Нехай вільно та радісно входимо в те, що Бог нам посилає Let Us Freely and Joyfully Enter Into Whatever God Sends Us

Сьогодні Церква святкує тріумфальний вхід Господа нашого Ісуса Христа в Святе місто Єрусалим, яке відбулося за шість днів до Пасхи, чотирнадцятого дня єврейського місяця Нісана, коли Він був забитим. Сьогодні ми роздумуємо над важливістю поняття «вхід» у нашій християнській духовності. Два центральні таїнства християнської релігії мають "вхід", як ключову тему.

Today the Church celebrates the triumphal entry of our Lord Jesus Christ into the Holy City of Jerusalem, which occurred six days before the Passover, the fourteenth day of the Hebrew month of Nisan, when He was to be put to death. Today we reflect upon the importance of the concept of “entrance” in our Christian spirituality. The two central mysteries of the Christian religion have “entrance” as a key theme.

Перш за все, розглянемо поняття входу стосовно таїнства Святої Тройці. Центральною рисою православного розуміння трьох Божественних Осіб, Хто є одним Богом, оскільки всі вони поділяють одну і ту ж Божественну Сутність, - це ідея перихоре́зу. Це слово, яке походить від давньогрецької хореографії, і воно позначає своєрідний хоровод, у якому танцюристи кружляють навколо один одного. Таким чином, слово використовується як образ того, як Три Божественні Особи поєднуються одна з о́дною, подібно до того, як Господь Ісус говорить в Євангелії від святого Йоана: «Чи не вірите ви, що я в Отці та Отець в Мені? " Ця велика взаємність між Трьома Божественними Особами набуває для нас великого значення, коли ми звертаємо свою увагу на традиційну ікону Пресвятої Тройці, яка зображує трьох ангелів, які відвідали Патріарха Авраама, коли він розбив свій намет у теребінті Мамре поблизу Геброн. Якщо ми уважно, справді з любов’ю дивимось на цю ікону, ми помічаємо, що передня частина Святого столу відкрита, щоб ми могли підійти. Нас запрошують увійти до причастя трьох Божественних Осіб, поділитися Їх столом, тобто Їхнім Життям. Про це говорить Святий апостол Петро у своєму другому посланні: «Його божественна сила дала нам усе, що стосується життя і благочестя, завдяки пізнанню того, хто закликав нас до власної слави та досконалості, якою він дав нам свої дорогоцінні і дуже великі обіцянки, що через них ви можете врятуватися від розбещення, яке є у світі через пристрасть, і стати причасниками божественної природи ».

First of all, let us consider the concept of entrance in relation to the mystery of the Holy Trinity. A central feature of the orthodox understanding of the Three Divine Persons, Who are One God, because they all share one and the same Divine Essence is the idea of perichoresis. This is a word, which comes from ancient Greek choreography and it designates a kind of circular dance in which the dancers whirl around one another. Thus, the word is used as an image of the way that the Three Divine Persons co-inhere in one another, just as the Lord Jesus says in the Gospel According to Saint John: “Do you not believe that I am in the Father and the Father is in Me?” This great mutuality among the Three Divine Persons attains great importance for us, when we turn our attention to the traditional icon of the Holy Trinity, which depicts the three angels that visited the Patriarch Abraham when he had pitched his tent at the terebinth of Mamre near Hebron. If we gaze attentively, in fact lovingly, at this icon, we notice that the front of the Holy Table is open, so that we can approach. We are being invited to enter the communion of the Three Divine Persons, to share Their table, that is, Their Life. This is what the Holy Apostle Peter is talking about in his second epistle: “His divine Power has granted to us all things that pertain to life and godliness, through the knowledge of him who called us to his own glory and excellence, by which he has granted to us his precious and very great promises, that through these you may escape from the corruption that is in the world because of passion, and become partakers of the divine nature.”

По-друге, “вхід” є ще важливішим, якщо ми розглянемо його на тлі другого великого таїнства нашої Віри, Воплочення, бо ми віримо, що Бог, Своєю великою милістю та любов’ю до нас, увійшов у світ, щоб ми могли увійти в Небесне Царство. Він вступив у страждання та смерть, щоб ми могли через Нього увійти у Воскресіння. Він вступив у страждання та смерть, щоб ми могли вступити в те саме Пасхальне Таїнство через хрещення. Він вільно вступав у покарання за гріх (навіть якщо Він не чинив гріх), щоб ми могли мати силу увійти в життя чесноти.

Secondly, “entrance” is even more important when considered against the background of the second great mystery of our Faith, the Incarnation, for we believe that God, in His great mercy and love for us, entered the world, so that we can enter into the heavenly Kingdom. He entered into suffering and death, so that we can enter through Him into the Resurrection. He entered into suffering and death, so that we can enter into the same Paschal Mystery through the baptismal fount. He freely entered into the punishment of sin (even though He had committed no sin), so that we could have the power to enter into the life of virtue.

Коли ми дивимось на вхід нашого Господа у Святе місто, ми швидко усвідомлюємо, що це не те, що здається. Це виявиться, як тріумф Господа, Месії, царя Ізраїля. Тільки сам наш Господь знає, що Він дійсно входить у Свої страждання та смерть. У цьому ми чітко бачимо запрошення сприймати обставини нашого життя як частку в Його житті. Нам корисно усвідомити, що наші «добрі часи» можуть бути не такими, якими вони здаються. Таким же чином наші "погані часи", наші страждання, спокуси тощо можуть бути не такими, якими вони здаються. Дійсно, наші «погані часи» можуть сприяти більшому вічному спасінню, ніж усі наші добрі роки́ разом. Ми повинні чіплятися за це розуміння в надії, тому що тільки напопегливість в надії веде до радості.

When we look upon the entrance of our Lord into the Holy City, we quickly realize it is not what it appears to be. It looks like the triumph of the Lord, Messiah, King of Israel. Only our Lord Himself knows that He is really entering into His suffering and death. In this we can clearly see the invitation to perceive the circumstances of our lives as a share in His life. It is helpful for us to realize that our “good times” may not be what they seem to be. In the same way, our “bad times,” our sufferings, temptations, etc. may not be what they seem to be either. Indeed, our “bad times” may contribute more to our eternal salvation than all our good years put together. We must cling to that understanding in hope, because only endurance in hope leads to joy.

Таким чином, ми можемо прийняти велике рішення, щоб вільно і радісно входити в те, що Бог нам посилає, знаючи, що Бог буде нас підтримувати. Ця резолюція є не менш ніж рішенням, щоб моделювати себе на Господа Ісуса і жити за Його волею. Давай́те ввійде́мо до Небесного Царства, радісно ввівши все, що Бог нам посилає.

Thus, we can make a great resolution to freely and joyfully enter into whatever God sends us, knowing that God will sustain us. This resolution is nothing less than a decision to pattern ourselves on the Lord Jesus and live in His will. Let us enter into the Heavenly Kingdom by joyfully entering whatever God sends us.