НАГАЛЬНІСТЬ НАШОГО ЖИТТЯ У БОЗІ THE URGENCY OF OUR LIFE IN GOD

 

Євангеліє починається, «Наступного дня, захотів Він піти в Галилею.» Ми бачимо, що було сенсом нагальности у житті Господа Ісуса. Його дуже велике бажання було, щоб робити волю Його Отця. Отже, Він бажав починати Його роботу для спасіння всіх людей. Тож, нагально, Він планував йти назад до того району, де Бог зволив Йому служити Його службу.  Ми бачимо цю нагальність у інших місцях у Євангелії від Святого Луки. Господь Ісус нам каже: «Я прийшов огонь кинути на землю, -- і як Я пра́гну, щоб він уже запалав!» Ми повинні мати подібну нагальність у нашій власній роботі, роботі нашого освячення, тому що, заради нашого  хрещення, ми беремо участь у тотожності Христа Ісуса, і, отже, наша робота з’єднується до Його великої роботи нашого викуплення. Ми мусимо мати щире бажання стати досконалими, нe наступного тижня, нe завтра, а сьогодні і тепер. Часто, ми пізнаємо аспекти нашого життя, які ми потребуємо виправдати, і ми вирішуємо, «я буду починати завтра, або після Пасхи, або коли я буду мати більш свобідний час. Але, ми не знаємо те, що завтра буде. Ні, ми не повинні засмутити Святого Духа через цей сорт безглуздя, але ми повинні приймати Його надхнення вже, коли ми по-перше стаємо свідомими його нака́зу. Якщо ми знайдемо лінивість і сла́бкість у наших душах, тоді ми повинні молитися: Дай мені, Господи, духа нагальности, щоб ефективно виправдати недобрі аспекти мого життя і рости до досконалости через Твою благодать.

The Gospel begins, “On the next day, He desired to set out for Galilee.” We see that there was a sense of urgency in the life of the Lord Jesus. It was His very great desire to do the will of His Father. Therefore, He wanted to begin His work for the salvation of all people. So, urgently, He planned to go back to that region where God willed that His ministry would begin. We see this urgency in other places in the Gospel. For example, in the Gospel According to Saint Luke, the Lord Jesus says to us: “I have come to cast fire upon the earth, and how I yearn that it were already ignited.” We ought to have a similar urgency in our own work, the work of our sanctification, because, on account of our baptism, we take part in the identity of Christ Jesus, and therefore, our work is joined to His great work of our redemption.  We must have a sincere desire to become perfect, not next week, not tomorrow, but today and now.  Often, we recognize aspects of our life that we must correct, and we decide, “I will begin tomorrow, or after Pascha, or when I have more free time.” But we do not know that there will be a tomorrow. No, we should not grieve the Holy Spirit by this sort of nonsense. We should accept His inspiration at once, when we first become aware of His command. If we find laziness and weakness in our souls, then we should pray: “Grant me, Lord, a spirit of urgency to effectively correct the evil aspects of my life, and to grow to perfection through Your grace.

Господь Ісус повний сенсом цієї нагальности «знайшов Пилипа.» Тут Євангеліє нам показує, що коли ми повні дбанням робити Господню волю, нічого не стається згідно шансу, а Бог або дозволено, або позитивно творить всі речі і всі випадки. Бог дозволить кожну зустріч з кожною особою у нашому житті. Кожне знайомство Бог планував. Господь Ісус знайшов Пилипа. Це означає те, що Пилип потребував знайти́ся. Він буде як блудний син і загублена вівця. Тут, Святий Апостол Пилип репрезентує кожного з нас. Господь знайшов нас. Яка чудова річ є тою, щоб Богом знаходитися! Бо незважаючи на те, що ми заслуговуємо вічне покарання у пеклі заради наших гріхів, проте Бог знаходить нас, і з’єднує нас зі Собою через запрошення брати участь у Його Житті так, як ми бачимо те, що Він запрошує Апостола Пилипа. Він каже: «Йди за Мною.» Якого сорту це запрошення? Це запрошення до Пасхального Таїнства, бо Він промовляє у іншому місці, «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде.» Іншими словами, Господнє запрошення до досконалости через віру у Христа Бога, і життя страждання і спокуси. Страждання і спокуса, тобто хрест, є потрібні, тому що без них немає зростання і прогресу на шляху чесноти. Люди, хто вірують в Бога стають багатими через чесноту, а не через матеріальні речі, які гинуть. Чесноти є тільки скарбом, який ми можемо вин́осити від цього життя так, як Святе Письмо нам каже у Одкровенні Святого Апостола Йоана Богослова: «Блаженні ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі! Так, каже Дух,-- вони від праць своїх заспокояться, бо їхні діла йдуть за ними слідом.» Ми повинні молитися: «Дай мені, Господи, чесноту над всіма речами, чесноту, що трансформує, зцілює і дає життя.» Отже, ми бачимо як величне і чудове це запрошення і чому Господь так нагально хоче дати його нам. Це запрошення до Пасхального Таїнства називається «Добрими Новинами.» Як життя страждання і спокуси є «добрими новинами»? Просто, ця участь у Пасхальному Таїнстві нам дає радість, яку світ не може розуміти так, як Господь обіцяє нам: «Зоставляю мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ.»

