МЕТАФОРИЧНЕ І СИМВОЛІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ СТРАЖДАННЯ І ЗЦІЛЕННЯ СЛІПОНАРОДЖЕНОГО THE METAPHORICAL AND SYMBOLIC MEANING OF THE SUFFERING AND CURE OF THE MAN BORN BLIND

 

Брати й сестри у Христі—

Співчуття Господа нашого є дуже великим, бо тут у Євангелії, Він виявляє те, що багато років перед тим, Господь вже приготовляв сліпонародженого, щоб показати Його могутню силу. Бог приготовив цього чоловіка, щоб показати Його добросердечність до нього. Що це означає? Це означає те, що у всіх наших стражданнях, ми можемо думати: «Мабуть, я був приготовленим, щоб показати дуже велику милість Господа.» У цьому факті, моє страждання має сенс, бо я є показом Божої милости, і моє страждання має метафоричне і символічне значення для всіх людей, і особливо для себе так, як страждання і зцілення сліпонародженого має сенс для всіх нас.  Ми повинні молитися за це розуміння: Господи, дай мені мир у маленьких стражданнях мого життя, або навіть великих. Над всіма дай мені сенс наміру і мети у стражданні, щоб розуміти себе приготовленим як показ Твоєї милости. Нехай я є знаком Твоєї любови до всіх людей через мою вірність у стражданні так, як ваш слуга, сліпонароджений.

The compassion of our Lord is very great, since here in the Gospel, He reveals that many years before, the Lord already prepared this man to manifest His kindness to him. What does this mean? This means that in our sufferings, we can think: “Perhaps I have been prepared to show forth the great mercy of the Lord.” In this way, my suffering makes sense, since I am the manifestation of God’s mercy, and my suffering has a metaphorical and symbolic meaning for all people, and especially for myself, just as the suffering and cure of the man born blind has meaning for all of us. We should pray for this understanding: Lord, grant me peace in the little sufferings of my life, or even the great ones. Above all, grant to me a sense of purpose in suffering, so that I understand myself prepared as a manifestation of your mercy. Let me be a sign of your love for all people through my faithfulness in suffering, just like your servant, the man born blind.

Що це метафоричне і символічне значення нашого страждання і особливо страждання і зцілення сліпонародженого? Тут, ми маємо символ сліпоти. Так, як параліч, це дуже важливий символ. Сліпота показує нам хворобу нашої природи, нашу нездатність вирі́шувати точно і дійсно між добром і злом. Напочатку, змія́ обіцяла предкам нашим, Адамові та Єві, знання про добро і зло, але вона брехала, бо вони тільки приймали знання зла, а загуби́ли знання Бога. Отже, покоління після наших предків падали у ідолопоклоніння. Для нас так, як наших праотців, все має можливість, щоб стати ідолопоклонінням, бо ми творимо нездорові прихильності до тимчасових речей: наших автомобілів, наших домів, нашого майна, і навіть інших людей. Це есенція нашої сліпоти: ми не в змозі, щоб бачити різницю між добром і злом, між Великим Добром і тимчасовими добрими речами. Хрещенням, ми одягаємося у Христа, і коли ми кажемо це, ми не тільки означаємо те, що ми носимо Христа, а ми беремо участь у тотожності Христа, тому що ми маємо спілкування у Його Особі. Господи, дай мені, щоб виганяти все ідолопоклоніння від мого життя. Щоденно, я бачу те, що я маю багато прихильностей до створених речей. Я маю жадібну любов до моїх планів, мою волю, моє майно. Очисти мене, будь ласка, від всіх цих речей, бо вони є тільки розладами до життя, яке Ти бажаєш дати мені, вічне життя у Твоїй присутності. Дай мені ясний зір так, як Ти дав Твоєму слузі́ сліпонародженому, щоб бачити дійсне Добро, бажати Його і наслідувати Його аж допоки я буду володіти Ним.

So, what is this metaphorical and symbolic meaning of our suffering and especially the suffering and cure of the man born blind? Here, we have the symbol of blindness. Just like paralysis, this is a very important symbol. Blindness shows to us the sickness of our nature, our inability to discern accurately and truly between good and evil.  In the beginning, the serpent promised our ancestors, Adam and Eve, knowledge concerning good and evil, but the serpent lied, since they only gained knowledge of evil, but they lost their knowledge of God.  Thus, the generations after our first parents fell into idolatry. For us, just as for our ancestors, everything has the propensity to become idolatry, since we make unhealthy attachments to temporary things: our automobiles, our homes, our property, and even other persons. This is the essence of our blindness: we are not able to perceive the difference between good and evil, between the Highest Good and temporary goods. In Baptism, we put on Christ, and when we say this we do not merely mean that we wear Christ, but that we take part in the identity of Christ, because we have communion in His Person. Lord, grant to me to drive out all idolatry from my life. Daily, I see that I have many attachments to created things. I have a jealous love for my plans, my will, my property. Purify me, I pray, of all these things, since they are merely distractions from the life that You want to give me, eternal life in Your presence. Give me clear vision, just as you gave to your servant the man born blind, in order to perceive the true Good, to desire It and to follow It until I possess It.

Проблеми у наших життях відносними до гріха є заради недосконалого шляху, яким ми зодягнулися у Христа. У подібному уривку Євангелія від Святого Марка, Господь Ісус зцілює сліпого, але сту́пенями. Коли вперше Він зцілює сліпого рукоположенням, чоловік приймає зір, і він тільки бачить світ навколо нього недосконало, бо інші люди являються йому так, як дерева. Тільки після другого рукоположення, чоловік бачить світ ясно. Наша участь у Христі має рости до досконалости так, як Апостол нам каже, тобто, якщо ми вмираємо з Христом, ми будемо також жити з Ним, і якщо ми страждаємо з Ним, ми будемо також царювати з Ним.  День у день, ми маємо робити, щоб рости благодаттю від сліпоти нашої природи, бо Апостол також каже «я вмираю щоденно.» Це має бути правилом для нас також. Ми маємо вмирати щоденно для себе, для наших пристрастей, для любови тимчасових речей. Допоможи мені, Господи, щоб вмирати для себе і рости до Твоєї подоби—стаючи повним чеснотами. Як ваш слуга сліпонароджений помер від своєї сліпоти, щоб будити до дійсного знання Бога, так нехай виганяю благодаттю сліпоту моїх згубних звичок.

The problems in our life related to sin are on account of the imperfect way that we have put on Christ. In a similar passage of the Gospel According to Saint Mark, the Lord Jesus cures a blind man, but by degrees. When at first He cures the blind man by laying on of hands, the man receives sight, but he sees the world around him imperfectly, since other people appear to him as trees.  Our participation in Christ has to grow to perfection, just as the Apostle tells us, namely, if we die with Christ, we will also live with Him, and if we suffer with Him, we will also reign with Him. Day after day, we have to work, so as to grow by grace out of the blindness of our nature, for the Apostle also says “I die daily.” This has to be a rule for us too. We have to die daily to ourselves, to our passions, to the love of temporary things. Help me, Lord, to die to myself and to grow in Your likeness—becoming full of virtue. Just as your servant the man born blind died to his blindness, so as to wake to the true knowledge of God, so may I drive out by Your grace the blindness of my destructive habits.