Роль Божого Світла у нашому житті The Role of God’s Light in our life

Брати й сестри у Христі—

Сьогодні, євангельське читання каже: «О земле Завулона та земле Нафталі, приморський шля́ху, країно з Йорданом, поганська Галилеє! Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти,-- зійшло їм світло.» У цьому читанні, Господь наш Ісус Христос називається «світлом» так, як ми сповідуємо у віровче́нні: «В єдиного Господа нашого Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного від Отця народженого перед усіма віками, Світло від Світла...» Дійсно, світло є дуже популярною і важливою ілюстрацією Господа нашого.  Це світло—Господа нашого—якого ми хвалимо у всіх псалмах і піснях церковних, не є физічним світлом, а важливішим духовним світлом. Можна розуміти цей образ, якщо ми розмірковуємо про роль, що її світло має у нашому житті. 

Today, the Gospel reading says: “O Land of Zebulon and land of Naphtali, the seaward road, land beyond the Jordan, heathen Galilee! A people, which sat in darkness has seen a great light; on those, who dwelt in a land of gloom, a light has shone.” In this reading, our Lord Jesus Christ is called “light,” just as we profess in the Creed: “and we believe in one Lord, Jesus Christ, the Only-Begotten Son of God, begotten of the Father before all ages, Light from Light…” Indeed, light is a very popular and important image of Our Lord. This light—our Lord—Whom we praise in all the psalms and hymns of the Church, is not physical light, but the more important spiritual light.  We can understand this image, if we reflect on the role that light has in our life.

Світло потрібне для всіх наших робіт тому, що нам треба бачити те, що ми робимо, щоб робити це добре і ефективно. Фактично, можна називати світло джерелом добрих діл і етичного життя, бо безсумнівно, Бог зволив те, що людина працює під час дня світлом сонця так, як сто третій псалом каже: «Наводиш темряву, і ніч надходить, що в ній ворушаться усі звірі дібровні. Левенята рикають за здобиччю своєю, поживи від Бога собі просять. Ховаються, як тільки зійде сонце, лягають у своїх барлогах. Виходить чоловік до свого діла й до своєї праці аж до вечора.» Людина є створінням світла—знання і мудрости.  Щоб бути цілою людиною, ми мусимо бути пильними у наших ділах для інших людей і для Бога так, як Христос Бог каже: «Ще трохи часу світло з вами. Ходіте, поки світло у вас, щоб не пойня́ла вас тьма. Хто ходить у тьмі, не ві́дає, куди йде. Поки у вас світло—віруйте у світло, щоб світла синами вам стати!»

Light is necessary for all our works, because we need to see what we are doing in order to work well and effectively.  In fact, we could even say that light is the source of good works and an ethical life, since, without doubt, God willed that the human being work during the day by the light of the sun, just as the hundred third psalm says: “You bring darkness, and it is night, the time when all forest animals prowl.  The young lions roar after their prey and seek their food from God.  The sun rises, they slink away and lie down to rest in their dens; while the man goes forth to his work, laboring on until the evening.” The human being is a creature of light—of knowledge and wisdom.  In order to be a complete human being, we must be industrious and assiduous in our works for other people and for God, just as Christ God says: “Yet a little while the light is with you.  Walk while you have the light, lest the darkness overtake you.  He who walks in darkness does not know where he is going. While you have the light—believe in the light, so that you will become children of light.”

Як залишитися у світлі? Можна залишитися у світлі через пильність над нашим розумом. Через цю пильність, залишимося у присутності Бога.  Коли ми залишимося у присутності Бога, ми приносимо всі наші діла до Бога як жертви.  Що є жертва крім того діла, яке є принесеним Богові? Але, кожне індивідуальне діло може бути жертвою, якщо це наш намір.  Тим способом, кожний момент у наших життях може бути рівно нагодою для спілкування з Богом: страждання, турбота, але також радість, і успіх.  Тому, ми повинні приймати всі ці речі вдячністю, бо всі є користя́ми, які скеровують нами ближче до Бога.  Навіть найбільша біда може бути джерелом найбільшого добра тому, що Бог має намір, щоб керувати нами згідно Його співчуття до участі найбільшого добра—Бога Самого.  Коли ми приймаємо страждання, наприклад, вдячністю, залишимося у присутності Бога.

But how can we remain in the light? We can remain in the light through watchfulness over our minds.  Through this watchfulness, we remain in the presence of God.  When we remain in the presence of God, we offer all our works to God as sacrifices.  What is a sacrifice if not a deed, which is offered to God? But, each individual work can be a sacrifice, if this is our intention.  In this way, each moment in our lives can be equally an opportunity for communion with God: suffering, trouble, but also joy and success.  Therefore, we ought to receive all these things with gratitude, since all of them are benefits, which bring us closer to God.  Even the greatest misfortune can be the source of the greatest good, because it is God’s intention to guide us according to His compassion to a participation in the highest good—God Himself.  When we receive suffering, for example, with gratitude, we remain in the presence of God. 

Життя Святих є уроками для нас тому, що можна бачити у цих життях спосіб, яким вони виросли ближче до Бога через діла і молитву.  Іншими словами, ми можемо бачити їхні жертви кожного моменту. Святий Йоан Співчуттєвий, Архиєпископ Олександрійський, який був відомим для його добрих діл, особливо його милостин, сказав: «Я знайшов мою скарбницю—повну, а я залишив її—порожню. Я завжди пробував віддати Богові ці речі, які Йому належать.» Жертва легша, коли ми пізнаємо те, що всі наші речі Богові належать.  Коли ми приймаємо їх, ми вдячні, і коли вони залишать нас, ми маємо мир тому, що ми ще маємо те, що дійсно важливе—Світло Істинне—Присутність правдивого Бога.

The lives of the saints are lessons for us, because we can see in these lives the manner in which they grew nearer to God through their works and prayer.  In other words, we can see their sacrifices in each moment.  St. John the Compassionate, the Archbishop of Alexandria, who was known for his good works, especially his almsgiving, said: “I found my treasury full, and I left it empty.  I have always tried to render to God the things which are God’s.” Sacrifice is easier, when we recognize that all our possessions belong to God.  When we receive them, we are grateful, and when they desert us, we have peace, because we still have that, which is truly important—the True Light—the Presence of the true God.