Бог сподівається, що ми будемо «грати мов Бог» God Hopes We Will "Play God"

Для багатьох наших людей не буде несподі́ванкою те, що Божественна Літургія насправді починається за десять-п’ятнадцять хвилин до відкриття завіси іконостасу. Кі́лька років тому у нас була ви́ставка, на якій ми молилися проскомидію перед іконостасом на очах всіх людей. Тим не менш, корисно нагадати собі зміст і значення цього обряду, а також поміркува́ти над тим, що відбувається після нього.

It will not be a surprise to many of our people that the Divine Liturgy actually begins a good ten to fifteen minutes before the curtain of the iconostas is opened. A few years ago we had an exhibition in which we prayed the proskomedia rite in front of the iconostas in view of all the people. Nevertheless, it is useful to remind ourselves of the content and meaning of that rite, and to reflect as well upon what comes after it.

Чин проскомидії нам важливо пам’ятати, оскільки він символізує передбачення і Боже провидіння. Ще до того, як Бог почав Свою роботу зі створення, Він знав кожну деталь того, що станеться. Оскільки Він не живе в часі, а бачить весь час з точки зору вічності, ніби кожна мить відбувається одночасно, Він має певне й безпомилкове передбачення того, як Його вільні створіння використовуватимуть свою свободу, навіть якщо Він має не змушувати їх виконувати будь-які їхні вільні дії.

The rite of the proskomedia is important for us to keep in mind, because it represents the foreknowledge and Providence of God. Before God even began His work of creation, He knew every detail of what would happen. Since He does not live in time, but sees all of time from the perspective of eternity, as if every moment were happening at once, He has certain and infallible foreknowledge of the way that His free creatures will use their freedom, even though He has not caused them to perform any of their free acts.

Проскомидія представляє Боже передбачення всього плану спасіння. Цей обряд починається з того, що Ягня (велика частинка хліба) вирізається з буханки навколо. Це нагадування нам про те, що Агнець Божий, Ісус Христос, Логос, Друга Особа Пресвятої Трійці, був «убитий від заснування світу», як говорить нам святий апостол Іван Богослов в Одкровенні. Потім з буханок також вирізають інші частинки. Ці частинки представляють усіх нас, усіх членів Церкви Христової, Його Містичного Тіла. Усі вони зібрані разом, розташовані навколо Агнця на дискосі, нагадуючи про вічний план спасіння.

The proskomedia represents God's foreknowledge of the entire plan of salvation. This rite begins with the Lamb (the large particle of bread) being excised from the surrounding loaf. This is the reminder to us that the Lamb of God, Jesus Christ, the Logos, Second Person of the Holy Trinity, was "slain from the foundation of the world" as the Holy Apostle John the Theologian tells us in the Apocalypse. Then other particles are excised from the loaves as well. These particles represent all of us, all the members of Christ's Church, His Mystical Body. They are all gathered together, arranged around the Lamb on the diskos, recalling the eternal plan of salvation.

З цієї точки зору проскомидія водночас втішає і лякає. Це втішає, тому що ми бачимо в ньому запевнення, що Бог повністю контролює всесвіт, який Він створив. Він Всемогутній і Всезнаючий, але Він також Вселюблячий і Милосердний. У проскомидії, іншими словами, ми можемо почути ту саму впевненість, яку Бог дав нам через Свого пророка Єзекіїля, коли Він сказав: «Я відкрию гроби ваші, і ви воскреснете з них, народе мій». Але водночас це обряд, що лякає, бо нагадує нам про Божий дар свободи. Ми змушені розмірковувати про наслідки поганого використання цього дару.

From this perspective, proskomedia is both comforting and haunting. It is comforting, because we see in it an assurance that God is in complete control of the universe that He has made. He is All-Powerful and All-Knowing, but He is also All-Loving and All-Compassionate. In the proskomedia, in other words, we can perceive the same assurance that God gave to us through His prophet Ezekiel, when He said, "I will open your graves and have you rise from them, O my people." Yet, at the same time, it is a haunting rite, because it reminds us about God's gift of freedom. We are forced to contemplate the consequences of using that gift badly.

