Що це означає для нас, «щоб вмиватися в Посланому» What It Means For Us to Wash In the One Who Is Sent

 

Згідно з розповіддю про зцілення сліпого від народження, яку ми чули сьогодні, Господь Ісус помазав його очі глиною, а потім наказав піти і помитися в басейні, який називається Силоам. «Силоам» означає «Той, хто посланий» сирійською. Цю деталь не слід втрачати на нас, оскільки це опис Таїнства Хрещення, яке Господь збирався повністю розкрити після Свого Воскресіння з мертвих.

According to the account of the healing of the man blind from birth, which we heard today, the Lord Jesus anointed his eyes with clay and then directed him to go and wash in the pool that is called Siloam. Siloam means One Who Is Sent in Syriac. This detail should not be lost on us, because it is a description of the Mystery of Baptism, which the Lord was going to fully reveal after His Resurrection from the dead.

У Святому Таїнстві Хрещення ми вмиваємось у Того, Хто Посланий. Це ідентичність Господа Ісуса, яку Він знову і знову підкреслює в Євангелії святого Йоана. У цих неодноразових посила́ннях ми бачимо безперервні висло́влювання любові до Отця і тієї чесноти, яка є насамперед плодом любові: послуху. Господь Ісус каже, наприклад, "Я прийшов виконувати не свою волю, а волю Того, Хто послав Мене, Отця".

In the Holy Mystery of Baptism, we wash in the One Who Is Sent. This is the identity of the Lord Jesus, which He stresses again and again throughout Saint John's Gospel. We see in these repeated references continuous declarations of love for the Father and that virtue, which is most primarily the fruit of love: obedience. The Lord Jesus says, for example, "I came not to do my own will, but the will of Him Who Sent Me, the Father."

"Вмиватися в Посланому, означає прийняти цю ідентичність і бачити світ таким чином. Чи існує прецедент для цього розуміння в довгій історії Ізраїлю, яка завершилася пришестям Месії, Господа Ісуса? Так, звичайно. Щоб побачити це у всій повноті, повертаючись аж до Книг Тори Мойсея, ми повинні пам’ятати, що Ізраїль (інакше відомий як Яків) є спільною особою, як і Христос є спільною Особою в Новому Завіті. Відповідно до Старого Закону, той, хто вчинив деяке правопорушення проти Закону, примирився з Тілом Ізраїля шляхом занурення у воду. Умови Закону були скрізь однакові. Той, хто вчинив злочин, мав прийняти ванну води́, а потім все ще вважатись нечистим до кінця того дня, вечора. Як тільки почався новий день, людину вважали чистою. Тут ми знаходимо дві речі, розділені між собою, оскільки людина, яка хрещена у Христа, є хрещеною у Його смерть. Коли вона приходить вгору від купілю хрещення втретє вона більше не спускається, тому що ця людина увійшла у воскрешене життя Христа, світло Восьмого Дня, Нового Сотворення, яке не закінчується.

"To wash in the One Who Is Sent, means to take on that identity and to see the world in that way. Is there precedent for this understanding in the long history of Israel, which culminated in the coming of their Messiah, the Lord Jesus? Yes, assuredly. To see this in its fullness, going back all the way to the Books of the Torah of Moses, we must remember that Israel (otherwise known as Jacob) is a corporate person, just as Christ is a corporate Person in the New Covenant. Under the Old Law, one who had committed some offense against the Law was reconciled to the Body of Israel through immersion in water. The terms of the Law were everywhere the same. The one who committed the offense was to bath in water and then still be considered unclean until the end of that day, the evening. Once a new day had begun, the person was considered clean. Here, we find two things separated that belong together, since the person who is baptized into Christ is baptized into His death. When he or she comes up from the fount of baptism for the third time, he or she does not go down again, because that person has entered into Christ's resurrected life, the light of the Eighth Day, the New Creation that does not end.

Так само, як занурення у воду примирило злочинців із тілом Ізраїля, тобто Якова, отже, Таїнство Хрещення примирює всіх людей з Тілом Христовим. Ми одягаємось в особистість Христа і відтепер живемо в любові та слухняності Отцеві. З цієї ж причини святий Павло постійно каже церквам, до яких звертається зі своїми листами, що вони повинні вважати себе мертвими людьми, мертвими для світу та його проблем, тобто, будучи живими у Христі. Для ефесян і колосян він висловлюється трохи інакше. Він описує нас як тих, хто вже перебуває на Небі, сидячи праворуч Отця. Таким чином Павло проголошує кінець будь-якої напасті, досади, розчарування та страждання, за ви́нятком того, що служить нашому спасінню, згідно з любовним планом Отця.

Just as immersion in water reconciled offenders to the body of Israel, that is, Jacob. So, the Mystery of Baptism reconciles all human beings to the Body of Christ. We put on the identity of Christ and henceforth live in love and obedience to the Father. For this same reason, Saint Paul continually tells the churches to which he addresses his letters that they must consider themselves as dead people, dead to the world and its concerns, that is, while being alive in Christ. To the Ephesians and Colossians he puts it a little differently. He describes us as already being in Heaven, seated at the right hand of the Father. In this way, Paul proclaims the end of every adversity, annoyance, frustration and suffering, except that that serves our salvation, according to the Father's loving plan.

Незважаючи на те, що це завжди має бути нашим ставленням, нас охоплює недуга всередині та зовні. Ми часто знеохочуємось і зневірюємось через наші страждання і напасті, хоча люблячий Бог поклав їх на наш шлях заради нашого добра, щоб можна було діставати те, чого нам не вистачає. За всіх цих обставин засіб залишається незмінним: присутність Христа в Його Церкві, Його Таїнствах і в нашому особистому молитовному житті. Це єдине і надійне джерело сил для людського життя. Насправді немає іншого, бо ніхто в історії світу не поверну́вся з мертвих, крім Богочоловіка Ісуса Христа. Ми могли б помитись особистістю когось іншого у світі (Будда, фальшивий пророк Магомет, Магавіра та ін.), І все одно залишалися б рабами гріха та смерті.

Even though this should always be our attitude, we are beset by infirmity within and without. We often become discouraged and disheartened on account of our sufferings and adversities, although the loving God has placed them in our path for our good, so that what is lacking in us may be made up. In all these circumstances, the remedy remains the same: the presence of Christ in His Church, His Mysteries and in our own personal life of prayer. This is the one, only and sure source of strength for human life. There really is no other, because no one in the history of the world has returned from the dead except the God-Man Jesus Christ. We could wash ourselves in the identity of anyone else in the world (Buddha, the false prophet Muhammad, Mahavira, etc.) and we would still remain the slaves of sin and death.

Нам пора ще тісніше приєднатися до Того, Хто, за висловом святого Григорія Богослова, є "Життям нашого життя". Візьміть уривок із цього життя щодня, розміркуйте над ним і поговоріть з Ним про це, бо в ньому є значення нашого досвіду та джерело наших благословень.

It is time for us to join ourselves ever more closely to the One, Who, in the words of Saint Gregory the Theologian, is "the Life of our life." Take a passage of that life everyday and reflect upon it and talk to Him about it, for in it is the meaning of our experiences and the source of our blessings.