Златоустий: «Споживання» чеснот, які роблять нас подібними до Бога Chrysostom: "Eating" the Virtues that Make Us Like God

У сьогоднішньому читанні Євангелія Господь Ісус каже учням: «Нема потреби людям відходити, ви дайте їм їсти». Таким чином Господь Ісус знову заявляє і повторює те, що зустрічається в різних формах у Євангеліях: Бог достатній для людей. Поки у людей є Бог, вони не мають абсолютної потреби ні в чому іншому. Це повторне ствердження того, що ми знаходимо в Книзі Виходу, яку цитує Господь Ісус у розповіді про Його спокусу в пустелі: «Не хлібом самим живе людина, але кожним словом, що виходить із уст Божих».

In the Gospel reading today, the Lord Jesus tells the disciples, "There is no need for the people to go away. You give them something to eat." In this way, the Lord Jesus states anew and reiterates what is found in various different forms throughout the Gospels: God is sufficient for human beings. As long as human beings have God, they have no absolute need for anything else. This is a restatement of that, which we find in the Book of Exodus, quoted by the Lord Jesus in the account concerning His temptation in the wilderness, "man does not live by bread alone, but by every word that proceeds from the mouth of God." 

У сьогоднішньому читанні Євангелія Господь Ісус бере в руки нагодувати натовп лише Своїм Словом. Чому це так? Бо, згідно зі священним текстом, на розмноження хлібів впливає молитва Господня. Він дивиться на небо, дякує, розламує хліби і дає їх учням, які, у свою чергу, роздають їх перед народом. Таким чином, за словами святого Івана Златоустого, Господь Ісус навчає людей чеснот смирення, справедливості та любові, оскільки Він дає однакову їжу всім людям у однаковій кількості, не намагаючись дати різну поживу тій чи іншій групі. Так само Златоустий вказує, що в Євангелії від Івана хліби описані як ячмінні. Вживаючи такий хліб, Господь навчає людей, що вони повинні зневажати багате і розкішне життя і дбати про достаток, який приходить від Бога.

In the Gospel reading today, the Lord Jesus takes it in hand to feed the multitudes on nothing but His Word alone. Why is this so? Because, according to the sacred text, the multiplication of the loaves is affected by the Lord's prayer. He looks up to Heaven, giving thanks, breaks the loaves and gives them to the disciples, who, in turn, set them before the people. In this way, according to Saint John Chrysostom, the Lord Jesus teaches the people the virtues of humility, justice and charity, because he sets the same food before all the people in equal amounts, not endeavoring to give a different provision to this or that group. In the same way, Chrysostom points out that, in the Gospel According to Saint John, the loaves are described as barley loaves. By using this kind of bread, the Lord teaches the people that they must disdain rich and luxurious living and be concerned with the sufficiency that comes from God. 

Іншими словами, Златоустий наголошує на тому, що Бог живить нас передусім чеснотами, які зміцнюють нас у духовному житті, уподібнюючи Богу. Таким чином, ми, які споживаємо надприродний хліб Присутності, який дається нам у Євхаристії, повинні зосередитися на «споживанні» чеснот, які приносять нам безсмертне життя Бога. Нам не принесе користі засвоїти плоть і кров Господа в Євхаристії, якщо ми не включимо чесноти, які плоть і кров мають намір принести нам. Господь Ісус говорить нам в Одкровенні святого Івана Богослова: «Тому, хто переможе, Я дам їсти від дерева життя, що в раю Божому». Це твердження тієї самої істини: перемога, про яку йдеться, є активним процесом, за допомогою якого ми приймаємо рішення практикувати конкретні чесноти та вико́нувати ці рішення своїми діями. Таким чином, їжа з Дерева Життя в Раю Божому, тобто прийняття Божественної Євхаристії, стає нагородою за дотримання наших постанов, але також засобом для подальшого досягнення в набутті чеснот, які становлять життя Бога.

In other words, Chrysostom is making the point that God nourishes us, first and foremost, with virtues that strengthen us in the spiritual life, making us like God. Thus, we, who eat the supernatural bread of the Presence, which is given to us in the Eucharist, need to focus ourselves on "eating" the virtues that bring us the immortal life of God. It does us no good to assimilate the flesh and blood of the Lord in the Eucharist if we do not incorporate the virtues that the flesh and blood are designed to bring to us. The Lord Jesus tells us in the Apocalypse of Saint John the Theologian, "to him, who conquers, I will grant to eat from the Tree of Life, which is in the Paradise of God." This is a statement of the same truth: the conquest that is being referred to is the active process by which we make resolutions to practice concrete virtues and fulfill those resolutions through our actions. Thus, eating from the Tree of Life in the Paradise of God, that is, receiving the Divine Eucharist, becomes the reward for adherence to our resolutions, but also the means to further attainment in the acquisition of the virtues that constitute the life of God. 

