БОГ ПОСАДОВИВ НАС НА НЕБІ У ХРИСТІ ІСУСІ GOD SEATED US IN HEAVEN IN CHRIST JESUS

Після привітання і благословення, Святий Йоан Богослов починає розповідати про свій досвід і свою чудову з’яву, якою Христос подав йому знання майбутніх речей.  З’ява починається, коли Йоан чує гучни́й голос, як від сурми, за собою. Голос наказує йому, щоб написати зміст з’яви у книзі і посилати його сімом церквам у районі Асії. Святий Йоан обернувся, щоб побачити, що то за голос, який говорив з ним, і він побачив «сім золотих світильників—подібного до сина чоловічого, вдягненого в шати і підперезаного попід груди по́ясом золотим.» Найперше, голос, коли з’ява починається, Йоан чує за ним. Це дуже важлива деталь, тому що відома з’ява у пророцтві Святого Пророка Єзекиїла починається тим самим способом. Ця деталь нагадує нам про те, що віра приходить до нас від слуху, а не від зору. Фактично, тим самим способом, під час співу віровчення у Службі Божій, священик сколи́кує повітря перед його обличчям, символізу́ючи те, що таїнства нашої релігії є знаними через віру, ані через зір. Голос приходив до Апостола Йоана за ним, і тоді, обернувшись, Христос Бог виявлявся до чуття зору Апостола також. Тим самим способом, ми вперше віруємо в Христа через слух (навчання Святої Церкви), і потім ми побачимо Святу Тройцю лицем в лице так, як Святий Апостол Павло нам каже—«Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; і тоді ж—обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний.»

After the greeting and blessing, Saint John the Theologian begins to narrate his experience and his miraculous vision, in which Christ gave to him knowledge of future things. The vision begins when John hears a loud voice, like a trumpet, behind him. The voice commands him to write down the contents of the vision in a book, and to send it to the seven Churches in the province of Asia. Saint John turned to see who was speaking to him, and he saw “seven golden lampstands, and one like a son of man, clothed with a priestly garment and with a golden sash tied around his chest.” First of all, the voice, when the vision begins, John hears from behind him.  This is a very important detail, because the well-known vision in the prophecy of Ezekiel begins in the same way. This detail reminds us that faith comes to us from hearing, not from sight. Actually, in the same way, during the singing of the creed in the Divine Liturgy, the priest waves the aer (the large veil) in front of his face, symbolizing that the mysteries of our religion are known through faith, not through sight. The voice came to the Apostle John from behind him, and then, having turned, Christ our God revealed Himself to the Apostle’s sense of sight as well. In the same way, we first believe in Christ through hearing (through the teaching of the Church), and later, we will see the Holy Trinity face to face, just as the Holy Apostle Paul tells us: “Now we see as in a mirror, darkly; but then, we will see face to face. Now my knowledge is imperfect, but then I will know even as I am known.”

Святий Апостол Йоан описує цю першу з’яву. Він бачить сім золотих світильників і, між ними, подібного сина чоловічого. «Син Чоловічий» є улюбленим титулом Месії у пророцтвах святих пророків Даниїла та Єзекиїла, і ця назва показує певно те, що ця людська фігура, являючи між світильниками, є Ісусом Христом. Цей титул є улюбленою назвою Другої Особи Пресвятої Тройці, тому що Його приниження, приймаючи нашу природу на собі, є найдосконалішим знаком Його любови. Генерально, Святе Письмо виявляє Господа нашого Ісуса Христа у трьох способах, як пророка, ієрея і царя. HПід час його земного життя, Святе Письмо описувало Його як пророка, але ця з’ява показує Його як ієрея у небесному святилищі; потім, у цій книзі, ми побачимо Господа Ісуса як царя у Його зновупришесті. Ці три месіянські ролі були передбаченими у книгах Мойсея, в ури́вках, в яких свя́та Ізраїля є описаними. Свята Пасхи і П’ятдесятниці репрезентують Господню жертву, страждання, смерть і воскресіння Господа Ісуса і тоді зіслання Святого Духа на Його апостолів. Довгі літні місяці репрезентують Його священство у небі перед тим, коли Він повертає до о́сіні, щоб судити живих і мертвих. Це таїнство є репрезентованим осінніми святами, Юдейським Новим Роком (Рош Гашана) і Днем Спокути (Йом Кіпур) також названим Судним Днем.

