Христос є метою Закону: все в Ньому сповнилося Christ is the goal of the Law: It's all fulfilled in Him

 

Читання з послання святого апостола Павла до Римлян сьогодні говорить про те, що Сам Христос є «кінцем» Закону Мойсея. Читаючи це, ми повинні розуміти, що апостол говорить, що Христос є метою, до якої спрямований Закон, а не припинення Закону. Ми знаємо, що це правда з досвіду. Ми, християни, досі дотримуємося десяти́ заповідей. Ми просто привчили їх до нового покоління, коли готували наших дітей до першої сповіді та Першого урочистого Причастя. Десять заповідей є частиною Закону Мойсея. Так само великі заповіді любові: цілковито любити Бога і любити ближнього, як самого себе, також є частиною Закону Мойсея. Зрозуміло, що Христос не відміняв Закон. Ні, радше Він виконав Закон, відкривши його повне значення.

The reading from the epistle of the Holy Apostle Paul to the Romans today speaks of the way that Christ Himself is "end" of the Law of Moses. When we read this, we should understand that the Apostle is saying that Christ is the goal towards which the Law was aiming, not the termination of the Law. We know this to be true from experience. We Christians still observe the Ten Commandments. We just taught them to a new generation when we prepared our children for their first confession and First Solemn Communion. The Ten Commandments are part of the Law of Moses. Similarly, the great commandments of love: to love God entirely and to love one's neighbor as oneself, are also part of the Law of Moses. Clearly, Christ did not terminate the Law. No, rather, He fulfilled the Law by revealing its full meaning.

Повний зміст Закону, який відкриває Ісус Христос, це Він Сам, Його Особа, Втілене Слово Боже. Іншими словами, метою Закону Мойсея було виявити праведність Бога. Жодна людська істота не може виконати праведність Бога, але Бог відкрив Свою доброту і праведність, Свою славу і красу в алегоричний спосіб через вчення Свого пророка Мойсея, якого називають «Боговидцем», тому що він мав надзвичайно інтимний досвід Бога, Який, як кажуть, являвся йому в різний час у тілесній формі. Таким чином, через цей інтимний досвід Мойсей дізнався приховані речі Бога. Бог довірив Своєму пророкові, відкривши йому божественні таїнства, але лише в тіньови́й і неповний спосіб.

The full meaning of the Law, which Jesus Christ reveals, is He Himself, His very Person, the Incarnate Word of God. In other words, the purpose of the Law of Moses was to reveal the righteousness of God. No human being can fulfill the righteousness of God, but God revealed His goodness and righteousness, His glory and beauty, in an allegorical way through the teachings of His prophet Moses, who is called "the God-seer," because he had an extremely intimate experience of God, Who is said to have appeared to him at various different times in bodily form. Thus, through this intimate experience, Moses learned the hidden things of God. God took His prophet into His confidence, revealing to him divine mysteries, but only in a shadowy and incomplete way.

Навпаки, тепер, в останній вік світу, Бог з’явився всім у тілесній формі. Він втілився від Діви Марії і оселився серед нас у цілісній людській природі. Він відкрив нам Божественні Тайни в повноті. Таким чином, Закон виконується, оскільки Христос відкривається як справжній і глибший зміст Тори Мойсея.

By contrast, now, in the last age of the world, God has appeared in bodily form to all. He became incarnate of the Virgin Mary and dwelt among us in an integral human nature. To us, He has revealed the Divine Mysteries in their fullness. Thus, the Law is fulfilled, as Christ is revealed as the true and deeper meaning of the Torah of Moses.

Дійсно, ми бачимо, що Тора сповнена дуже конкретних наказів, які свідомо відокремлюють Божий народ від народів, які його оточують. Суть цих заповідей стосується святості Бога. Подібно до того, як Бог повністю відокремлений від усього створеного, повністю над ними, так Бог закликає Свій народ бути подібним до Нього. Він каже до них: «Будьте святі, як святий Господь, Бог ваш». Усі ці заповіді повністю виконані в Ісусі, тому що Він є Бог, повне об’явлення всієї Божої святості.

Indeed, we see that the Torah is full of very specific commands that deliberately separate God's people from the peoples that surround them. The point that these commands are making is about the holiness of God. Just as God is completely separate from every created thing, completely above them, so God is calling His people to be like Him. He says to them: "Be holy as the Lord your God is holy." All of these commands are fully fulfilled in Jesus, because He is God, the full revelation of all the holiness of God.

Об’єктивно, оскільки повнота Закону сповнена в Божественній Особі Ісуса, стосовно нас, повнота Божого Закону, повне об’явлення Божої праведності відкривається в наслідуванні Ісуса. Кожен із нас повинен моделювати своє життя за Ісусом. Ми повинні виявляти свою любов і вірність Господу Ісусу, живучи так, як жив Він. На практиці це означає плекати чесноти в нашому житті та викорі́нювати пороки. У Ньому не було темряви пороку, і Він був повнотою чесноти.

