Наїн: Пройти крізь зіпсованість цього світу, щоб відпочити в красі Nain: Passing Through the Corruption of this World to Rest in Beauty

У сьогоднішньому читанні Євангелія ми розповідаємо, що коли Господь Ісус наближався до міста Наїн, похоро́нний кортеж вино́сив тіло людини з міста. Той мертвий був єдиним сином овдовілої матері. Археологічні дослідження на місці Нейн (сучасне місто в Галілеї) підтвердили, що місто ніколи не мало стіни. Таким чином, посилання в Євангелії від святого Луки на ворота міста, очевидно, стосується просто простору між будинками, через які проходила головна дорога. Саме в цьому вузькому провулку між сті́нами будинків Господь Ісус зустрі́в кортеж, зупинив його і воскресив померлого.

In the gospel reading today, we are told that as the Lord Jesus approached the town of Nain a funeral cortege was carrying the dead body of a man out of the town. That dead man was the only son of a widowed mother. Archaeological research at the site of Nein (the modern town in Galilee) has confirmed that the town never had a wall. Thus, the reference of the Gospel According to Saint Luke to the gate of the town is apparently referring to merely the space between the houses through which the main road passed. It was in this narrow alley between the walls of the houses that the Lord Jesus met the cortege, stopped it and raised the dead man to life.

Ще одна річ, яку архео́логи виявили на місці стародавнього Наїну, це наявність помірно великого некрополя. Некрополь (з грецької означає «місто мертвих») є ознакою більшості стародавніх поселень. Протягом тисячоліть люди усвідомлювали, що мертві повинні бути строго відокремлені від живих. Близькість трупів до живого населення міста створювала ризик захворювання через забруднення повітря та води. Таким чином, у всіх стародавніх поселеннях ми знаходимо «місто мертвих» за межами живого міста. Найчастіше, коли місто продовжувало рости, це «місто мертвих» утворювало кільце́ навколо населеного міста, тож будь-які відвідувачі міста му́сили пройти повз гробниці на своїх шлях до міста. Хорошим прикладом є місто Рим, де некрополь утворює майже повне кільце навколо межі старого міста. Подібним чином в Єрусалимі некрополь утворює три чверті кола навколо Старого міста, тоді як за його межами лежить величезний простір сучасного міста. У цьому випадку Старе місто було захищено своїм некрополем від розширення та будівництва сучасного міста, яке могло б загрожувати йому, якби не велика кількість гробниць.

The other thing that archaeologists have discovered at the site of ancient Nain is the presence of a moderately large necropolis. The necropolis (from the Greek for "city of the dead") is a feature of most ancient settlements. For thousands of years, human beings have been aware that the dead must be strictly separated from the living. The proximity of dead bodies to the living population of the city presented risks of disease through the contamination of air and water. Thus, in all ancient settlements we find the "city of the dead" outside the living city. More often than not, as a town continued to grow, this "city of the dead" would form like a ring around the populated area, so that any visitors to the town would have to walk past and through the area of the tombs on their way into the town. A good example is the city of Rome, where the necropolis forms almost a complete ring around the old city limits. Similarly, in Jerusalem, the necropolis forms three quarters of a circle around the Old City, while the vast expanse of the modern city lies beyond. In this case, the Old City has been protected by its necropolis from the expansion and construction of the modern city that may have threatened it if it were not for the great multitudes of tombs.

З опису в Євангелії стає зрозуміло, що Господь Ісус мав пройти повз і крізь гробниці, щоб увійти в місто. Там, на в’їзді до міста, він зустрів похоронну процесію, яка виносила мерця. У цих обставинах ми можемо побачити дуже чітки́й образ і представлення життя в цьому світі. Ми повинні пройти крізь смерть і тлін цього світу, щоб опинитися в істинному місці життя – Царстві Небесному.

It is clear from the description in the Gospel that the Lord Jesus had to walk past and through the tombs in order to enter the town. There, at the entrance of the town, he met the funeral procession bearing the dead man out. It is possible for us to see in these circumstances a very clear image and representation of life in this world. We have to pass through the death and decay of this world, in order to find ourselves in the true habitation of life– the Heavenly Kingdom.