The Holy Apostle John describes this first vision. He sees seven golden lampstands and, among them, one like a son of man. “The Son of Man” is the favorite title of the Messiah in the prophecies of the holy prophets Daniel and Ezekiel, and this name shows certainly that this human figure, appearing among the lampstands, is Jesus Christ. This title is the favorite name of the Second Person of the All-Holy Trinity, because His condescension, taking our nature on Himself, is the most perfect sign of His love.  Generally, the Holy Scriptures reveal Our Lord Jesus Christ in three ways, as prophet, priest and king. During His earthly life, the Holy Scriptures described Him as prophet, but this vision shows Him as priest in the heavenly sanctuary; later, in this book, we will see the Lord Jesus as king in His Second Coming. These three messianic roles were foretold in the books of Moses, in the passages, in which the feasts of Israel are described. The feasts of Pascha and Pentecost represent the Lord’s suffering, death and resurrection, followed by the descent of the Holy Spirit on His Apostles. The long summer months represent His priesthood in heaven, before He returns in the autumn to judge the living and the dead. This mystery is represented by the autumn feasts, the Jewish New Year (Rosh Hashanah) and the Day of Atonement (Yom Kippur), also called the Day of Judgment.

Одкровення ясно каже те, що світильники репрезентують сім церков, і, хоча специфічні церкви́ є названими, проте перфектне число́ «сім» показує те, що повнота Вселенської Церкви є пристуньою. Сім церков у районі Асії є тільки представниками цілої Церкви. Тут ми зустрічаємо правдиве значення цієї книги. Одкровення є літургійною книгою, описуючи спорідненість нашої Божественної Літургії з Літургією Небесною, в якій Господь Ісус, наш Архиєрей, є настоятелем. Хоча ці церкви́ були на землі, вони вже існували на небі, так як Святий Апостол Павло нам каже, «Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любови, якою полюбив нас, мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом. І разом з ним воскресив нас, і разом посадовив на небі у Христі Ісусі.» Отже, у Літургії, коли ми кажемо «Христос посеред нас!» це не тільки означає те, що Христос є ще присутнім з нами на землі, але також те, що ми є вже присутніми у Христі на небі. Наше Богові поклоніння не тільки несе Христа Бога униз до нас, але воно також несе нас вгору до Христа на небі.

The Apocalypse clearly states that the lampstands represent the seven Churches, and, although specific Churches are named, nevertheless the perfect number “seven” shows that the fullness of the Universal Church is present.  The seven Churches in the province of Asia are only representatives of the whole Church. Here, we encounter the true meaning of this book. The Apocalypse is a liturgical book, describing the relationship of our Divine Liturgy with the Liturgy of Heaven, in which the Lord Jesus, our High Priest, is the presider. Although these Churches were on earth, they already existed in Heaven, just as the Holy Apostle Paul tells us, “God, Who is rich in mercy, according to His great love, with which He loved us, raised us to life together with Christ, although we were dead in our sins. Together with Christ, He resurrected us, and, in Christ Jesus, He seated us in the heavenly places.” Thus, in the Liturgy, when we say, “Christ is among us!” this not only signifies that Christ is still present with us on earth, but also that we are already present in Christ in Heaven. Our worship of God not only brings Christ down to us, but it also brings us up to Christ in Heaven.

Сенс присутности Бога, який богослужіння творить у нас, повинен залишитися з нами під час решти дня або тижня, бо, як церковний отець Оріген нам каже, «Кожен християнин, навіть селянин, знає те, що кожне місце є частиною всесвіту, і всесвіт є храмом Божим. Отже, він молиться у кожному місці з очи́ма чуттів закритими, а з очима душі́ пильними.» Тим самим способом, нам треба поводитися постійно як ці, що їх Бог посадовив на небі у Христі Ісусі. Ми знаємо дуже добре те, що це означає: життя без самолюбства, без прихильности до світових речей, а життя з піклуванням про інших людей і бажанням присутности Бога і вічного життя.

The sense of the presence of God, which divine service creates in us, should remain with us during the rest of our day or week, since, as the Church father Origen tells us, “Every Christian, even if he is a rustic, knows that every place is a part of the universe, and the universe is the temple of God.  Thus, he prays in every place with the eyes of his senses closed, but the eyes of his soul awake.” In the same way, we need to behave constantly as those, whom God has seated in Heaven in Christ Jesus. We know very well what this means: a life without selfishness, without attachment to worldly things, but a life of concern for other people and desire for the presence of God and eternal life.