Добрий і праведний чоловік A Good and Righteous Man

У першому абзаці сьогоднішнього євангельського читання ми знову зустрічаємо фігуру святого Йосифа з Аріматеї. Тут, у Євангелії від святого Марка, його називають шанованим членом Ради. Рада, про яку тут йдеться, - це, звичайно, Великий синедріон, рада, яка консультувала і допомагала Первосвященику та була укладена окупаційним римським урядом з певними адміністративними функціями. Фігура Йосифа з Аріматеї з'являється в усіх чотирьох Євангеліях у зв'язку з похованням Ісуса. Два з цих Євангелій визначають його, як таємного учня Ісуса. Окрім того, що його описують, як він знаходиться у Євангелії від Марка, "шанованого члена ради", його також в інших місцях називають "добрим і праведним чоловіком, який сподівався на Царство Боже".

In the first paragraph of today's Gospel reading we meet, once again, the figure of Saint Joseph of Arimathea. Here, in the Gospel According to Saint Mark, he is described as a respected member of the Council. The council that is here referred to is, of course, the Great Sanhedrin, the council that advised and assisted the High Priest and was invested by the occupying Roman government with certain administrative functions. The figure of Joseph of Arimathea appears in all four of the Gospels in connection to the burial of Jesus. Two of those Gospels identify him as a secret disciple of Jesus. In addition to being described as he is here in Mark's Gospel, "a respected member of the council," he is also described elsewhere as "a good and righteous man, who was looking forward to the Kingdom of God."

Значення Праведності

The Meaning of Righteousness

Коли Святе Письмо говорить нам, що хтось є «доброю і праведною людиною», ми можемо бути впевнені, що Бог тримає цю людину за нашу емуляцію. Ми повинні поставити під сумнів зміст цих чеснот, які Писання приписує благородному Йосифові. Слово "праведний" або "справедливий" - це грецький переклад єврейського терміна, який надзвичайно важливий у іудаїзмі. Термін "справедливий" (цадік) - прикметник, який означає, що в особі, якій віднесений прикметник, бунт проти Бога припинився. У житті праведного чи справедливої людини пристрасті були завойовані життям віри, молитви та мордування.

When the Scripture tells us that someone is "a good and righteous man," we can be sure that God is holding that person up for our emulation. We should question concerning the content of these virtues, which Scripture credits to the noble Joseph. The word "righteous" or "just" is the Greek translation of a Hebrew term that is extraordinarily important in Judaism. The term "just" (tsaddiq) is an adjective that means that, in the individual to which the adjective is attributed, rebellion against God has ceased. In the life of a righteous or just man, the passions have been conquered through a life of faith, prayer and mortification.

У святому Йосифі, ця якість "справедливості" або "праведності" схиляла його визнавати Господа Ісуса довгоочікуваним Месією, тоді як інші члени ради, ще раби різних рід пороків і гріхів, були засліплені своїми пристрастями , і через їх заздрість не бажали впізнавати Месію, коли Він стояв прямо перед ними.

In Saint Joseph, this quality of "justice" or "righteousness" predisposed him to recognize the Lord Jesus as the long-awaited Messiah, while other members of the council, still slaves to all kinds of vice and sin, were blinded by their passions, and, because of their envy were unwilling to recognize Messiah as He stood right in front of them.

Непостійна природа праведності та частота гріха—свідчення Святого Письма та святих Отців

The Intermittent Nature of Righteousness and the Frequency of Sin–The Testimony of Scripture and the Holy Fathers

Тим не менш, Святе Письмо постійно і одноголосно говорить нам, що праведність або справедливість в нас не є тривалими, а перерваними. Наприклад, цар Соломон у «Книзі приповідок» говорить нам: «Справедлива людина падає сім разів і знову піднімається». Той самий автор у своїй старості писав у Книзі Еклезіястовій: "Не існує справедливої людини на землі, яка робить добро і не грішить". Так само ми сповідуємось у молитві, яку ми часто говоримо за померлих: "Немає людини, що жила і не згрішила б. Ти бо єдиний без гріха, правда Твоя—правда на віки, і слово Твоє –істина".

Nevertheless, the Scriptures continuously and unanimously tell us that righteousness or justice in us is not enduring but intermittent. For example, King Solomon in the Book of Proverbs tells us: "A just man falls seven times, and rises up again." The same author, in his old age, wrote in the Book of Ecclesiastes: "there is not a just man upon earth that does good and does not sin." Similarly, we confess in the prayer, which we say often for the dead: "No one will live and not sin. You alone are sinless. Your righteousness is everlasting righteousness, and Your word is truth."