The Lord Jesus, full of this sense of urgency, “found Philip.” Here, the Gospel shows us that when we are full with concern to do the Lord’s will, nothing happens by chance, but God either permissively or positively arranges all our circumstances. God wills each meeting with each person in our life. Every acquaintance is planned by God. The Lord Jesus found Philip. This means that Philip needed to be found. He was like the prodigal son and the lost sheep. Here, the Holy Apostle Philip represents each one of us. The Lord Jesus found us. What a wonderful thing it is to be found by God! For, despite the fact that we deserve everlasting punishment in Hell on account of our sins, nevertheless, God finds us and unites us with Himself through an invitation to share His Life, just as we see Him invite the Apostle St. Philip. He says, “Follow me.” What sort of invitation is this? This is an invitation to the Paschal Mystery, for He proclaims in another place: “If anyone wants to come after Me, let Him deny himself, take up his cross and follow Me.” In other words, the Lord’s invitation is to perfection through faith in Christ our God and a life of suffering and temptation. Suffering and temptation, namely the cross, are necessary, because without them there is no growth and progress in virtue. People, who believe in God, become rich in virtue, not in material things, which decay.  Virtue is the only treasure that we can take away from this life, just as Holy Scripture, in the Apocalypse of St. John the Theologian, tells us: “Blessed are those dead, from this time, who die in the Lord. They rest from their labours, for their deeds follow them.” We should pray: “Grant me, Lord, virtue above all other things, virtue, which transforms, heals and gives life.” Thus, we see how great and wonderful this invitation is, and why the Lord so urgently wants to give it to us.  This invitation to the Paschal Mystery is called “the Good News.” How is an invitation to a life of temptation and suffering “good news?” Simple. This participation in the Paschal Mystery gives us a joy that the world is not able to understand, just as the Lord promises us: “I leave you peace, my peace I give you. Not as the world gives, do I give!”

Святий Дух включає цю маленьку деталь, «Пилип з Вифсаїди похо́див, із міста Андрія й Петра.» Чому Дух вважав це важливим? Бо у Святому Письмі, все важливе. Він нам каже це, тому що Пилип репрезентує кожного з нас. Пилип походив з Вифсаїди, показуючи нам, що ми потребуємо єднатися з традицією апостолів у спілкуванні Святої Церкви. Наше спасіння залежить від фаміліарности з цією традицією, бо ми не є собі тлумача́ми, а Свята Церква (тобто, ми всі католицькі християни разом з єпископами і особливо єпископом Риму, всі керовані Святим Духом) є нашим тлумачем Святого Письма, бо вона єдина розуміє його. 

І тепер, ми повинні нотувати те, що Святий Апостол Пилип робить, коли він покликаний Господом Ісусом і підтвердженим спілкуванням святих інших апостолів. Євангеліє нам каже: «Він знайшов Нафаниїла.» Це найчудо́віша річ! Бо, покликані Господом, ми стаємо інструментами Ісуса Христа для спасіння наших ближніх,навіть наших ворогів, щоб приводити їх до Христа. Кожен з них є особисто покликаним Господом так, як ми, а ми є тільки інструментами його благодаті.  У цій меті, щоб проводити інших до Господа, ми повинні імітувати нагальність Христа, яку ми бачимо у Євангелії.  Нехай молимося за благодать, щоб пізнавати у собі спеціальне покликання Господа Ісуса, щоб брати участь у Його Пасхальному Таїнстві (Його стражданні, смерті й воскресінні). Утверджені у апостольській традиції, нехай імітуємо нагальність Господа Ісуса для спасіння світу, щоб проводити інших, наших ближніх, до Бога.

The Holy Spirit includes this small detail: “Philip was from Bethsaida, the village of Andrew and Peter.” Why does the Spirit consider this important? For, in the Scripture, everything is important. He tells us this, because Philip represents each one of us. Philip was from Bethsaida, showing us that we need to be united with the Tradition of the Apostles in the communion of the Church. Our salvation depends on our familiarity with this Tradition, since we are not our own interpreters, but the Holy Church (namely, all of us Catholic Christians together with the bishops, and especially the Bishop of Rome, all directed by the Holy Spirit) is our interpreter of the Holy Scripture, since she alone understands it.

Now, we should note what the Holy Apostle Philip does, when he has been called by the Lord Jesus and confirmed in the communion of the other Holy Apostles. The Gospel tells us: “He found Nathaniel.” This is the most wonderful thing of all! For, having been called by the Lord, we become instruments of Jesus Christ for the salvation of our neighbours, even our enemies, to lead them to Christ. Each one of them is personally called by the Lord, even as we are, for we are only instruments of His grace. In this mission to lead others to the Lord, we should imitate the urgency of Christ that we see in the Gospel. Let us pray for grace to recognize in ourselves the special vocation of the Lord Jesus to take part in His Paschal Mystery (His suffering, death and resurrection). Confirmed in the Apostolic Tradition, let us imitate the urgency of the Lord Jesus for the salvation of the world, to bring others, our neighbours, to God.