Пізнання Бога як Вічне життя Knowledge of God as Everlasting Life

 

Перше, що вражає в молитві, яку Господь Ісус вимовляє у сьогоднішньому читанні Євангелія, це Його опис "життя вічного", яке ми знаємо з інших місць у Писаннях і Традиції, є сино́німом Царства Небесного. Він каже, "це вічне життя: пізнати Тебе, єдиного істинного Бога та Ісуса Христа, Кого Ти послав". Цікаво, що вічне життя описується з точки зору знань. З цього простого опису ми можемо багато чого навчитися.

The first thing that is striking in the prayer, which the Lord Jesus utters in the Gospel reading today is His description of "everlasting life," which we know from other places in Scripture and Tradition is synonymous with the Kingdom of Heaven. He says, "this is everlasting life: to know You, the only true God and Jesus Christ, Whom You have sent." It is interesting that everlasting life is described in terms of knowledge. There is much that we can learn from this simple description.

По-перше, ми можемо побачити в описі вічного життя нестатутний спосіб пізнання, який, проте, мається на увазі. Пізнання Бога не може бути отримано емпірично, як знання про фізичні об'єкти, які ми можемо зважити та подати на інші тести. Ні, пізнання Бога відбувається через спеціальний засіб пізнання, а саме чесноту віри. У майбутньому віці ми побачимо Бога віч-на-віч, згідно з вченням святого апостола Павла, але в цьому житті ми бачимо «як у затемненому дзеркалі». Це образ, який Павло використовує, щоб проілюструвати життя віри. Віра не потрібна в цьому житті, тому що Бог скупий, даруючи нам своє життя і досвід Себе. Швидше, віра є необхідністю, оскільки віра захищає нашу свободу. Якби ми побачили Бога, ми б більше не були вільними. Оскільки Бог хоче, щоб ми любили Його вільно, Він повинен дещо прихо́вувати Себе, щоб людина вільно вирішила любити Творця.

First, we can see in the description of everlasting life the unstated but implied mode of knowledge. Knowledge of God cannot be had empirically like the knowledge we can have of physical objects that we can weigh and submit to other tests. No, knowledge of God comes through a special means of knowing, namely the virtue of faith. In the age to come, we will see God face to face, according to the teaching of the Holy Apostle Paul, but, in this life, we see "as in darkened mirror." This is the image that Paul uses to illustrate the life of faith. Faith is not necessary in this life because God is stingy in giving us His life and experience of Himself. Rather, faith is a necessity, because faith safeguards our freedom. If we were to see God, we would no longer be free. Since God wants us to love Him freely, He must hide Himself somewhat, so that the human being will freely choose to love the Creator.

То як же знання про Бога стають у нас вічним життям? Коли ми щось знаємо, ця річ, як кажуть, має навмисне існування в нашій свідомості. Бог по суті безсмертний і вічний. Коли ми пізнаємо і любимо Бога, наш розум настільки, наскільки здатний, задумує Бога, втягує Бога в себе і таким чином стає безсмертним. Це відбувається пролептично у цьому житті завдяки вірі і повністю в Царстві Небесному. Поки наш розум втягує Бога в себе, Бог ще більше втягує нас у Себе. Завдяки цій співдружності ми стаємо дедалі більше єдиними з Ним.

So how does knowledge of God become in us everlasting life? When we know something, that thing is said to have intentional existence in our mind. God is essentially immortal and everlasting. When we know and love God, our mind, to the extent that it is able, intends God, draws God into itself, and thus becomes itself immortal. This happens proleptically in this life through faith and fully in the Kingdom of Heaven. While our mind draws God into itself, God even more draws us into Himself. We become more and more one with Him through this co-inherence. 

Віра - одна з богословських чеснот. Отже, це дар Божий. Проте, незважаючи на те, що віра є для нас безкоштовним подарунком від Бога, ми повинні трудитися, щоб отримати і використовувати цей дар. У хрещенні ми вільно отримуємо чесноту віри від Бога, але ми повинні використовувати цей дар і збільшувати його завдяки свої відповідності з благодаттю. Ми повинні часто робити актами віри. Цими актами віри ми погоджуємось на все, що Бог відкрив у природі, у Святому Письмі, у нашому повсякденному житті. Чесноти слухняності та лагідності завжди є на́слідками справжнього акту віри. Завдяки послуху, ми пристосовуємо свій розум і волю до того, що Бог відкрив, а через лагідність ми приймаємо наші обставини (якими б вони не були) як волю Божу. І слухняність, і лагідність народжуються із справжньої любові.

Faith is one of the theological virtues. It is therefore a gift of God. Nevertheless, even though faith is a free gift from God to us, we must labor to receive and use this gift. We receive the virtue of faith freely from God in our baptism, but we must use this gift and increase it through our correspondence with grace. We must make frequent acts of faith. By these acts of faith we consent to everything that God has revealed in nature, in Scripture, in our daily lives. The virtues of obedience and meekness are always corollaries of a true act of faith. By the virtue of obedience, we conform our minds and wills to what God has revealed, and by the virtue of meekness we accept our circumstances (whatever they are) as the will of God. Both obedience and meekness are born of true love.

Знання Бога, яке є вічним життям, - це люблячий, духовний погляд на Бога, розуміння Бога та шляхів Бога настільки, наскільки наш розум здатний зрозуміти. Оскільки Бог нескінченний, пізнання Бога завжди сприйнятливе до зростання, а Бог - вічно цікавий. Згідно з християнською концепцією, Царство Небесне не повинно бути наповнене чимось, крім досвіду самого Бога. Християни справедливо з жахом дивляться на магометанську концепцію раю, наповнену всією мерзенною чуттєвістю, бо в їхньому раю́ бракує єдиного, що робить справжній рай, Царство Небесне, гідним цього імені: безпосередній досвід Бога. На бенкеті Царства Небесного в меню є лише одне: Сам Бог. Однак, природно, це означає, що все є в меню.

The knowledge of God that is everlasting life is a loving, spiritual gaze upon God, understanding God and the ways of God to the extent that our mind is able to understand. Because God is infinite, knowledge of God is always susceptible of growth and God is eternally interesting and engaging. According to the Christian conception, the Kingdom of Heaven doesn't need to be filled with anything except the experience of God Himself. Christians rightly look with horror upon the Mohammedan conception of Paradise, filled with all its vile sensuousness, because their Paradise is lacking the one thing that makes the true Paradise, the Kingdom of Heaven, worthy of the name: the direct experience of God. In the banquet of the Kingdom of Heaven, there is only one thing on the menu: God Himself. Naturally, however, that means that everything is on the menu.

Нам потрібно почати жити в цій реальності вже зараз, у цей теперішній момент. Нам потрібно твердо вирішити часто робити акти віри і жити якомога безперервніше в присутності Бога з любов’ю та відданістю.

We need to start living in this reality now, in this present moment. We need to make the firm resolution to make frequent acts of faith and live as seamlessly as possible in the presence of God with love and devotion.