Objectively, since the entirety of the Law is fulfilled in the Divine Person of Jesus, in reference to us, the entirety of God's Law, the full revelation of God's righteousness is revealed in the imitation of Jesus. Every one of us has to model his or her life on Jesus. We have to show our love and allegiance to the Lord Jesus by living as He lived. In practical terms, this means cultivating virtues in our lives and rooting out vices. The darkness of vice did not exist in Him, and He was the fullness of virtue.

Як учні Христа, які віддані наслідуванню Його в Його чеснотах, ми можемо зробити дуже багато позитивних тверджень про нашого Господа, які автоматично ставлять нас проти того, як світ оточує нас. Насправді вони за своєю природою протиставляють нас навколишньому світу. Наведе́мо лише кілька прикладів таких тверджень, які безсумнівно правдиві. По-перше, Господа Ісуса не хвилюва́ли мирські багатства чи приємні матеріальні речі. Однак він був стурбований щодо інших, про що дуже чітко свідчать такі епізоди, як «Нагодування п’яти тисяч». Таким чином, коли Закхей, якого його вороги (і цілком справедливо) звинуватили в грісі, він відповідає: «Ось половину свого майна я роздам убогим, а якщо когось обма́нув, то відплачу́ в чотири рази́ більше». Саме тоді, коли Закхей бере на себе це зобов’язання, Господь благословляє його. Він каже: «Тепер спасіння прийшло в цей дім, бо цей чоловік також є нащадком Авраама». По-друге, Господь Ісус не турбувався про особисті прикраси. Йому було достатньо, щоб Його тіло було чистим і скромно вкритим. Ми дуже мало знаємо про Його особистий одяг, але ми бачимо, що Він, здається, протиставляє тих, хто носить останню моду, і чеснотних людей, яких Він ставить як приклад. Святий Іван Хреститель був знаменитістю свого часу; великі натовпи вийшли в пустелю, щоб побачити його. Господь нагадує людям, що пророк і святий – це не той, хто одягнений у найкращий одяг. По-третє, незважаючи на те, що Він сам є Богом, Господь Ісус був дуже обережним і сумлінним у виконанні волі Свого Отця. Насправді палке бажання виконувати волю Отця спонукало Його прийняти Його страждання та смерть. Звичайно, як послідовників Христа, цей приклад вимагає від нас запитувати себе на початку кожної дії, чи ця дія сприяє Божій славі та нашому спасінню. Якщо ні, ми повинні відпустити це. Світ навколо нас, наприклад, одержимий розвагами. Господь Ісус, навпаки, був зайнятий молитвою. Це правда, що Євангелія показують нам, що Господь час від часу брав участь у деяких розвагах, але ці розваги завжди стосувалися перебування серед Його улюблених людей у ​​товари́ському оточенні. Навпаки, велика частина розваг сучасного світу є відносно самотньою та ізольованою. Хоча це правда, що ми дуже наполегливо працюємо, ми взагалі не дуже наполегливо молимося. Господь Ісус зробив і те, і інше. Як Його послідовники, ми повинні намагатися наслідувати Його, поступово рухаючи свої серця від винагороди за розваги до справжнього зміцнення себе молитвою.

As disciples of Christ, who are committed to imitating Him in His virtues, we can make very many positive statements about our Lord that automatically put us at variance to the ways the world around us. In fact, by nature, they put us in opposition to the world around us. Let us take just a few examples of such statements that are indubitably true. First, the Lord Jesus was not concerned about worldly wealth or nice, material things. He was, however, concerned about others, as episodes like the Feeding of the Five Thousand very clearly show. Thus, when Zacchaeus, accused by his enemies (and quite rightly) of being a sinner, he responds, "Behold, I will give half my belongings to the poor, and if I have cheated anyone, I will pay back four times as much." It is at the point that Zacchaeus makes this commitment that the Lord pronounces a blessing upon him. He says, "Now, salvation has come to this house, for this man, also, is a descendant of Abraham." Second, the Lord Jesus was not concerned about personal adornment. It was enough for Him that His body was clean and modestly covered. We know very little about His personal clothing, but we do see that He seems to contrast those who wear the latest fashions with the virtuous people that He hold up as an example. St. John the Baptist was a celebrity in his time; great crowds went out into the desert to see him. The Lord reminds the people that a prophet and saint is not someone who is suited up in the finest clothes. Third, even though He Himself is God, the Lord Jesus was very careful and conscientious about fulfilling the Will of His Father. It was, in fact, the burning desire to do the Father's Will that led Him to accept His suffering and death. Surely, as followers of Christ, this example requires us to ask of ourselves, at the beginning of each action, whether that action contributes to God's glory and our salvation. If it doesn't, we should let it go. The world around us, for example, is obsessed with entertainment. The Lord Jesus, on the other hand, was occupied with prayer. It is true that the Gospels show us that the Lord partook of some entertainments from time to time, but those entertainments were always about being among His beloved people in a social setting. By contrast, so much of the contemporary world's entertainments are comparatively solitary and isolated. While it may be true that we work very hard, we do not tend to pray very hard at all. The Lord Jesus did both. As His followers, we should try to emulate Him by moving our hearts by increments from rewarding ourselves with entertainments to really strengthening ourselves with prayer.