Kinds of Demonic Influence in our lives Сорти Демонічного Впливу у нашому житті

Євангельське оповідання про гадаринського біснуватого у Євангелії від Святого Луки є ілюстрацією ефектів демонічного впливу у нашому житті. Ми можемо підсумува́ти ці ефекти, тобто: нагість, захво́рюваність, відволікання та ізольованість. Більшість з нас не має досвіду цього впливу простим способом через гноблення і одержимість, але не простим способом через наше рабство пристрастей, які контролюють демони.

The Gospel story of the Gadarene demoniac in the Gospel according to St. Luke is an illustration of the effects of demonic influence in our lives. Those effects can be briefly summarized as: nakedness, morbidity, distraction, and isolation. Most of us do not experience this influence directly by means of oppression or possession, but indirectly through our slavery to the passions, which are under demonic control.

Нагість, про яку ми говоримо, є відсутністю духовного захисту проти більшого заслання наших ворогів. Природно, ми злучимо нагість з уразливістю, і це є концептом, який Святе Письмо нам показує. Дуже часто, ця нагість приходить перед іншими елементами нашої скорботної кондиції і має джерело у серйозному грісі. Гріх, або конкретні пороки роблять душу уразливою від ро́сту інших і більших пороків, перш за все тих, що мають відношення до оригінального гріха, і тоді тих, що менш належить до гріха.

The nakedness of which we speak is the absence of spiritual defense against further incursion by our enemies. Naturally, we associate nakedness with vulnerability, and that is exactly the concept which is being shown to us in the Scriptures. Very often, this nakedness has preceded the other elements in our sad condition and has been caused by serious sin. Sin, or entrenched vices have left the soul vulnerable to the development of different and greater vices, first those that are related to the original sin, and then those that are less related.

Проте, захворювання у цьому контексті є тенденцією, щоб стати хворим духовно. Так, як ми знаємо дуже добре, коли благодать Господа не захороняє нас заради стану серйозного гріха, ми маємо тенденцію, щоб стати більше і більше хворими духовно. Часами, ми повинні нотувати, що це захворювання веде навіть до тілесної хвороби, тому що ми розуміємо злучення ті́ла і душі тільки трохи. Але, це має сенс, тобто, людина, яка у слабкому духовному стані, страждаючи через деяку пристрасть або порок, дуже можливо буде додавати інші пороки, і буде знайомити інших людей гріхом і пороком також. Тим способом, ми бачимо те, що духовна хвороба кантактна.

However, morbidity in this context means the tendency to contract spiritual disease. As we know very well, when the grace of God does not protect us due to a state of serious sin, we have the tendency to become more and more spiritually sick. Sometimes, it should be noted, this spiritual morbidity leads even to bodily sickness, since the essential connection between body and soul is very imperfectly understood. Yet, it stands to reason that a person in a weakened spiritual state, suffering from some entrenched passion or vice is very likely to acquire other vices, and to introduce others to sin and vice as well. In this way, we see that spiritual disease is communicative.

В додатку, демонічний вплив у нашому житті через пристрасті веде до відволікання також, і це, мабуть, симпто́м цього впливу найбільш фаміліарний для нас у наших щоденних випадках. Часто, коли ми страждаємо через міцний поро́к, це є єдиною річчю, про що ми можемо думати. Він володіє нашими думками, тож, це є рабством більшим від рабства, яким земляни воло́дарі володіють іншими людьми. Зрештою, земляни воло́дарi володіють тілами своїх слуг, а їхні думки залишаються свобідними. У рабстві пристрастей, ані думка, ані тіло не є свобідними, допоки раб пробує, щоб звільнятися через молитву. Інакше, пристрасті нам дають стан постійного відволікання окрім того, яке звершує їхнє наповнення.

Further, demonic influence in our lives by means of the passions also leads to distraction, and this is perhaps the symptom of this influence that we are most familiar with in our day to day experience. Often, when we suffer from an entrenched vice, it is all that we can think about. It dominates our thoughts, and thus is a slavery over and above the slavery imposed on human beings by earthly masters. After all, earthly masters enslave the bodies of their slaves, but the thoughts of the slave remain free. In the slavery of the passions, neither thought or body is free, unless the slave endeavors to free himself through prayer. Otherwise, the passions leave us in a state of constant distraction, unable to concentrate on anything except their fulfillment.

Накінець, рабство пристрастей, як первісний ефект демонічного впливу, ізолює нас від інших і Бога також. Ми можемо бачити це дуже ясно у первісних, кількох ро́зділах книги Буття, де ми бачимо хвилю після хвилі відчуження, після того, коли гріх входив у світ: людина від Бога, людина від людини, людина від природи, і так далі.

Finally, the slavery to the passions, which the primary effect of demonic influence, also isolates us from others and from God. We can see this very clearly in the first few chapters of the Book of Genesis, where, sin having entered into the world, we see successive waves of alienation: man from God, man from man, man from nature, and on and on.

Рабство пристрастей є фактом нашого життя. Але, ми маємо лік також, тому що ми маємо таїнство воплочення Сина Божого. Христос приходив, щоб вдосконалювати нашу природу. Згідно відомого розказу Святого Атаназія Олександрійського, «те, що не береться, те саме не спасенне.» Христос досконало врятував нас через те, що Він брав на Себе нашу цілу людську природу, зці́люючи нашу природу через спілкування з Його Божественною Природою. В додатку, Воплочений Христос є невичерпним запасом всього, що необхідне для нашого вдосконалення. Будь-що необхідне, ми тільки потребуємо просити, і ми будемо приймати те, тому що Бог бажає нашого спасіння.

Slavery to the passions is a fact of our lives. But, we also have the remedy, because we possess the mystery of the Incarnation of the Son of God. Christ came to perfect our nature. According to the well-known dictum of St. Athanasius of Alexandria, “what has not been assumed has not been saved.” Christ has perfectly saved us by taking upon Himself our entire human nature, healing our nature through its communion with His Divine Nature. In addition, the Incarnate Christ is an inexhaustible supply for us of everything that is needed for our perfection. Whatever it is that we need, we need only ask, and we will receive it, because God desires our salvation.