Гурій, Самон та Aвів: Наші небесні покровителі демонструють нам свою любов до бідних Gurias, Shamunas and Habib: Our Heavenly Patrons Show Us Their Love for the Poor

Щороку в перший день Пилипового посту, який цього року був у середу минулого тижня, Церква вшановує пам'ять перських мучеників Гурія, Самона і Авіва. Всі ці троє святих були вбиті за те, що вони були християнами, під час правління імператора Ліцінія. Попередник Ліцінія на троні, безжалісний, але дієвий імператор Діоклетіан вирішив відвоювати Месопотамію у Перської імперії та включити її до короткочасної та непродуманої провінції Месопотамія Римської імперії. Існування провінції тривало лише одне покоління, але за цей короткий час римське панування над цією територією встигло завдати величезної шкоди Сирійській Церкві. Свв. Гурій і Самон загинули разом, а диякон Авів був замучений через кілька років. Без особливих причин тіло диякона Авіва було покладено в одну могилу з кістками Гурія і Самона. Пізніше над могилою була споруджена невелика святиня.

Every year, on the first day of the St. Philip's Fast, which this year was Wednesday of last week, the Church commemorates the Persian martyrs Gurias, Shamunas and Habib. All three of these saints were killed for being Christians during the reign of the Emperor Licinius. Licinius' predecessor on the throne, the ruthless but effective Emperor Diocletian had decided to conquer Mesopotamia from the Persian Empire and incorporate it into the short-lived and ill-conceived Mesopotamia Province of the Roman Empire. The existence of the province only lasted a generation, but in that short time Roman rule over that area managed to do a tremendous amount of damage to the Syrian Church. Ss. Gurias and Shamunas died together, while the deacon Habib was martyred some years later. For no particular reason, Deacon Habib's body was placed in the same grave with the bones of Gurias and Shamunas. In later years, a small shrine was built over the grave. 

Слава свв. Гурія, Самона та Авів як одиниця виникли лише в результаті того, що вони зробили після своєї смерті, зі свого місця в Царстві Небесному. Один особливий випадок вирізнявся з-поміж інших, піднявши славу святих до неперевершеної висоти. Був готський чоловік, який служив офіцером у римській армії, і йому припала до душі якась молода сирійська жінка. Він запропонував їй одружитися. Оскільки він був досить заможним, родина була не проти одруження, але хвилювалася, адже батьківщина гота була далеко. Тим не менш, сім'я погодилася на шлюб за умови, що гот поклянеться, що він ще не одружений, що він стане християнином і що він не візьме інших дружин, крім їхньої дочки.

The fame of Ss. Gurias, Shamunas and Habib as a unit only came about as a result of things they did after their death, from their place in the Kingdom of Heaven. One particular incident stood out from the others to raise the glory of the saints to unparalleled heights. There was a Gothic man serving as an officer in the Roman army who took a liking to a particular young, Syrian woman. He proposed marriage to her. Since he was quite wealthy, the family was not averse to the marriage, but they were concerned, because the Goth's homeland was so far away. Nevertheless, the family agreed to the marriage provided the Goth would swear that he was not already married, that he would become a Christian and that he would take no other wives other than their daughter. 

Як виявилося, гот про все збрехав. Коли молода жінка прибула на батьківщину гота, за багато тисяч миль від сирійської батьківщини жінки, вона виявила, що в гота вже є дружина і що він не має наміру ставати християнином. Навпаки, він мав намір залишити сирійську жінку своєю рабинею.

As it turned out, the Goth had lied about everything. When the young woman arrived in the Goth's home country, many thousands of miles from the woman's Syrian homeland, she found that the Goth already had a wife and that he had no intention of becoming a Christian. Rather, he intended to keep the Syrian woman as his slave.

З часом дружина гота померла. У той момент, дотримуючись язичницького готського звичаю, гот вирішив поховати свою сирійську рабу живцем разом із тілом своєї померлої дружини. Таким чином, це було зроблено. Але сирійська жінка, перетерпівши стільки страждань на чужині, згадала про святилище мучеників Гурія, Самона і Авіва далеко у своїй країні, і покликала на допомогу святих мучеників. Мученики розмовляли з нею і сказали, щоб вона була спокійна і що її молитва була почута. У цей момент жінка, похована живцем у труні мертвої дружини, заснула. Коли вона прокинулася через кілька годин, то зрозуміла, що її більше немає в труні. Вона фактично перебувала в святині святих мучеників Гурія, Самона і Авіва. Коли вранці сторожі прийшли відкривати святиню, вони знайшли її там, впізнали і вона розповіла їм усе, що сталося.