Святі отці, інтерпретуючи Святе Письмо, також пролили багато світла на цю концепцію "праведної людини". Особливо проникливими є їх коментарі до вищезгаданого уривку з Книги Приповідок (24:16). Святий Іван Касіян каже нам: "Не буде кінця покаяння за ті маленькі правопорушення, через які" праведник впаде сім разів ", як написано, "і знову встає ". Бо ми робимо це часто щодня, не бажаючи чи охоче, через незнання чи забудькуватість, чи думки, чи слова, чи несподіванку, чи необхідність, чи слабкість плоті. Враховуючи це, Давид просить Господа в молитві за очищення та прощення, кажучи: "Хто розуміє його гріхи? Від моїх прихованих гріхів очисти мене, а від тих інших пощади твого слугу ". А апостол каже:" Доброго, що я хочу, я не роблю, а зла, якого я не хочу, це я і роблю ".

The holy fathers, interpreting the Scriptures, also shed a great deal of light on this concept of the "just man." Particularly insightful are their comments on the aforementioned passage from the Book of Proverbs (24:16). Saint John Cassian tells us: "There will be no end of penance for those little offenses by which "the righteous person falls seven times," as it is written, "and gets up again." For we commit these frequently every day, unwillingly or willingly, whether through ignorance or forgetfulness or thought or word or surprise or necessity or weakness of the flesh. On account of these, David asks the Lord in prayer for purification and forgiveness, saying, "Who understands his sins? From my hidden sins cleanse me, and from those others spare your servant." And the apostle says, "The good that I want, I do not do, but the evil that I do not want, this I do." 

Так само святий Цезарій Арльський говорить: "З Божою допомогою ми можемо і повинні бути без серйозних злочинів, але жодна справедлива людина ніколи не була і ніколи не зможе жити без дрібних гріхів. Нас ці постійно турбують і мучать, як мухи гудуть навколо нас… Дуже часто гріхи повзуть на нас через думки чи бажання, чи промову, чи дію, як результат необхідності, через слабкість чи забудькуватість. Якщо людина думає лише про серйозні гріхи і прагне протистояти лише цим, але мало турбується про дрібні гріхи, він не несе меншу небезпеку, ніж якщо він вчинив більш серйозні напади. Тому, нехай не будемо мало думати про наші гріхи, тому що вони невеликі, але давайте боятися їх, тому що їх багато. Краплі дощу мало, але оскільки їх дуже багато, вони наповнюють річки і занурюють будинки, а іноді своєю силою вони навіть виносять гори ».

Similarly, Saint Caesarius of Arles says: "With God's help, we both can and should be without serious offenses, but no just person ever was or ever will be able to live without small sins. We are continuously troubled and tormented by these as by flies buzzing around.... Very often sins creep up on us through thoughts or desires or speech or action, as the result of necessity, through weakness or out of forgetfulness. If a person thinks only of serious sins and strives to resist only these but has little or no care about small sins, he incurs no less danger than if he committed more serious offenses. Therefore, let us not think little of our sins because they are slight, but let us fear them because they are many. Drops of rain are small, but because they are very many, they fill rivers and submerge houses, and sometimes by their force they even carry off mountains."

Продовжуваним наверненням є ключ праведності

Continual Conversion is the Key to Righteousness

Отже, праведність у святому Йосифі з Аріматеї означає, що він був подібний до нас, якщо ми дуже часто потрапляємо в гріх, але завжди встаємо. Ми визнаємо свою помилку, звертаємось до Бога з вірою і твердо вирішуємо змінити своє серце. Те, що ніколи не змінюється, - це наша любов до Бога.

So, righteousness in Saint Joseph of Arimathea means that he was just like us, if we fall very often into sin, but we always get up. We admit our wrong, we turn to God in faith and firmly resolve to change our hearts. What never changes is our love for God.

Оскільки ми грішимо дуже часто, навіть у малих справах, праведність для нас означає постійне навернення, постійне повернення до Бога. Нам потрібно скористатися всією можливістю, щоб екзаменувати свою совість і вирішити змінити наше життя і серця, виходячи з того, що ми там знаходимо.

Because we sin very often, even in small matters, righteousness for us means continual conversion, continual turning back to God. We need to take every opportunity to examine our consciences and resolve to change our lives and hearts based on what we find there.