СЛІДУЮЧИ ЗА ПРИКЛАДОМ ДОБРОГО СЛУГИ FOLLOWING THE EXAMPLE OF A GOOD SERVANT

 

Брати й сестри у Христі—

Коли ми читаємо цю євангельську притчу, ми найчастіше зосереджуємось на відповідi гостей. Ми ставимо запитання, «Як я подібний до тих персонажів, які відмовили запрошення божественного господаря?» Це дуже корисне запитання і корисний метод, щоб роздумувати над уривком, але сьогодні, замість цього, ми повинні зосереджуватися на персонажі слуги, бо ми можемо навчатися багато речей через цю модель. Слуга у цьому євангельському оповіданні є цілком вірним господарю, бо він звершує всі накази господаря без питань, без скарг і без вагань. Це його звичка, тому що він любить господаря, і він хоче подобатися йому, наповнюючи його обов’язки уважно і дбайливо.

When we read this gospel parable, we most often focus on the response of the guests. We ask ourselves the question, “How am I similar to these people, who refused the invitation of the divine householder?” This is a very useful and profitable question and a very useful method to meditate on this passage, but today, instead of this, we should focus on the person of the servant, since we can learn a lot of things through this model. The servant in this gospel story is completely faithful to the householder, since he accomplishes all the commands of the householder with question, without complaint and without hesitation. This is his custom, because he loves the householder, and he wants to please the householder, fulfilling his duties attentively and carefully.

Цей слуга не є подібним до най́мита у Євангелії від Святого Йоана, який залишає вівці і біжить геть, коли він бачить вовка, що надходить. Ні, цей слуга є важливим членом родини господаря, і він має мотив любови до всіх його дій. Наймит боїться вовка, але слуга тільки боїться, щоб бути неприємним до господаря.  Отже, добровільно, слуга робить те, що господар хоче, замість того, що він хоче. Тож, він знаходить радість, приємність і задоволення у вірності, тому що він виганяє все хотіння від його серця крім того, щоб наповнити волю господаря до добра господарства. Це дуже досконала служба,бо Господь наш Ісус Христос нам дає цей приклад, коли він приймає Його страшне страждання, хоча це проти прихильности його людської природи.

This servant is not like the hired hand in the Gospel According to St. John, who abandons the sheep and runs away when he sees the wolf coming. No, this servant is an important member of the family of the householder, and he is motivated by love in all his works.  The hired hand fears the wolf, but the servant only fears displeasing his master. Therefore, willingly, the servant does what the master wishes, instead of what he wants. Thus, he finds joy, pleasure and enjoyment in faithfulness, because he casts out every desire from his heart, except fulfilling the will of the master for the good of the household.  This is exceedingly worthy service, since our Lord Jesus Christ Himself gives to us this example, when He accepts His terrible suffering, although it is against the inclination of His human nature.

Хоча цей слуга Господній є вірним, він не показує ніякої ненависти до тих, які є невірними. Тим самим способом, ми повинні молитися за тих, хто є невірними до Божих заповідей. Ми можемо наганьбити їх без пристрасті для того, щоб поправити їх, але ми не стаємо сердитими або сповненими ненависті, бо ми пізнаємо те, що заповіді належать Господеві Богові; вони-- не наші, і ми, які мабуть були б вірними тепер, всі були беззаконниками у минулому, і без Божої благодаті будемо знову у майбутньому.  Навіть якщо поведінка інших здається бути невірними і тотально злими, ми мусимо сповідати ймовірність того, що ця поведінка є частиною Божого плану, щоб покарати і поправити наше зло і зло нашої громади і нашого світу, бо Бог завжди працює, щоб перетворити зло у добро, незважаючи на намірення людей, які чинять злі діла.  Отже, у Христі, ми вважаємо навіть тих, що чинять ці діла, доброчинцями, тому що вони нам допомають, щоб стати досконалими через турботу, яку вони творять.

