Господь Ісус у тилу ворога: поразка демонічної змови через зцілення від сліпоти The Lord Jesus Behind Enemy Lines: The Defeat of the Demonic Conspiracy Through the Healing of Blindness

Ми не повинні упускати багато шарів символіки в сьогоднішньому читанні Євангелія. По-перше, це зцілення, про яке ми сьогодні чули, сталося в Єрихоні. Єрихон є символом занепалого, грішного стану людства всюди, де він зустрічається в Святому Письмі, починаючи з чудесного завоювання міста ізраїльтянами під проводом Ісуса Навина. У Книзі Ісуса Навина розповідається, що ізраїльська армія отримала наказ від Бога обходити місто щодня протягом семи днів. Сьомого дня вони повинні були обійти місто сім разів і, завершивши цей сьомий круг, вони повинні були засурмити в свої труби. Коли засурмили сурми, стіни міста чудесним чином впали, і ізраїльтяни завоювали місто, атакуючи його незахищених жителів з усіх боків.

We should not miss the many layers of symbolism in today's Gospel reading. First of all, this cure, which we heard about today happened in Jericho. Jericho is a symbol of the fallen, sinful state of mankind everywhere where it occurs in the Scripture, beginning with the miraculous conquest of the city by the Israelites under the leadership of Joshua. The Book of Joshua relates that the Israelite army was commanded by God to march around the city every day for seven days. On the seventh day, they were to march around the city seven times, and, having completed that seventh circuit, they were to blow their trumpets. When the trumpets sounded, the walls of the city miraculously collapsed and the Israelites conquered the city, attacking its undefended inhabitants from every side.

Подібним чином, раніше минулого року, ми побачили, що чоловік, який став жертвою розбійників у притчі про доброго самарянина, прямував з Єрусалиму до Єрихону, тобто він символічно впав із дружби з Богом у гріх.

Similarly, earlier in the year, we saw that the man who fell prey to the robbers in the Parable of the Good Samaritan was headed from Jerusalem to Jericho, that is, he was symbolically falling from friendship with God into sin.

Перемога Ісуса Навина над містом Єрихоном у старозавітні часи є ілюстрацією перемоги, яку Бог має у Христі над гріховним станом людського роду, що знемагає у грісі та смерті. Смерть виглядає як неприступна фортеця, але через роботу Христа, служіння Його Церкви через її сім таїнств, стіни цієї фортеці зруйновано, і Бог і Його люди забирають здобич, вічне життя в Небесному Царстві.

Joshua's victory over the city of Jericho in Old Testament times is an illustration of the victory that God has in Christ over the sinful condition of the human race, languishing in sin and death. Death appears like an impregnable fortress, but through the work of Christ, the ministry of His Church through its seven sacraments, the walls of that fortress are destroyed, and God and His people take the spoils, everlasting life in the Heavenly Kingdom.

Стан людини — це демонічна фортеця, яка через роботу Христа була приниженою. Людський рід був звільнений Христом від нашого рабства гріха і смерті. Хоча перемога Христа є безсумнівною і цілковитою, застосування цієї перемоги до кожного з нас як окремих осіб має відбуватися через співпрацю нашої власної волі. Христос зробив для нас можливим залишити завойоване місто, стан рабства гріха та смерті, але Він не зробив це обов’язковим. Кожен із нас має застосувати силу своєї волі, підкріплену благодаттю, щоб претендувати на спадщину, яку Бог обіцяв тим, хто вірить і бореться під прапором Його Христа.

The human condition is a demonic fortress, which, through the work of Christ has been brought low. The human race has been liberated by Christ from our enslavement in sin and death. Although Christ's victory is indubitable and total, the application of that victory to each of us as distinct persons must be carried forward through the cooperation of our own free will. Christ has made it possible for us to depart from the conquered city, from the condition of slavery to sin and death, but He has not made it mandatory. Each of us must exercise the power of our will, aided by grace, to claim the inheritance that God has promised to those who believe and fight under the banner of His Christ.

Демонічна армія - це армія, що відступає. Саме цей факт робить його таким небезпечним. Історія людства в суто фізичній сфері показує нам, що армія, що відступає, набагато небезпечніша, ніж армія, що наступає. Наступаюча армія намагатиметься зберегти багато для власного використання. А відступаюча армія все спустошить і знищить, щоб ніщо не було користі для ворога. Ми, хто бореться з Христом, у силі Христа, маємо потрійну мету: поширити славу Христа, врятувати себе від загниваючого світу, яким керують демони, і врятувати якомога більше наших братів-людей, які є у пастці перехресного вогню між наступаючою армією Бога та Його відступаючими, дедалі відчайдушнішими ворогами.

