СИЛА, ЩОБ ПРОЩАТИ ГРІХИ, НАМ ДАНА, СВЯТІЙ ЦЕРКВІ THE POWER TO FORGIVE SINS IS GIVEN TO US, THE HOLY CHURCH

 

СИЛА, ЩОБ ПРОЩАТИ ГРІХИ, НАМ ДАНА, СВЯТІЙ ЦЕРКВІ

THE POWER TO FORGIVE SINS IS GIVEN TO US, THE HOLY CHURCH

Брати й сестри у Христі—

Сьогодні, шоста неділя після Зіслання Святого Духа разом зі Собором Святих Апостолів.

Згідно сьогоднішнього Євангелія, натовп був здивованим, і він прославляв Бога для того, щоб дав таку силу людям. Однак, Святий Апостол і Євангелист Матей знає таємницю, що її натовп не знає, але що її ми також знаємо. Євангелист знає, що Ісус є Бог. Божественною силою, Він прощає гріхи. Проте, Євангелист не пробує, щоб направити думку натовпу, тому що, він знає те, що дійсно Господь наш Ісус Христос дає Його Церкві силу, щоб прощати гріхи.

Today is the sixth Sunday After Pentecost together with the Synaxis of the Holy Apostles.

According to today’s Gospel reading, the crowd was amazed and glorified God for giving such power to human beings. However, the Holy Apostle and Evangelist Matthew knows a secret that the crowd does not know, but that we know as well. The Evangelist knows that Jesus is God. It is by divine power that He forgives sins. Nevertheless, the Evangelist does not try to correct the opinion of the crowd, because he knows that truly Our Lord Jesus Christ has given His Church the power to forgive sins.

Фактично, згідно Євангелія від Святого Йоана, відпущення гріхів було причиною для посилання Святого Духа над апостолами, бо Господь Ісус сказав: «Прийміть Святого Духа. Якого гріхи ви прощаєте, є прощеним...»  Отож, дійсно Бог подав цю велику силу людям, тобто Святій Церкві. Ми беремо участь у цій силі різними спо́собами:

Перше, ми беремо участь у церковні силі, щоб прощати гріхи, таїнством хрещення. Хрещення є воротами до відпущення гріхів і згідно традиційної думки, без цього таїнства гріхи не можуть бути прощеними. Прощення, яке це таїнство нам дає, є повним прощенням. І воно творить у нас джерело благодаті, від якого прощення гріхів може бути даними нам знову і знову через таїнство покаяння.

In fact, according to the Gospel of Saint John, the remission of sins was the reason for the sending of the Holy Spirit on the Apostles, since the Lord Jesus said: “Receive the Holy Spirit. Whose sins you forgive are forgiven…” So, truly God granted this great power to human beings, namely to the Holy Church. We take part in this power in different ways:

First, we take part in the Church’s power to forgive sins through the Mystery of Baptism. Baptism is the gate to the remission of sins and, according to the traditional opinion, without this mystery sins cannot be forgiven. The forgiveness that this mystery gives to us is a complete forgiveness, and it creates in us a source of grace, from which forgiveness of sins can be given to us again and again through the Mystery of Repentance.

Друге, ми беремо участь у відпущенні гріхів Євхаристією. Мабуть, ми не думаємо часто про силу Євхаристії, щоб прощати наші гріхи. Проте, це вона робить так, як ми говоримо після причастя у Службі Божій: «Оце діткнулося уст ваших, і відніме беззаконня ваші і гріхи ваші очистить.» Надхнення цього вірша приходить до нас від пророцтва Ісаї, від розказу покликання святого пророка, коли він бачив Господа у храмі, і Господь покликав його, щоб проповідувати покаяння грішним людям Юди. Він Господеві сказав: «Ой мені! Я—чоловік брудних губ між народом брудних губ, але я побачив Царя, Господа Саваота. Тоді, Господь послав ангела, щоб брати вугіль з вівтаря, і вуглем ангел доторкнувся губами пророка, і Господь сказав: «Ось, оце діткнулося уст твоїх і відніме беззаконня твої і гріхи твої очистить.» Цей образ Євхаристії як гаряча вугіль з вівтаря був дуже важливий для церковних отців, особливо Святого Йоана Златоустого. Це шлях, щоб розуміти Євхаристію, який є загубленим у загальній думці сучасної Церкви. Ми роздумаємо про Євхаристію як їжу, будуючи і підсилюючи нас, але ми потребуємо реставровувати наше розуміння Євхаристії як те, що очистить нас.

