Страх Божий—цілком інший від світового страху The fear of God is completely different from worldly fear

 

Сьогодні, ми чули оригінальний кінець Євангелія від Святого Марка. Чому Євангеліє закінчувалося незвичайним і чудовим способом? Тому що це євангеліє було написаним, щоб бути передмовою до дуже древнього богослужіння таїнства хрещення. Раптом після того, що мироносиці втікали від гробу, відправа святого таїнства хрещення починалася зі зануренням оглашеного у воді хрещеного купелю. Тож, неофіт, піднімаючись з купелі, став як перша особа зустрічаючи Христа після Його воскресіння з мертвих, стаючи з’єднаним з Його стражданням, смертю та воскресінням через хрещення у Нього. Так, як Святий Павло нам каже, «Всі ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися.»

Today, we heard the original ending of the Gospel According to Saint Mark. Why does the Gospel end in this extraordinary and strange way? Because this Gospel was written to be introduction to a very ancient baptismal service. Immediately after the myrrhbearers fled from the tomb, the service of the holy mystery of Baptism began with the immersion of the catechumen in the water of the baptismal fount. Thus, the neophyte, coming up from the fount, became like the first person to meet Christ after His resurrection from the dead, becoming united with His suffering, death and resurrection through baptism in Him. Just as the Holy Apostle Paul tells us, “All you, who have been baptized into Christ have put on Christ.”

Євангельське читання нам дає нагоду, щоб роздумувати над концептом «страху» і пізнавати те, що страх, який Бог наказує нам, є дуже іншим від того, що є звичайним у світі. Мироносиці втікали від гробу, тому що вони не знали те, як відповідати емоційно та мисленно на чудові новини, які ангели виявляли їм. Тим самим способом, ми знаємо у нашому житті те, що радість і смуток часто несуть ту саму відповідь, і тож ми говоримо про «сльози радости», але «сльози жалю» також, тому що наш обмежений людський розум не є приготовленим, щоб керувати думками, які приходять від крайности нашої свідомости. Тож, часто наші емоційні відповіді не є відповідними до випадків, і наприклад наша відповідь до великого насильства є реготом, і наша відповідь до доброї зворотности нашої долі є страхом.

The Gospel reading gives us the opportunity to reflect on the concept of “fear” and to realize that the fear, which God commands of us is very different from that, which is common in the world. The myrrhbearers fled from the tomb, because they didn’t know how to respond emotionally and mentally to the wonderful news, which the angels revealed to them. In just the same way, we know in our own life that joy and sadness often bring the same response, and so we speak of “tears of joy,” but also “tears of sorrow,” because our limited human mind is not prepared to handle thoughts, which come from the extremes of our consciousness. Thus, often our emotional responses are inappropriate to the circumstances, and, for example, our response to great brutality is laughter, and our response to a good reversal of our fortune is fear.

Іншими словами, природний страх є автоматичною відповіддю до всіх стимулів, які є зовні нашого звичайного досвіду. Ця відповідь є автоматичною, але, після цієї відповіді, ми тоді маємо вибір, щоб продовжувати у страсі, або відкидати страх внаслідок нашої віри у Христі. Світовий страх є порожнім для тих, що є у Христі, заради воскресіння Христового. Нарешті, якщо ми віруємо в те, що Христос є воскреслим від мертвих і ми беремо участь у цьому воскресінні, тоді ми не маємо нічого, щоб страхатися, тому що для людських істот смерть є основним страхом.

In other words, natural fear is an automatic response to all stimuli, which are outside our ordinary experience. This response is automatic, but, after this response, we then have a choice to continue in fear, or to reject fear on account of our faith in Christ. Worldly fear is empty for those, who are in Christ, because of the resurrection. After all, if we believe that Christ is risen from the dead, and that we partake of that resurrection, then we have nothing to fear, because for human beings death is the fundamental fear.

Світовий страх, який є завжди спорідненим зі страхом смерти, є цілком іншим від Божого страху, бо Божий страх є чеснотою. Божий страх не є страхом покарання, і навіть менше смерти, але страх дитини, яка страхається, щоб бути неподобаним батькові. Християни є Божими дітьми, і тож ми страхаємося, щоб кривдити Бога через гріх. Ми знаємо те, що гріх єдиний кривдить Бога, і тоді через чесноту Божого страху, ми відкидаємо спокусу і уникаємо нагоди, які можливо несуть нас до гріха. Як Божа дитина, кожен вибір має основу у запитанні: Ця поведінка подобається Богові або ні? Нарешті, ми знаємо те, коли що-небудь є Богові неподобним, воно не може поправді бути корисним для нас, тому що Бог хоче нашого добробуту безумовно. Добробут означає жити згідно специфічного способу встановленого Богом, тому що Він—наш Створитель. Конформування наших думок і дій до Його наміру для нас, це є значенням «правди». Для цієї причини, християни не можуть захоплювати ідею, тобто те, що більше від однієї правди існує. Ні, має бути одна та єдина правда, тому що Створитель—один і єдиний.

Worldly fear, which is always related to the fear of death, is completely different from the fear of God, since the fear of God is a virtue. The fear of God is not fear of punishment, and even less of death, but the fear of a child, who fears lest he be displeasing to his parent. Christians are God’s children, and so we fear lest we offend God through sin. We know that only sin offends God, and then through the virtue of the fear of God, we reject temptation and avoid occasions, which perhaps lead us to sin. As a child of God, each choice has its foundation in the question: Is this behavior pleasing to God or not? After all, we know that something that is displeasing to God cannot be truly useful for us, because God wants our welfare unconditionally. Welfare means living in a specific way established by God, because He is our Creator. The conformity of our thoughts and actions to His intention for us is the meaning of “truth.” For this reason, Christians cannot embrace the idea that there is more than one truth. No, there has to be one truth, and only one, because there is one, and only one, Creator.

Дуже добрий вираз чесноти Божого страху є практикою смиренности, особливо того, що називається першим ступнем смиренности. Ця практика означає те, що ми завжди пам’ятаємо те, що ми є під Божим виглядом, бо Він бачить всі наші діла, слова, навіть думки. Напочатку кожного дня, ми повинні робити резолюцію, щоб практикувати той ступінь смиренности.

A very good expression of the virtue of the fear of God is the practice of humility, especially what is referred to as the first degree of humility. This practice means that we always remember that we are under the gaze of God, since He sees all our actions, words, and even thoughts. We should make a resolution at the beginning of every day to practice that degree of humility.