СТРАЖДАННЯ ЦІННЕ—ВОНО КОНФОРМУЄ НАС ДО ХРИСТА SUFFERING IS VALUABLE—IT CONFORMS US TO CHRIST

Сьогодні, у євангельському читанні, Господь наш Ісус Христос показує те, що чоловік біля ку́пелю у Єрусалимі страждав через параліч, тому що він був винним серйозним гріхом. Спаситель, Який зцілив його від паралічу, сказав йому, «Оце ти видужав,-- тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.» Навчання нашої Святої Католицької Церкви є тим, що іноді недуга і хвороба є результатами серйозного гріха.  Наприклад, Катехизм нашої Церкви нам каже:

Людина Старого Завіту переживе через її хворобу у присутності Бога. Перед Богом, вона жаліє про її недугу, і напрошує зцілення від Владики життя і смерти. Недуга стає шляхом до навернення; Боже прощення починає зцілення.  Це досвід Ізраїля, тобто, недуга є таїнственно з’єднаною з гріхом і злом, але вірність до Бога згідно Його закону реставру́є  життя. 

Today, in the Gospel reading, Our Lord Jesus Christ suggests that the man at the pool in Jerusalem suffered paralysis, because he was guilty of serious sin. The Savior, Who healed him from paralysis, said to him, “See, you are healed. Do not sin again, lest something worse befall you.” The teaching of our Holy Catholic Church is that sometimes illness and disease are the results of serious sin. For example, the Catechism of our Church tells us:

The man of the Old Testament lives his sickness in the presence of God. It is before God that he laments his illness, and it is of God, Master of life and death, that he implores healing. Illness becomes a way to conversion; God’s forgiveness initiates the healing. It is the experience of Israel that illness is mysteriously linked to sin and evil, and that faithfulness to God according to His law restores life.

Хоча ця перспектива Старого Завіту включає дуже велику правду, Новий Завіт додає цьому цінний нюанс, бо ми навчаємося від прикладу Господа нашого Ісуса Христа того, що часто страждання приходить до нас більше від генерального гріховного стану цього світу, замість того, щоб від нашого особистого стану.  Природно, ми можемо бути певними в тому, тому що Христос постраждав через дуже страшне страждання, але Він був цілком свобідним від гріха.  Тож, ми бачимо те, що страждання має різний намір. Воно є ще запрошенням до навернення, але не тільки для нас, а також для всього людського роду.  Отже, кожен окремий християнин може об’єдна́ти його страждання до страждання Христового хреста, щоб стати джерелом спасіння для себе та інших. 

Although this perspective of the Old Testament contains a lot of truth, the New Testament adds a very valuable nuance, since we learn from the example of our Lord Jesus Christ that often suffering comes to us more from the general sinful condition of this world than from our own personal condition.  Naturally, we can be certain of this, because Christ suffered terrible suffering, but He was completely free from sin. Thus, we see that suffering has another purpose. It is still an invitation to conversion, but not only for us, but also for the whole human race. Therefore, the individual Christian can unite his own suffering with the suffering of the Cross of Christ, in order to become a source of salvation for himself and others. 

Знову, те, що Катехизм каже, є дуже допоміжним. Він нагадує нам:

Христос не тільки дозволить недужим, щоб доторкнутися Його, але Він бере їхні турботи на Себе. Та Він не зціляє всіх недужих. Його зцілення є знаками майбутнього Царства Божого.  Вони промовляють більш радикальне зцілення: перемогу над гріхом і смертю через Його Пасху. На хресті, Христос несе на Собі цілу вагу зла, і відніме гріх світу, якого недуга є тільки результатом. Через Його страждання і смерть на хресті, Христос дає стражданню нове значення. Тепер, воно може конформувати нас до Нього і об’єднати нас до Його викупленого страждання. 

Again, that which the Catechism has to say is very helpful. It reminds us:

Christ not only allows Himself to be touched by the sick, but he makes their miseries his own. Yet, He did not heal all the sick. His healings were signs of the coming of the Kingdom of God. They announced a more radical healing: the victory over sin and death through His Passover. On the cross, Christ took upon Himself the whole weight of evil and took away the “sin of the world,” of which illness is only a consequence. By his passion and death on the cross Christ has given a new meaning to suffering: it can henceforth configure us to him and unite us with his redemptive Passion.

Природно, це нове значення, яке Христос дає стражданню, має стати новим значенням всього життя для нас, тому що всі наші випадки можуть конформувати нас до Христа, якщо ми маємо сильний намір наслідувати Його. Це повинне бути нашою перспективою на страждання і переслідування християн, яке ми свідчимо навколо нас у сучасному світі. Ми повинні бути дбайливими, щоб підсилювати наших братів у Христі через щирі молитви, пам’ятаючи те, що Бог звершував дуже великі перемоги над ворогами Христового хреста, заради щирих молитов.  Наприклад, Бог подав перемогу у морській битві при Лепанто заради молитов на святій вервиці. Ця перемога врятувала Європу від розширення мусульманських армій.

Naturally, this new meaning, which Christ gives to suffering, has to become the new meaning of our whole life. All our circumstances can conform us to Christ, if we have the firm intention to follow Him. This should be our perspective on the suffering and persecution of Christians that we witness around us in the contemporary world.  We should be careful to support and strengthen our brothers in Christ through sincere prayers, remembering that God has accomplished great victories over the enemies of the Cross of Christ on account of such prayers.  For example, God granted the victory in the naval battle of Lepanto on account of the prayers of the Holy Rosary. This victory saved Europe from the expansion of the armies of Islam.

Наше страждання і ціле наше життя, разом зі стражданням всього християнського народу, має сенс і значення у контексті страждання Господа нашого. Ми беремо участь у тотожності Його і ми наслідуємо шляхом Його через смерть до вічного життя.  Бог подає дуже великі перемоги проти наших ворогів і зовнішньо і внутрішньо, бо, так як Він подав ясну перемогу над релігією Антихриста, Він також нам дає ясні перемоги над внутрішніми ворогами—демонами і пороками, які загрожують нашим душам, коли ми молимося Йому про допомогу. 

Our suffering and our whole life, together with the suffering of the whole Christian people, has sense and meaning in the context of the suffering of our Lord.  We take part in His identity and we follow His path through death to everlasting life.  God grants us very great victories over our enemies both exterior and interior, since, just as He granted a clear victory over the religion of Antichrist, He also gives us clear victories over interior enemies—demons and vices, which threaten our souls—when we pray to Him for help.

Духовність Католицької Церкви наголошує страждання як шлях конформування до Христа.  Це послідовне з свідченням Святого Письма, бо Святий Апостол Петро нам каже, «Радуйтеся мірою, в якій ви берете участь у стражданнях Христових,» і Спаситель нам каже, «Блаженні ті, що плачуть.» Ця духовність має базу у вірі в тому, що страждання є цінним, тому що воно має незамінну мету. Це дуже відмінне від віри сучасного світу, яка вірує те, що страждання є безкорисне і порожнє, заохочуючи уживання анальге́тиків навіть до того стану, коли вони ведуть до смерти.

The spirituality of the Catholic Church emphasizes suffering as a way to conformity with Christ.  This is consistent with the testimony of the Holy Scriptures, since the Holy Apostle Peter tells us, “Rejoice in the measure you share Christ’s sufferings,” and the Savior tells us, “Blessed are they, who mourn.” This spirituality has its basis in the belief that suffering is valuable, because it has an indispensable purpose. This is very different from the belief of the contemporary world, which believes that suffering is useless and empty, advocating the use of pain relievers even to the point that they lead to death.