Second, we take part in the remission of sins through the Eucharist. Perhaps, we do not think often about the power of the Eucharist to forgive our sins. Nevertheless, this is what it does, just as we say after communion in the Divine Liturgy: “Behold, this has touched your lips. It shall take away your iniquities and cleanse your sins.” The inspiration of this verse comes to us from the prophecy of Isaiah, from the description of the prophet’s vocation, when he saw the Lord in the temple, and the Lord called him to preach repentance to the sinful people of Judah. He said to the Lord: “Woe is me! I am a man of unclean lips, among a people of unclean lips, but I have seen the King, the Lord of Hosts.” Then, the Lord sent forth an angel to take an ember from the altar, and the angel touched the lips of the prophet with the ember. The Lord said: “Behold this has touched your lips. It shall take away your iniquity and cleanse your sins.” This image of the Eucharist as a hot ember from the altar was very important for the fathers of the Church, especially Saint John Chrysostom. This is a way of understanding the Eucharist, which is lost in the common thought of the contemporary Church. We think of the Eucharist as food, building us up and strengthening us, but we need to restore and renew our understanding of the Eucharist as that, which cleanses us.

Третє, ми беремо участь у церковній силі, щоб прощати гріхи через таїнство покаяння. Це таїнство є знову положення благодаті святого хрещення. Як хрещені члени Його святого тіла, через це таїнство, ми маємо досвід надзвичайної близькости з Господом так, як спорідненість батька і сина у притчі блудного сина. У цій притчі, батько дивиться на дорогу день у день, очікуючи для його сина. Накінець, його син повертається до дому його батька, і батько є повним радости, коли він тепло захоплює його, і наказує його слугам, щоб одягнути його у найкращу одіж. Тим самим способом, коли ми приходимо до нашого небесного Отця у цьому таїнстві, це є неначе наша спорідненість ніколи не була вимкнена.  Або, замість цього, наш стан після нашого примирення з Отцем у Христі є навіть більшим від того, попереднього. Отже, ми завжди повинні мати упевненість у Його любові, щоб приближатися без стиду і ганьби.

Third, we take part in the Church’s power to forgive sins through the Mystery of Repentance. This Mystery is the reapplication of the grace of holy Baptism. As baptized members of His holy body, through this Mystery, we experience extraordinary intimacy with the Lord, just like the relationship of the father and son in the parable of the prodigal son. In that parable, the father gazes at the road day after day, waiting for his son. Finally, his son returns to the house of his father, and the father is full of joy, when he warmly embraces him, and commands his servants to cloth him in the finest robe. In the same way, when we come to our heavenly Father in this Mystery, it is as if our relationship was never interrupted. Or, instead of this, our status after our reconciliation with the Father in Christ is even greater than that, previously. Therefore, we always should have confidence in His love to approach Him without bashfulness or shame.

Тоді також, ми потребуємо нотувати таїнство єлеопомазання, яке прощає наші гріхи в часах великої хвороби. Це ясно показує нам, що Господь має співчуття до нас у всіх випадках нашого життя, бо ці таїнства, якими наші гріхи є прощеними, є присутністю воплоченого Бога у наших нагодах. Так, як Господь Бог з’єднав людську природу до Себе у воплоченні, Бог дає силу людям для прощення гріхів, тому що ці люди є членами Його тіла—Святої Церкви. Ми всі беремо участь у цій силі, тому що Христові таїнства є ділами цілої Церкви. Ми всі маємо різні ролі у цих ділах, але цим фактом ми не є есенціально іншими так, як голова і раме́на є членами того самого тіла. Найчастіше, ми відправляємо цю силу, щоб прощати гріхи у імені Господа Ісуса через наше особисте прощення ближніх так, як ми промовляємо кожного дня: прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.

Then too, we need to mention the Mystery of Anointing, which forgives our sins in times of great sickness. This clearly shows us that the Lord has compassion on us in all the circumstances of our life, since these Mysteries, by which our sins are forgiven, are the very presence of the Incarnate God in our every situation. Just as the Lord God united human nature to Himself in the Incarnation, God gives the power to human beings for the forgiveness of sins, because those human beings are members of His body—the Holy Church. We all share in this power, because the Mysteries of Christ are works of the whole Church. We all have different roles in these works, but we are not essentially different because of this, just as the head and the shoulders are members of the same body. Most often, we exercise this power to forgive sins in the name of the Lord Jesus through our personal forgiveness of our neighbours, just as we daily proclaim: forgive us our trespasses, as we forgive those who trespass against us.