Although this servant of the Lord is faithful, he does not show any hatred towards those who are unfaithful. In the same way, we should pray for those, who are unfaithful to the Lord’s commands. We can scold them without passion, in order to correct them, but we do not become angry or full of hatred, since we recognize that the commandments are God’s; they are not ours, and we, who perhaps are now faithful, have all been transgressors in the past, and, without the grace of God, we will be again in the future.  Even if the behavior of others seems to be unfaithful and totally evil, we must admit the possibility that this behavior is part of God’s plan to punish and correct our evil, the evil of our community and of our world, since God always works to make evil into good, despite the intentions of the people, who commit the evil deeds.  Therefore, in Christ, we consider even those, who commit these deeds, to be benefactors, because they help us to become perfect through the adversity that they cause.  

У періоді Старого Завіту, вавилонський цар Навуходоносор став інструментом Божого покарання для народу Ізраїля. Бог ще покарав Навуходоносора задля його гріхів, але Бог замінив його злі наміри на Його співчуттєві наміри для того, щоб знищення і спустошення, які Навуходоносор створив, стали засобом реставрації Божого народу. Подібним способом, мабуть Бог нам несе бич мусульманів, щоб покарати і поправити злі аспекти нашої західної цивілізації.

In the period of the Old Testament, the Babylonian king Nebuchadnezzar became the instrument of God’s punishment for the people of Israel.  God still punished Nebuchadnezzar for his sins, but God exchanged his evil intentions for His own good intentions, so that the destruction and desolation that Nebuchadnezzar created became the means of restoration for God’s people.  In a similar way, perhaps God is bringing us the scourge of the Muslims, in order to punish and correct evil aspects of our Western Civilization.

Ще один аспект поведінки цього доброго слуги, який заслуговує на наслідування, полягає в тому, що він не має на меті успіху. Фактично, якщо ми уважно вивчимо цей уривок, ми виявимо, що слуга ні в чому не досягає успіху. Але він не дозволяє цьому факту турбувати його, тому що він зосереджується на своїй вірності наказам господаря. Він знає, що не несе відповідальності за наслідки будь-яких обставин після того, як сумлінно виконав накази господаря. Просто і без пристрасті він виконує накази господаря, передаючи повідомлення гостям, а потім повертається, щоб переказати їхні відповіді. Так само ми повинні зосередитися на вірності Божим заповідям, на нашому бажанні виконувати Його волю в нашому житті. Ми повинні думати не про успіх нашої дії, а про нашу вірність. Ми повинні дуже наполегливо намагатися здійснити наші наміри згідно з Волею Бога, але ми не повинні засмучуватися чи розчаровуватися, коли помічаємо відсутність прогресу, якщо ми щиро працювали з усіх наших сил. Результати нашої праці в руках Бога. Справа нашого спасіння і все, що з нею пов'язане, дуже важка, тому що їй так сильно протистоять сили пекла. Але для Бога немає нічого складного. Ми повинні мати впевненість. Це буде виконано, коли Він того забажає, відповідно до Його милосердного плану. 

Another aspect of the behavior of this good servant that is worthy of our emulation is the fact that he does not have success as his goal.  In fact, if we carefully study this passage, we find that the servant is not successful in anything. But, he does not allow this fact to trouble him, because he focusses on his faithfulness to his master’s commands. He knows that he has no responsibility for the results of any circumstance, after he has faithfully executed the commands of the householder. Simply and without passion, he accomplishes the master’s commands, delivering the messages to the guests, and then he returns to relate their answers. In the same way, we should focus on faithfulness to God’s commands, on our desire to fulfill His will in our life. We should not think about the success of our action, but about our faithfulness. We must try very strenuously to accomplish our intentions according to the Will of God, but we should not become troubled or frustrated when we perceive a lack of progress, if we sincerely labored with all our might. The results of our labor are in the hands of God. The work of our salvation and everything associated with it is very difficult, because the forces of Hell so much oppose it. Nevertheless, nothing is difficult to God. We should have confidence. It will be accomplished when He wills, according to His compassionate plan.