Після проскомидії відбувається кадіння всієї церкви. Це обряд, який вшановує і представляє саме Сотворення. Відкривається завіса іконостасу і диякон кадить спочатку святиню, а потім і всю церкву, згадуючи, що на початку Бог створив «небо (святиню) і землю (решту церкви)». Солодкий аромат ладану нагадує нам, що Бог створив усе добре, як каже Біблія: «Бог побачив, що це добре», і «Бог не вчинив смерті, і Він не радіє знищенню живих, але Він створив всі речі, які вони могли існувати».

What follows the proskomedia rite is the incensing of the entire church. This is the rite that commemorates and represents Creation itself. The curtain of the iconostas is opened and the deacon incenses first the sanctuary and then the entire church, recalling that in the beginning God created "the heavens (the sanctuary) and the earth (the rest of the church)." The sweet fragrance of the incense reminds us that God created everything good, as the Bible tells us, "God saw that it was good," and "God did not make death, nor does He rejoice in the destruction of the living, but He made all things that they might have being."

Цей самий солодкий аромат походить від соку певних африканських дерев, які, за словами Святого Письма, росли в Раю до того, як людський рід впав у гріх. Цей запашни́й сік спалювався протягом тисячоліть у храмі Старого Закону, а тепер його спалюють у храмі Нового Закону, нагадуючи нам, що, як сказано в сьогоднішньому читанні Апостола, «Бог може збагатити нас усією благодаттю». Бог дав нам і дасть усе, що нам потрібно, зі щедрості Його Сотворення, якщо ми довіряємо Йому. У цьому представленні Божої роботи Сотворення ми піднімаємо очі нашого серця до всіх «добрих справ» Бога щодо нас, які створені за Його образом і подобою. Він дав нам усі добрі речі Сотворення, щоб ми могли бути подібними до Нього, творячи добрі справи за допомогою того, що Він нам дав.

This same sweet fragrance is derived from the sap of certain African trees, which the Scripture tells us grew in Paradise before the human race fell into sin. This fragrant sap was burned for thousands of years in the temple of the Old Law and now it is burned in the temple of the New Law, reminding us that, as the epistle reading today told us, "God can make every grace abound for us." God has given us and will give us everything we need from the bounty of His Creation if we trust in Him. In this representation of God's work of Creation, we raise the eyes of our hearts to all of God's "good works" towards us, who are created in His image and likeness. He has given us all the good things of Creation, so that we can be like Him, doing good works with what He has given us.

Коли ми стоїмо посеред храму, вдихаючи пахощі дерев, які росли в Раю, перш ніж ми впали в гріх, ми бачимо, як це зображення Сотворення пов’язане з проскомидією, яку ми щойно закінчили. Бог знав наперед, що багато Його улюблених створінь зловживатимуть своєю свободою і відвернуться від Нього, але Він все одно створив всесвіт у всій його доброті. У цьому всесвіті Він створив нас, людей, «маленькими богами» в надії, що ми будемо «грати мов Бог» в контексті цього Сотворення. Сьогодні «грати мов Бог» має поганий відтінок, оскільки нагадує про те, як люди зарозуміло присвоюють прерогативи Бога, не наслідуючи Його любові та співчуття. Бог хоче, щоб ми дійсно «грали мов Бог», наслідуючи Його в усіх відношеннях. Він зробив це безмежно легшим у цю останню епоху світу, ставши одним з нас і давши нам заповідь: «Любіть один одного, як Я вас полюбив».

As we stand in the midst of the temple, breathing the fragrance of the trees that grew in Paradise, before we fell into sin, we can see how this representation of Creation ties together with proskomedia, which we just finished. God knew beforehand that many of His beloved creatures would misuse their freedom and turn away from Him, but He established the universe in all its goodness anyway. In this universe, He established us human beings as "little gods," in the hope that we would "play God" in the context of this Creation. Today, "playing God" has a bad connotation, because it recalls the way that human beings arrogantly assume the prerogatives of God without emulating His love and compassion. God wants us to really "play God," emulating Him in every way. He has made this infinitely easier in this last age of the world by becoming one of us and giving us the commandment, "Love one another as I have loved you."