"Я маю Господа завжди переді мною": Дивлячись і вірячи в Господа Ісуса "I Have the Lord Always Before Me": Looking Upon and Believing In the Lord Jesus

 

 

Сьогодні Євангеліє говорить нам, що Господа треба піднести. Він повинен бути піднесеним, щоб ми могли бачити Його і вірити в Нього. Ми знаємо, що це пророцтво здійснилося у стражданнях і смерті Господа, оскільки на Хресті Господь Ісус справді був пі́днятий так само, як Мойсей підняв бронзового змія в пустелі. Кожен, хто дивився на бронзового змія, виліковувався від смертельних наслідків укусу змій -серафимів, які вражали табір Ізраїлю.

Today, the Gospel tells us that the Lord must be lifted up. He must be exalted, so that we can see Him and believe in Him. We know that this prophecy was fulfilled in the suffering and death of the Lord, since, on the Cross, the Lord Jesus was indeed lifted up just as Moses lifted up the bronze serpent in the desert. Everyone who looked upon the bronze serpent was cured of the deadly effects of the bite of the seraph serpents, which were infesting the camp of Israel.

Аналогічним чином, Господа Ісуса підносять на Хресті. Він представлений як жертва, що примиряє людську природу з Богом у Самій Його Особі, оскільки Він - Єдина Божественна Особа, яка втілилася як людина. Він піднятий, щоб ми могли бачити Його і вірити в Нього.

In an analogous way, the Lord Jesus is lifted up on the Cross. He is presented as a sacrifice, reconciling human nature with God in His very Person, since He is One Divine Person, Who became incarnate as a man. He is lifted up, so that we can see Him and believe in Him.

Сенс усього Таїнства Втілення - єдність і примирення. В Особі нашого Господа Ісуса Христа досягається примирення і відновлюється єдність: єдність між Богом і людською природою, а також єдність між людьми.

The meaning of the whole Mystery of the Incarnation is unity and reconciliation. In the Person of our Lord Jesus Christ, reconciliation is achieved and unity is restored: unity between God and human nature, but also unity between human beings.

Давайте на мить звернемо погляд на цю землю. Давайте подивимося на наш жалюгідний стан. Страшні змії зі смертельною отрутою вражають наш табір тут, нижче. Щодня через отруту гріха їх укуси завдають смерті нам і нашим братам і сестрам. Що нам робити? Наша ситуація здається безнадійною. Так само, як Мартин Лютер написав про Диявола та його поплічників у відомому гімні німецькою мовою: "його реме́сла та сили великі/ і озброєний жорстокою ненавистю/ на землі не рівні йому".

Let us turn our eyes to this earth for a moment. Let us look upon our wretched state. Terrible serpents with fatal venom are infesting our camp here below. Everyday, through the poison of sin, their bites deal death to us and our brothers and sisters. What are we to do? Our situation seems hopeless. It is just as Martin Luther wrote of the Devil and his minions in a well-known German language hymn: "his crafts and powers are great/ and armed with cruel hate/ on earth is not his equal."

Але Христос дав нам вихід у тому, щоб бути «піднесеними» у спокутній жертві Отцю. Тепер ми повинні дивитися на Нього і вірити в Нього. Якщо ми це зробимо, ми будемо врятовані від отрути наших ворогів. Не тільки наше життя буде врятоване, як послідовники Мойсея були врятовані в пустелі, але Бог має намір дати нам вічне життя, якщо ми подивимось і повіримо в Його Єдинородного.

But Christ has given us the solution in being "lifted up" in atoning sacrifice to the Father. Now, we must look upon Him and believe in Him. If we do so, we will be saved from the venom of our enemies. Not only will our lives be saved as the followers of Moses were saved in the desert, but God intends to give us everlasting life if we look upon and believe in His Only-Begotten.

Отже, як ми дивимось на Нього і віримо в Нього, щоб досягти цього спасіння? Перш за все, ми представляємо Його очам нашого серця як предмет нашого споглядання. Ми представляємо Його своєму розуму як наш ідеал і дивимось на Нього з любов’ю поглядом, навіть як пророк Цар Давид говорить нам: «Я маю Господа завжди переді мною».

So, how do we look upon Him and believe in Him, so that we can attain this salvation? First of all, we present Him to the eyes of our hearts as the subject of our contemplation. We present Him to our minds as our ideal and regard Him with a loving gaze, even as the Prophet King David tells us, "I have the Lord always before me."

Як наш ідеал, Він є міри́лом усіх наших чеснот і їх джерелом. З цієї причини безглуздо стверджувати, що наша віра лише погоджується з певними істинами про нашого Господа Ісуса Христа і що ми врятовані завдяки цій згоді. Ні, проста згода на істини про Нього ніколи не може бути рівною любовному погляду на Нього, що спонукає нас наслідувати Його, стаючи схожими на Нього будь -яким чином, яким Він захотів би створити нас.

As our ideal, He is the measure of all our virtues and their source. For this reason, it is nonsense to claim that our faith is merely assent to certain truths about our Lord Jesus Christ and that we are saved by virtue of this assent. No, simple assent to truths about Him can never be the equal of a loving gaze upon Him, which moves us to imitate Him, becoming like Him in any way that He would deign to fashion us.

Ми повинні думати про віру так само, як це робить святий апостол Яків. Як він вказує, демони мають «віру» в тому сенсі, що вони згодні з певними істинами щодо Бога. Насправді, кількість цих і́стин набагато більша, ніж декілька, які були відкриті нам, простим людям. Але «віра» демонів не рятує їх, тому що не змушує їх з любов’ю дивитися на Господа, прагнучи наслідувати Його в імітуванні.

We ought to reflect on faith in the same way that the Holy Apostle James does. As he points out, the demons have "faith" in the sense that they assent to certain truths regarding God. In fact, the number of these truths is far greater than the few, which have been revealed to us mere human beings. But the demons' "faith" does not save them, because it does not lead them to look lovingly upon the Lord, seeking to pattern themselves upon Him in imitation and emulation.

Ми повинні зробити свої слова царя Давида: «Я маю Господа завжди переді мною». Якщо ми зробимо це, ми зможемо додати так, як це зробив святий пророк, "оскільки Він знаходиться праворуч мене, я не посоромлюсь". З любов’ю довіряти Господу означає вірити в драматичні зміни, в яких життя Господа сповнене. У житті Господа уявна поразка означає незаперечну перемогу, а ніби безпліддя віщу́є врожай, який приносить стократ.

We should make the words of King David our own, "I have the Lord always before me." If we do this, we can add as the holy prophet did, "since He is at my right hand, I shall not be ashamed." Putting loving trust in the Lord means believing in the dramatic reversals of which the Lord's life is full. In the Lord's life, seeming defeat means incontrovertible victory and seeming fruitlessness portends the harvest that yields the hundredfold.

Ми повинні розпочати день, поставивши Христа Господа перед очима нашого розуму як наш ідеал, модель нашої поведінки в найближчий день. Завжди допомагає працювати над якимось конкретним проектом з Господом, шукати певної чесноти відповідно до Нього. На початку дня ми повинні молитися про збільшення цієї конкретної чесноти і приймати рішення діяти відповідно до цієї чесноти за обставин, які ми можемо передбачити у найближчому дні.

We should begin the day by putting Christ the Lord before the eyes of our mind as our ideal, the model of our behavior in the coming day. It always helps to be working on some specific project with the Lord, to be seeking some specific virtue in conformity with Him. At the beginning of the day, we should pray for the increase of that specific virtue and make resolutions to act according to that virtue in circumstances that we can foresee in the coming day.