Християнам потрібно уникати тривог, щоб бути подібними до Христа Christians need to eschew anxiety in order to be like Christ

 

У сьогоднішньому Євангельському читанні Господь наш Ісус Христос забороняє хвилюватися віруючим у Нього. Це буде повторювана тема в Євангелії від святого Матeя, оскільки це читання походить із шостого розділу, але цього минулого четверга ми читаємо з десятого розділу читання, яке зображує нашого Бога як такого, що знає точну кількість волосин, що кожен із нас має на голові (дуже єврейський спосіб сказати, що Він знає нас і любить нас дуже глибоко).

In the Gospel reading today, Our Lord Jesus Christ forbids worrying among those who believe in Him. This will prove to be a recurring theme in the Gospel According to Saint Matthew, since, this reading comes from the sixth chapter, but this last Thursday, we read from the tenth chapter a reading that depicts our God as knowing precisely the number of hairs that each of us has upon our heads (a very Hebrew way of saying that He knows us and loves us very intimately).

Євангельське читання стосується двох основних категорій турботи: турботи про прожиток і турботи про одяг. У цілому ми бачимо, що їжа та одяг представлені тут як репрезентативні символи всієї концепції засобів до існування. Іншими словами, Господь Ісус не говорить про турботу про житло. Тим не менш, правильне тлумачення уривка не полягає в тому, що хвилюватися через житло є допустимим. Загальні форми занепокоєння просто покажені нам як представники всіх занепокоєнь. Ні, насправді, у нашому житті з Богом навіть турбота про спасіння заборонена, тому що Бог люблячий і не бажає, щоб ми тривожилися.

The Gospel reading deals with two main categories of worrying: worrying about sustenance and worrying about clothing. Taken as a whole, we can see that food and clothing are presented here as the representative symbols of the entire concept of livelihood. In other words, the Lord Jesus does not speak about worrying in reference to housing. Nevertheless, the correct interpretation of the passage is not that fretting over housing is permissible. Common forms of worrying are simply presented to us as representatives of all worrying. No, in fact, in our life with God, even worrying about salvation is proscribed, because God is loving and does not desire that we be anxious.

Завжди, в кожному випадку, вчення Євангелія слід сприймати в цілому. Таким чином, ці заклики проти тривоги правильно розуміються разом із словами Господа щодо духовного дитинства. У багатьох місць у Євангеліях Господь каже нам стати подібними до малих дітей. Звичайно, ці вислови багатозначні, мають багато аспектів значення, але одне з основних значень того, щоб бути «як дитина», полягає в тому, щоб уникати тривоги. У своєму природному стані діти не схильні до тривоги. Звичайно, діти можуть бути тривожними через свої життєві обставини (наприклад, розбіжності між батьками), але це не є природним шляхом, і, коли це трапляється, це має тенденцію переривати та гальмувати розумовий та емоційний розвиток дитини. [Однією з головних практичних причин, чому Церква виступає проти розлучення, є те, що воно назавжди ранить дітей, іноді так, що їх неможливо зцілити.] Отже, загалом, бути як маленька дитина згідно з заповіддю Господа Ісуса означає уникати занепокоєння.

Always, in every case, the teaching of the Gospels has to be taken as a whole. Thus, these exhortations against anxiety are properly understood along with the Lord's sayings regarding spiritual childhood. In many places in the Gospels, the Lord tells us to become like little children. Naturally, these sayings are multivalent have many facets of meaning, but one of the core meanings of being "like a child" is to eschew anxiety. In their natural state, children do not tend to be anxious. Of course, children can be made anxious by their life circumstances (for example, by dissension between their parents), but this is not the natural course, and, when it happens, it tends to interrupt and stunt the child's mental and emotional development. [One of the primary practical reasons that the Church opposes divorce is that it permanently wounds children, sometimes in ways that can never be healed.] So, in general, to be like a little child according to the Lord Jesus' commandment is to eschew anxiety.

З якої ж причини дитина не турбується? Вона не хвилюється, бо довіряє батькам. Вона впевнена у любові батьків і почувається в безпеці під захистом батьків. Таким же чином для нас, християн, Господь Ісус відкрив Свого Отця як нашого Отця. Оскільки через хрещення ми поділяємо ідентичність Христа, ми маємо Бога як нашого Отця. Тривога нам недоречна, бо ми знаємо, що Отець піклується про нас. Оскільки ми перебуваємо під захистом Бога-Отця, ми вільні любити Бога своїм простим, дитячим способом. Ми довіряємо Йому, і Він діє для нашого добра всіма необхідними способами. Важливо, щоб християни йшли цією дорогою любові та впевненості, тому що це єдиний шлях, завдяки якому ми справді створені бути подібними до Господа Ісуса, Який усе робив у Своєму земному житті з довірою до Отця та з любов’ю до Нього. Зрештою, Господь Ісус прийняв Свої жахливі страждання та смерть з однієї головної причини. Він сказав: «Щоб знав світ, що Я люблю Отця».

