П’ять чоловіків і один не чоловік Five Husbands And One Not A Husband

 

Символічне значення Господнього слова
Symbolic Meaning of the Lord's Saying

Згідно з тлумаченнями Отців Церкви, вислів Господа до Самарянки, відкриваючи їй своє знання про її минуле, має символічне значення. Її попередні п'ять чоловіків означають повне обійняття насолод, що походять від почуттів. Стародавні, як і сьогодні, вважають, що людина має п'ять о́рганів чуття: зір, слух, нюх, смак і дотик. Ці п’ять почуттів дано нам Богом, щоб ми могли взаємодіяти з фізичним світом і вчитися у фізичному світі. Дійсно, все, що ми знаємо, все, що ми дізналися, починається з почуттів. Навіть наше пізнання Бога починається з почуттів. Тим не менше, почуття також є джерелом спокуси для нас. Ми маємо використовувати почуття, але ми не повинні бути з ними "одруженими". Ми не можемо бути прив’язаними до них і до того, що вони нам надають. Іншими словами, розумно використовувати почуття в цілісному людському житті - це одне, а чуттєвість - інше. Чуттєвість - це рабство вищих сил душі (інтелекту та волі) на задоволення, яке можуть забезпечити о́ргани чуття.

According to the interpretations of the Fathers of the Church, the Lord's saying to the Samaritan Woman, revealing to her His knowledge of her past, has a symbolic meaning. Her previous five husbands signify the full-embrace of the pleasures that come from the senses. The ancients, just as we still do today, reckon the human being as having five senses: sight, hearing, smell, taste and touch. These five senses are given to us by God, so that we can interact with the physical world and learn from the physical world. Indeed, everything that we know, everything we have learned, begins in the senses. Even our knowledge of God begins in the senses. Nevertheless, the senses are also sources of temptation for us. We are to use the senses, but we are not to be "wed" to them. We cannot be attached to them and to what they provide to us. In other words, to use the senses prudently in an integral human life is one thing, but sensuality is another. Sensuality is the slavery of the higher powers of the soul (the intellect and the will) to the pleasure that the senses can provide.

Отже, жінка з п’ятьма чоловіками є символічним зображенням чуттєвої людини, яка постійно шукає задоволення в почутті-сприйнятті, їжі, напоях, відпочинку, сексі та різноманітних марних розвагах.

Thus, the woman with five husbands is a symbolic representation of the sensual person, constantly seeking satisfaction in sense-pleasure, in food, in drink, in rest, in sex and in a variety of vain amusements.

У жінки, яка у сьогоднішньому читанні Євангелія, було п’ятеро чоловіків. Вона жила чуттєвим життям, переслідуючи задоволення, уникаючи поміркованості. Але, згідно зі свідченням Господа, "той, хто у вас є зараз, не ваш чоловік". Що означає цей "той", який не є її чоловіком, але з яким вона незаконно пов'язана? Цей, до якого вона пов'язана, але, навпаки, нічим їй не винен, є символічним зображенням "світу". Коли ми вживаємо це слово, нам слід пам’ятати, що це технічний термін із певним змістом та значенням. "Світ" в аскетичній традиції Церкви - це спільний термін для всіх пристрастей, духовних хвороб, які вражають людство.

The woman in the Gospel reading today has had five husbands. She has lived a sensuous life, pursuing pleasure, eschewing temperance and moderation. But, according to the Lord's testimony, "the one you have now is not your husband." What is signified by this "one" who is not her husband, but to whom she illicitly bound? This one to whom she is bound, but who, conversely, owes her nothing, is the symbolic representation of "the world." When we use this word, we should remember that it is a technical term with specific content and meaning. "The world" in the Church's ascetic tradition is the collective term for all of the passions, the spiritual diseases that afflict mankind.

Чуттєве життя веде до рабства
A sensuous life leads to slavery

Необмежене потурання почуттям залишає нас у полоні до світу, поволі позбавляючи нас навіть богословських чеснот, навіть віри. Культура, в якій ми живемо, дуже поблажлива до всього, що можуть запропонувати органи чуття. Це здебільшого так, оскільки це культура, яка рухається споживанням та рекламою. Реклама може досягти успіху лише в тому випадку, якщо вона породжує у нас чуттєве бажання, голод, який може втамувати лише рекламований това́р. Таким чином, нам, як християнам, доводиться захищати себе від шкідливих наслідків реклами, по можливості відводячи від неї погляд. Це дисципліна, яка відома в нашій Традиції як "опіка очей". Цар Давид посилається на це, коли просить Господа: "Відверни мої очі, щоб вони не бачили марність". Звичайно, за часів царя Давида він мав набагато менше турбуватися, оскільки, окрім дружин інших чоловіків, не було великих спокус для очей. Однак сьогодні ми можемо спокуситись набагато більше речей і в багатьох інших місцях, частково завдяки нашим електронним пристроям.

Unrestricted indulgence in the senses leaves us in thrall to the world, slowly depriving us even of the theological virtues, even faith. The culture in which we live is very indulgent in everything that the senses have to offer. This is largely the case, because it is a culture that is driven by consumption and advertising. Advertising can only succeed if it creates a sensual desire in us, a hunger that can only be satisfied by the product advertised. Thus, it behooves us as Christians to protect ourselves from the harmful effects of advertising by, whenever possible, averting our eyes from it. This is the discipline that is known in our Tradition as "the custody of the eyes." King David refers to it when he asks the Lord, "Avert my eyes, lest they should behold vanity." Naturally, in King David's time, he had much less to be worried about, since there were no major temptations to the eyes aside from other mens' wives. Today, however, we can be tempted by many more things and in many more places, in part thanks to our electronic devices.

Наша мета - одружитися з Господом, а не з почуттями, і через них стати рабами світу. У цьому простому твердженні лежить основа традиційної контркультурної позиції християнства. Це саме так, як каже нам святий Павло: "Хто тримається Господа, стає з ним єдиним духом". Це те, чого ми хочемо, бо це вічне життя. Це різкий контраст із тим, що пропонують нам почуття та світ, і це навіть не життя, а лише миттєва насолода та смерть.

Our goal is to be wed to the Lord and not our senses, and through them become slaves to world. In this simple statement is the basis for Christianity's traditional counter-cultural stance. It is just as Saint Paul tells us, "Whoever clings to the Lord becomes one spirit with Him." This is what we want, because this is eternal life. It is a sharp contrast to what the senses and world offer us, which is not even life, but only momentary pleasure and death.

Для нас є гарною ідеєю науково переслідувати змертвіння своїх почуттів заради любові до Бога, так само, як вимагає поміркованість: позбавлення ока деяких приці́лів, позбавлення вух деяких звуків тощо. Це спосіб, яким ми зберігаємо свою незалежність від рабства, яке світ хотів би нав’язати нам.

It is a good idea for us to scientifically pursue the mortification of our senses for the love of God, just as the virtue temperance requires: depriving the eye of some sights, depriving the ears of some sounds, and so on. This is the way we keep our independence from the slavery that the world would like to force on us.