. We cannot be both. We need to accept the teaching of the Church even if we do not understand it, according to the spirit of St. Anselm of Canterbury, who said, “I do not desire to understand, so that I might believe, but I believe, so that I can understand, for unless I first believe, I will not understand.”