For what reason, then, does the child not worry? He doesn't worry because he trusts his parents. He's confident in his parents' love and feels safe in his parents' protection. In the same way, for us Christians, the Lord Jesus has revealed His Father as our Father. Because we share the identity of Christ through Baptism, we have God as our Father. Anxiety is not appropriate for us, because we know that the Father has care of us. Because we are under the protection of God the Father, we are free to love God in our simple, childlike way. We put our confidence in Him, and He acts in every way necessary on our behalf. It is essential for Christians to walk in this way of love and confidence, because it is the only way that we are truly made to be like the Lord Jesus, Who did everything in His earthly life with confidence in the Father and with love for Him. In the end, the Lord Jesus embraced His terrible suffering and death for one, primary reason. He said: "that the world may know that I love the Father."

Проте ми завжди повинні пам’ятати, що наш Ворог надзвичайно хитрий і постійно намагається підірвати нашу довіру до Бога. В останні роки ми стали свідками того, як у наших традиційно християнських суспільствах все більше і більше людей відокремлюються від Христа в Євхаристії через різні рівні непереносимості глютену. Подібним чином інша група людей проявляє алергію на виноград, якої раніше не було в історії світу. Таким чином демони (звичайно, з Божого дозволу) створили спосіб зробити випадкові якості самої Євхаристії шкідливими для людей, намагаючись відокремити їх від Господа Ісуса Христа. Таким чином, вони підривають любов і довіру, яку повинні мати Божі діти до свого Творця і Викупителя.

Nevertheless, we should always keep in mind that our Enemy is extremely cunning and is constantly trying to undermine our confidence in God. In recent years, we have witnessed the way that more and more people in our traditionally Christian societies are being separated from Christ in the Eucharist by varying levels of intolerance to gluten. In a similar way, another group of people are manifesting allergies to grapes that have never been seen before in the history of the world. In this way, the demons (by God's permission, of course) have designed a way to make the accidental qualities of the Eucharist itself noxious to human beings in an attempt to separate them from the Lord Jesus Christ. Thus, they undermine the love and confidence that God's children should have in their Creator and Redeemer.

Таким же чином, Ворог також створив цілковиті предмети тривоги, нові речі, про які навряд чи існували раніше. Наприклад, якщо попередні покоління, можливо, багато хвилювалися про засоби до існування, зараз наймолодші з нас хвилюються про стосунки. Чимало досліджень показують, що наша молодь дуже хвилюється про те, щоб мати коли-небудь значущі стосунки з чоловіком/дружиною або навіть друзями. Найбільша епідемія серед них — самотність. Ворог використовував широке використання соціальних медіа, щоб зупинити їх розвиток у формуванні таких стосунків. В результаті деякі з них незграбні, афект у них «дерев'яний», надуманий і штучний.

In the same way, the Enemy has also created entirely subjects of anxiety, new things to worry about that scarcely existed before. For example, while previous generations may have worried extensively about livelihood, now, the youngest among us are worried about relationships. Our young people, many studies show, entertain great anxieties about ever having meaningful relationships with a spouse or even with friends. The great epidemic among them is loneliness. The Enemy has used the widespread use of social media to stunt their development in the formation of such relationships. As a result, some of them are awkward, their affect being "wooden", contrived and artificial.

Тим не менше, ніхто, незалежно від віку, не повинен впадати у відчай мати стосунки в житті, які дійсно важливі, починаючи з фундаментальних стосунків: стосунків між кожною людиною та її Творцем, Який її невимовно любить і віддав за неї Своє життя. Уникнувши будь-якої тривоги з приводу таких речей, ми повинні відокремитися від речей, які використовує Ворог, щоб тримати нас «застряглими» в скрутному становищі розвитку. Відкинувши залежність від будь-яких технологій, ми можемо довірити себе Богові в молитві та почати йти шляхом наших предків, налагоджуючи стосунки, зустрічаючи справжніх людей із плоті та крові.

Nevertheless, no one, regardless of age, should despair of having the relationships in life, which really matter, beginning with the fundamental relationship: the relationship between each human being and His Creator, Who loves him unspeakably and laid down His life for him. Having eschewed all anxiety over such things, we then need to separate ourselves from the things that the Enemy is using to keep us "stuck" in a developmental quandary. Casting off dependence on all manner of technology, we are in a position to entrust ourselves to our God in prayer, and begin walking in the way of our ancestors, forging relationships by meeting real, flesh and blood people.