Весь цей епізод дуже нагадує подію, що сталася в Дотані в Самарії шістсот років тому. Там місцеві жи́телі займалися похоронами, коли на їхнє місто несподівано напа́ли сирійські рейдери. Не маючи іншого ви́ходу, вони кинули тіло, яке несли, до найближчої гробниці та втекли. Невідомо, що найближча могила була могилою пророка Єлисея, який помер сто років тому. Коли тіло, яке вони безладно кинули в гробницю, випадково торкнулося кісто́к пророка, чоловік знову ожив. Обидві ці історії показують, що, незважаючи на те, що цей світ є царством зіпсованості, смерті та занепаду, Бог робить життя присутнім навіть тут у надзвичайний і вражаючий спосіб.

The whole episode is highly reminiscent of an event that happened in Dothan in Samaria six hundred years earlier. There, the locals were engaged in a funeral, when their town was unexpectedly attacked by Syrian raiders. Having no other recourse, they tossed the body they were carrying into the nearest tomb and fled. Unbeknownst to them, that nearest tomb was the tomb of the prophet Eliseus, who had died a hundred years earlier. When the body they haphazardly tossed into the tomb came into chance contact with the bones of the prophet, the man came to life again. Both of these stories show that, even though this world is a realm of corruption, death and decay, nevertheless God makes life present even here in extraordinary and astounding ways.

Коли ми бачимо це маленьке містечко та його некрополь, ми також повинні зверну́ти увагу на значення назви міста, а також на глибоке значення його географічного положення. По-перше, назва міста Наїн по-єврейській означає «краса». Наша мета в контексті цієї історії — супроводжувати Господа Ісуса через некрополь цього світу, царство тління та смерті, і прийти до присутності Краси, де є справжнє життя. По-друге, неможливо розглядати місце Наїна без урахування неминучості кінця цього світу. Це тому, що місто Наїн лежить на північній частині рівни́ни Ездрелон, також відомої як рівнина Їзреель. Цю родю́чу сільськогоспо́дарську територію також називають Армагеддо́н (єврейською — гора Мегіддо). Біблія говорить нам, що там відбудеться остання битва між арміями Антихриста та Христа. У кульмінаційний момент цієї битви Христос уб’є Антихриста мечем, який вийде з Його вуст.

As we see this little town surrounded by its necropolis, we should also note the meaning of the town's name, as well as the deep significance of its geographical situation. In the first place, Nain, the name of the town, means "beauty" in Hebrew. Our goal in the context of this story is to accompany the Lord Jesus through the necropolis of this world, the realm of corruption, decay and death and come to the presence of Beauty, where there is true life. Secondly, it is impossible to consider the site of Nain without considering the inevitability of the end of this world. This is the case because the town of Nain lies on the northern age of the Plain of Esdraelon, otherwise known as the Plain of Jezreel. This fertile farming area also goes by the name of Armageddon (the mountain of Megiddo in Hebrew). The Bible tells us that the last battle will occur there between the armies of Antichrist and those of Christ. At the culmination of that battle, Christ will slay the Antichrist with a sword that comes out of His mouth.

Сама ситуація цього міста спонукає нас заду́матися про кінець світу, перемогу Христа та прихід Царства Небесного в повноті. Кожен аспект цього насиченого епізоду спонукає наші серця й розуми зупинитися на нашому кінцевому пункті призначення, нашому приході на спочинок у Красі, Небесному Царстві. Наш перехід через некрополь цього світу, сповнений тління та смерті, є тимчасовим і примарним. Ми повинні продовжувати йти до нашої мети з тугою в серці, щоб не стати подібними до одержимого демоном із Гадари, який «жив у гробницях». Як сумно буде, якщо ми заблукаємо і зробимо цей світ корупції нашою метою.

The very situation of this town makes us think about the end of the world, the victory of Christ and the coming of the Heavenly Kingdom in its fullness. Every aspect of this rich episode raises our hearts and minds to dwell upon our final destination, our coming to rest in Beauty, the Heavenly Kingdom. Our passage through the necropolis of this world, full of corruption, decay and death is temporary and illusory. We must keep going towards our goal with longing in our hearts lest we become like the demon-possessed man of Gadara, who "dwelt in the tombs." What a sad thing it will be if we lose our way and make this world of corruption our goal.