The demonic army is a retreating army. This is the fact that makes it so dangerous. Human history in the purely physical realm shows us that a retreating army is far more dangerous than an advancing one. An advancing army will try to preserve much for its own use. A retreating army, on the other hand, will devastate and destroy everything, so that nothing will be of use to the enemy. We who fight with Christ, in the strength of Christ, have a threefold aim: to extend the glory of Christ, to save ourselves from the decaying world ruled by the demons and to save as many of our fellow human beings as possible, who are caught in the crossfire between the advancing army of God and His retreating, increasingly desperate enemies.

У сьогоднішньому читанні Євангелія можна побачити Христа, який символічно йде в тил ворога, в район Єрихону, символічне царство гріха і смерті, з місією, щоб підкреслити: Його вороги ніде не в безпеці. Місія Христа, згідно зі словами Святого Письма, полягає в тому, щоб зруйнувати діла диявола. Христос іде в район Єрихону, щоб протистояти одній конкретній справі: сліпоті.

In today's Gospel reading, Christ can be seen going symbolically behind enemy lines, into the region of Jericho, the symbolic realm of sin and death, on a mission to make a point: His enemies are not safe anywhere. The mission of Christ, according to the words of the Scriptures, is to undo the works of the devil. Christ goes into the region of Jericho to confront one particular such work: blindness.

Псалом 145 говорить нам, що сліпота є витвором диявола, тому що там сказано: «Господь визволяє в’язнів, Він дає зір сліпим, Він піднімає тих, хто впав, Він любить Своїх праведних людей. Він захищає чужинців, які живуть у нашій землі, Він допомагає вдовам і сиротам, а безбожних веде на погибель, Господь Цар навіки, Бог твій, Сіоне, буде царювати навіки! Господь іде в Єрихон, землю гріха і смерті, щоб показати, що Він Цар. Не буде перебільшенням сказати, що все, що є неправильним у нашому житті, зрештою пов’язане з демонічними діями та впливом. Сліпота не є винятком, як сліпота фізична, так і важливіша і небезпечніша сліпота духовна. Фізична сліпота не є провиною того, хто її страждає, але духовна сліпота є рішенням волі людини. Через обман демонів, умовляння та спокуси створених, випадкових речей, людська воля відвертається від істини, прагнучи зробити себе арбітром і творцем істини.

Psalm 145 tells us that blindness is a work of the devil, for there it says, "The Lord sets prisoners free, He gives sight to the blind, He lifts those who have fallen, He loves His righteous people. He protects strangers who live in our land; He helps widows and orphans, but takes the wicked to their ruin. The Lord is King forever. Your God, O Zion, will reign for all time." The Lord goes to Jericho, the land of sin and death, to show that He is King. It is not an exaggeration to say that everything that is wrong in our lives is ultimately traceable to demonic action and influence. Blindness is no exception, both physical blindness and the more important and more dangerous spiritual blindness. While physical blindness is no fault for the one who suffers it, spiritual blindness is a decision of the human will. Because of the deception of the demons, the blandishments and allurements of created, contingent things, the human will turns away from truth, seeking to make itself the arbiter and designer of truth. 

Жити за правдою і відкинути духовну сліпоту – це щоденне завдання для нас. Його потрібно оновлювати і запускати заново з кожною миттю. Кожна спокуса, з якою ми стикаємося в повсякденному житті, вимагає виконання того самого завдання. Нам потрібно щодня молитися до Отця, щоб Він дав нам силу вести війну та боротися з Його Христом. Тільки силою Христа ми можемо залишатися в правді і відкинути обмани демонів. На жаль, у кожного з нас є схильність до гріха. З цієї причини нам потрібно триматися Христа як джерела нашої сили. Треба дбати про те, щоб ми ніколи не були далекі від животворних церковних Тайн, особливо від Святої Сповіді та Причастя. Коли ми впадаємо в гріх, що ми часто робимо, нам потрібно, щоб Христос пробачив наші гріхи і живив нас Своїм безсмертним життям.

Living according to truth and rejecting spiritual blindness is a daily task for us. It must be renewed and restarted with each passing moment. Every temptation we encounter in our daily lives requires the performance of that same task. We need to pray daily to the Father that He would give us the strength to wage war and strive in and with His Christ. Only by the strength of Christ can we remain in the truth and reject the deceptions of the demons. Unfortunately, each and everyone of us has a propensity to sin. For this reason, we need to cling to Christ as the source of our strength. We need to make sure that we are never far from the Church's life-giving Mysteries, especially Holy Confession and Holy Communion. When we fall into sin, which we often do, we need Christ to forgive our sins and nourish us with His own immortal Life.