In the course of time, the Goth's wife died. At that point, following pagan Gothic custom, the Goth decided to bury his Syrian slave alive with the body of his deceased wife. Thus, it was done. But, the Syrian woman, enduring so much suffering in a strange land, remembered the shrine of the martyrs Gurias, Shamunas and Habib far away in her own country, and she called upon the holy martyrs for help. The martyrs spoke to her and told her to be at peace and that her prayer had been heard. At that point, the woman, buried alive in the dead woman's casket, fell asleep. When she woke some hours later, she was aware that she was not in the coffin any longer. She was, in fact, in the shrine of the holy martyrs Gurias, Shamunas and Habib. When the caretakers came to open the shrine in the morning, they found her there, they recognized her and she told them everything that had happened.

У притчі про милосердного самарянина Господь показує нам, як Він прийшов, щоб спасти кожного з нас від влади демонів. Він влив вино й оливу Святих Тайн у наші духовні рани і довірив нас Церкві для постійної опіки. Піклування, яке Він виявив до нас, є нашим прикладом і взірцем. Подібно до того, як Він виявив до нас таку доброту й любов, так само ми повинні залишити осторонь наші горді й егоїстичні шляхи, стати зневаженими й відкинутими, як самарянин, і виявляти таку ж доброту й любов до оточуючих, які страждають у багатьох різних ситуаціях.

In the parable of the Good Samaritan, the Lord shows us how He has come to save each and every one of us from the power of the demons. He has poured the wine and oil of the Holy Mysteries into our spiritual wounds and has entrusted us to the Church for our continued care. The kind of care that He has shown towards us is our example and model. Just as He has shown us such kindness and love, so must we leave aside our proud and selfish ways and become despised and rejected, like a Samaritan, and show the same kindness and love towards those around us, who are suffering in so many different ways.

Франциск, Папа Римський, оголосив сьогоднішній день, 19 листопада 2023 року, Всесвітнім днем бідних. Це відзначення є гарною нагодою для нас перевірити себе щодо нашої дбайливості про бідних серед нас. Що ми зробили, щоб полегшити страждання бідних? Ми повинні стати такими, як Гурій, Самон і Авів, і бути чуйними на крики тих, хто поруч з нами, занурених у безодню відчаю. Брати і сестри у Христі, відкладати їжу для бідних – це дуже просто, і це приносить користь нам так само, як і бідним. Це жертва Богу, яка приносить прощення наших гріхів.

Francis, Pope of Rome, has designated today, 19 November 2023 as the World Day of the Poor. This commemoration is a good opportunity for us to examine ourselves regarding our concern for the poor among us. What have we done to relieve the suffering of the poor? We have to become like Gurias, Shamunas and Habib and be sensitive to the cries of those who are near to us, sunk in the depths of desperation. Brothers and sisters in Christ, putting aside food for the poor is a very simple thing and it benefits us as much as it does the poor. It is a sacrifice to God and it obtains the remission of our sins.

Милостиня, відкладення грошей або їжі для бідних, має особливу силу, коли вона поєднується з постом. Ми їмо менше, щоб ті, хто зазвичай їсть менше, мали більше, ми принищуємо себе заради наших братів, наших ближніх. Під час свого земного життя свв. Гурія та Самона були відомі своєю милостинею. Кожен міг покластися на них у часи гострої потреби, і вони з радістю розлучалися зі своїми грошима та товарами, бо розуміли, що вносять депозит на банківський рахунок, який постійно накопичувався для них. Ми повинні мати таке ж розуміння. Кожний піст, кожна милостиня є депозитом на рахунку з процентними ставками, які ми не можемо зрозуміти.

Almsgiving, putting aside money or food for the poor, is especially powerful when it is combined with fasting. We eat less, so that those who usually eat less can have more, we mortify ourselves for the sake of our brethren, our fellow human beings. During their earthly lives, Ss. Gurias and Shamunas were well-known for their almsgiving. Everyone could depend on them in times of desperate need, and they parted with their money and goods with gladness, because they understood that they were making a deposit into a bank account that was continuously accruing for them. We have to have that same understanding. Every fast, every act of almsgiving is a deposit into an account with rates of interest beyond our comprehension.