Тоді ми повинні повернутися й окремо розглянути чесноти, на які Златоустий звертає нашу увагу в цьому уривку про годування натовпу. Златоустий вважає ці чесноти самоочевидними, оскільки Господь Ісус дає всім однакову їжу. Ми повинні замислитися над цим і зрозуміти, що це все ще так. Господь Ісус не дав одного таїнства для багатих і іншого для бідних, а також одного таїнства для однієї раси людей та іншого для іншої раси. Навпаки, Він створив усе, щоб підкреслити, що всі люди є грішними і, отже, потребують однієї й тієї самої духовної їжі. Онтологічно кажучи, велич людини справді є дуже великою, оскільки вона є образом Бога і призначена брати участь у житті Бога. Таким чином, справжня суть чесноти смирення не може бути приниженням людської істоти як такої. Натомість смирення визнає точне положення людини в любовному плані Бога. Отже, матеріалом наших рішень щодо цієї чесноти має бути прийняття приниження згідно з волею Бога. Щоденне життя містить багато маленьких принижень, призначених Богом як частину наших обставин. Ці речі ми можемо прийняти з любов’ю.

We should return then and consider individually the virtues that Chrysostom calls our attention to in this passage about the feeding of the multitudes. Chrysostom considers these virtues to be self-evident, because of the fact that the Lord Jesus provides the same food to all. We should reflect on this and realize that this is still the case. The Lord Jesus has not provided one mystery for the rich and a different one for the poor, nor one mystery for one race of people and another for a different race. On the contrary, He has constructed everything to emphasize that all human beings are sinners and are, therefore, in need of one and the same spiritual food. Ontologically speaking, the majesty of the human being is very considerable indeed, since he is the image of God and is destined to share the life of God. Thus, the true essence of the virtue of humility cannot be a debasement of the human being as such. Humility, instead, recognizes the precise position of the individual within the loving plan of God. Thus, the material of our resolutions in regard to this virtue should be to embrace humiliation according to the will of God. Daily life contains lots of small humiliations that are ordained by God as part of our circumstances. These things we can resolve to accept in a loving way. 

Оскільки чеснота справедливості керує нашими зобов’язаннями в об’єктивному світі, наші рішення щодо її практики за необхідністю стосуватимуться нашої поведінки щодо наших сусідів. Златоустий закликає нас у світлі цього євангельського уривку наслідувати Господа Ісуса і забезпечити однакову справедливість для всіх. Ось суть тих рішень, які ми повинні прийняти: бути однаковими для всіх людей, не вдаючи, що одні люди важливі, та інші ні, але ставлячись до кожного з однаковою повагою, яка показує, що ми трактуємо інших, ніби вони Господь.

Since the virtue of justice rules our obligations in the objective world, our resolutions regarding its practice are, by necessity, going to be concerned with our behavior towards our neighbors. Chrysostom calls us in light of this Gospel passage to emulate the Lord Jesus and provide the same justice for all. Herein is the meat of the kind of resolutions that we should make: to be the same for all people, not pretending that some people matter and others do not, but treating everyone with a like respect, even a deference, that shows that we treat others as if they were the Lord.

Нарешті, ми повинні розглянути чесноту любові, форму всіх інших чеснот. Златоустий, звертаючи увагу на годування натовпу як вияв Божої любові до нас, нагадує нам, що Господь Ісус від самого початку жалів натовп і зціляв його хворих. Рішення наслідувати Господа Ісуса в любові, яку ми спостерігаємо під час годування натовпу, і в тому, що йому передувало, означає просто ось що: прийняти рішення віддати себе, коли ми підозрюємо, що нам ні́чого дати. Таке рішення насправді дуже приємне Богові, тому що воно мусить уникати впевненості в собі і повністю довіряти Богові.

Finally, we must consider the virtue of charity, the form of all the other virtues. Chrysostom, in calling attention to the feeding of the multitudes as an expression of God's love for us, reminds us that the Lord Jesus pitied the crowds from the beginning and cured their sick. A resolution to emulate the Lord Jesus in the charity that we observe in the feeding of the multitudes and what preceded it means simply this: to decide to give of ourselves when we suspect that we have nothing to give. Such a resolution is actually very pleasing to God, because it has to eschew confidence in ourselves and put full confidence in God.