Сьогодні, початок періоду Великопосної Тріоди, літургійної книги, яку ми уживаємо під час Великого Посту і приготовленого періоду перед його початком. Неділя Митаря й Фарисея починає тиждень, який ми називаємо "Загальницею Вірменів," тому що Свята Церква оригінально представляла цей період, щоб протистояти посту вірменських єретиків, отже, навіть тепер, ми не дозволимо посту під час цього тижня, навіть в середу і п'ятницю.
Today is the beginning of the
time of the Lenten Triodion, the liturgical book, which we use during the Great
Fast and the preparatory period before its beginning. The Sunday of the Publican and the Pharisee
begins a week that is called "the Non-fasting Period of the
Armenians," because the Church originally established this period to
contradict the fast of the Armenian heretics, and therefore, even today, we do
not permit fasting during this week, even on Wednesday and Friday.
Сьогоднішнє
Євангеліє нам дає описи гордости Фарисея і смиренности митаря, і заохочує нас,
щоб імітувати цю смиренність і відкидати цю гордість, тому що смиренний митар
став справедливим через його щиру молитву, але гордий фарисей став засудженим
перед Богом, тому що він не правдиво моли́вся Богові, а тільки собі. Фарисей повірив, що джерело спасіння було у
собі; він тільки мав поповнювати декрети і правила Закону Мойсея, щоб
заслуговувати спасіння. Але, Господь Ісус хоче показати нам, його аудієнцію,
те, що ніхто не може заслуговувати спасіння, тому що всі люди є грішниками, які
є рівно ж не негідними. Гріх є смертельною недугою, який має тільки одне
оздоровлення. Всі люди потребують лікаря, Який може дати ефективні ліки. Ліки,
ми знаємо, показуються іншими формами: таблетками, сиропами і мазями. Метафора мазі особливо
дуже важлива, тому що Сам Христос є "Помазаним" і Святий Дух є часто
описуваним як мазь. З цієї притчі, ми знаємо, що мир з Богом ісходить від щирої
молитви. Це правда, тому що присутність Бога є маззю, яка зцілює всі недуги.
Today's Gospel gives us
descriptions of the pride of the Pharisee and the humility of the publican, and
it encourages us to imitate this humility and reject this pride, because the
humble publican became just through his sincere prayer, but the proud Pharisee
was condemned before God, because he didn't truly pray to God, but to
himself. The Pharisee believed that the
source of salvation was in himself; he only had to fulfill the decrees and
rules of the Law of Moses to deserve salvation. However, the Lord Jesus wants
to show us, his hearers, that no one can deserve salvation, because all people
are sinners, who are equally unworthy. Sin is a deadly sickness, which has only
one cure. All human beings need a
doctor, Who is able to give effective treatment. Treatment, we know, takes different forms:
pills, syrups, ointments. The metaphor
of an ointment is especially important, because Christ Himself is called "the
Anointed" and the Holy Spirit is often described as the anointing. From this parable, we know that peace with
God comes from sincere prayer. This is
true, because the presence of God is the ointment, which heals all
sicknesses.
Сьогоднішня
притча починається словами-- "Два чоловіки прийшли до Храму, щоб
молитись." Іншими словами, вони ввійшли в Божу присутність, але тільки
один (митар) дійсно ввійшов в цю присутність, тому що Божа присутність не
географічне місцеположення, а настрі́й серця. Щоб бути у присутності Бога, ми
мусимо мати правильний настрі́й. Все залежить від цієї присутности, бо без неї
наші молитви, пости, богослужіння, навіть Христові таїнства є безкорисними. Без відповідного настро́ю, всі ці речі є
нічим. Задля цієї причини, треба
формувати правильний настрій у всіх наших діях.
Удосвіта, коли ми спочатку стаємо, ми повинні нагадувати собі про мету
нашого людського життя-- "щоб знати й любити Бога, і служити Йому у цьому
житті, і щоб бути щасливими з Ним вічно у небесах." З цим мотивом твердо у
пам'яті, можна завершувати інші роботи під час дня з дійсним пізнанням Божої
присутности.
Today's parable begins with the
words-- "Two men went up to the temple to pray." In other words, they
entered into the presence of God, but only one (the tax collector) truly
entered into that presence, because God's presence is not a geographical place,
but a disposition of heart. To be in
God's presence, we have to have the right disposition. Everything depends on this presence, since
without it, our prayers, fasts, services, even the Mysteries of Christ
themselves are worthless. Without the
appropriate disposition, all these things are nothing. For this reason, we need to form the correct
disposition in all of our deeds. At
dawn, when we first arise, we should remind ourselves concerning the purpose of
our human life--"to know, love and serve God in this life, and to be happy
with Him everlastingly in Heaven." With this motivation firmly in mind, we
can accomplish all of our different tasks during the day with a true awareness
of the presence of God.
Сучасна
фізика нам каже про об'єднану теорію поля, яка повинна об'єднати всі
фундаментальні взаємоді́ї у ра́мках єдиного теоретичного підходу. Подібним способом, у духовному житті, ми повинні
постулюва́ти об'єднану теорію чесноти, яка об'єднує всі чесноти у кожній
чесноті для того, щоб всім бути присутніми у кожній. Наприклад, любов є Божим
Життям, і отже, ясно, всі чесноти є присутніми у чесноті любови. Ця теорія дуже
мудра, тому що сила всіх чеснот є тією ж самою присутністю Господа Бога. Тож,
повнота всіх чеснот є завершеною, коли ми маємо пізнання Божої
присутности. Коли ми свідомі Божої
присутности, ми маємо у цьому моменті всі чесноти.
Modern physics tells us about the
Unified Field Theory, which seeks to unite all the fundamental forces into one
single theoretical approach. In a similar way, in the spiritual life, we might
well posit a unified theory of virtue, which unites all the virtues in each
virtue, so that all are present in each one.
For example, charity is the Life of God, and therefore, clearly, all
virtues are present in the virtue of charity.
This theory is very wise, because the power of all the virtues is one
and the same presence of the Lord God. So,
the fullness of all virtues is attained, when we have an awareness of the
presence of God. When we are conscious
of the presence of God, we have in that moment all the virtues.
Це період,
коли ми благословимо помешкання водою, яка була освяченою на свято Йордан. У
тексті обряду, багато уривків про дім, які були благословенними Божою
присутністю у Святому Письмі. Всі оселі
були повними присутністю Бога, тому що вони були гостинними до цієї
присутности. Наші серця мають бути подібними домами, які є завжди гостинними до
Божої присутности, бо коли присутність Бога є у нас, ми є у присутності Бога.
Багато молитовників містять це, або подібну інструкцію-- "Подумай собі, що
клячиш перед самим Богом і Він дивиться на тебе та слухає тебе." Це дуже
добра порада. В такий спосіб, ми повинні посвятити цілий день.
This is the period in which we
bless homes with the water that was sanctified on the feast of Theophany. In
the text of the rite, there are a lot of passages about the homes, which were
blessed by the presence of God in the Holy Scriptures. All the homes were filled by the presence of
God, because they were hospitable to that presence. Our hearts have to be similar homes that are
always hospitable to the presence of God, since when the presence of God is in
us, we are in the presence of God. A lot of prayer books contain this or a
similar instruction: "Consider yourself as kneeling before God. He looks
upon you and hears you." This is very good advice. In the same way, we
should dedicate the whole day.
No comments:
Post a Comment