ЧЕСНОТА ЧИСТОТИ: ВІРНІСТЬ ГОСПОДЕВІ THE VIRTUE OF CHASTITY: FAITHFULNESS TO THE LORD

Сьогодні, ми читаємо у євангельському читанні про те, що жінка-самарянка мала п’ятьох чоловіків і той, якого вона на той час мала  –не був її чоловіком.  Це самарянка, яка стала великою святою заради зустрічі з Господом Ісусом, є прикладом для нас, щоб навчати нас про специфічну чесноту. Господь Ісус у цьому уривку, закликає нас, щоб роздумувати над чеснотою чистоти. Чеснота чистоти є сюжетом розмови дуже рі́дкісною. Це дуже небезпечно, тому що багато людських душ загине заради дуже небезпечних пороків, які є протилежними до цієї чесноти.  Більше того, наша культура постійно пробує запалити хтивість у нас, щоб бути засобом реклами, творячи небезпеку особливо для наших молодих людей.

 

Today, we read in the Gospel reading that the Samaritan Woman had five husbands and that that one, whom she then had, was not her husband.  This Samaritan Woman, who became a great saint on account of her meeting with the Lord Jesus, is an example for us, in order to learn about a specific virtue.  The Lord Jesus in this passage challenges us to meditate on the virtue of chastity. The virtue of chastity is the subject of conversation very rarely.  This is very unfortunate, because a lot of people are losing their souls on account of the dangerous vices, which are contrary to this virtue.  Further, our culture constantly tries to enflame lust in us, in order to use it as a vehicle of advertising, creating a danger especially for our young people. 

Буквальним сенсом, чистота означає те, щоб мати чистий розум, і чисте серце і тіло від думок і діл, які шоста і дев’ята заповіді забороняють. Ці заповіді забороняють всю сексуальну поведінку, крім того, що між чоловіком і жінкою, які є вінчаними. Сексуальні дії мають бути «відкритими до життя.» Тож, ми є нечистими у наших діях, коли ми чинимо ці заборонені поведінки, гріхи чужоложу, розпусти, мастурбату, і так далі.  Тоді, ми є нечистими у наших думках, коли ми або дозволимо вхід цих думок в наш розум, і більш серйозно, коли ми розважаємо над ними. 

In the literal sense, chastity means having a pure mind, heart and body from thoughts and deeds, which the sixth and ninth commandments forbid.  These commandments forbid all sexual behavior, except that between a man and a woman, who are married to one another.  Further, sexual acts have to be “open to life.” So, we are unchaste in our deeds when we commit these forbidden behaviors, the sins of adultery, fornication, masturbation and so forth.  Then, we are impure in our thoughts when we either admit these thoughts into our minds, or, more seriously, when we entertain them. 

Тож, ми бачимо те, що навчання Церкви про уживання сексуальної здатности є дуже суворим і обмеженим. Проте, Церква також дуже реалістична. Вона знає те, що ці гріхи є найменшими серйозними між категоріями серйозних гріхів, заради сильних пристрастей, які супроводять спокуси і тоді діла. Також, вона пізнає те, що сила звичаю є часто аспектом у історії боротьби індивідуального християнина з цими гріхами. Отже, Церква робить примирення з Богом і з нею, щоб бути легким. Ми тільки потребуємо ненавидіти наші гріхи і сповідати їх, щоб прийняти стан, який є навіть кращим від того, який ми мали перед тим, коли ми грішили.

Therefore, we see that the teaching of the Church concerning the use of the sexual faculty is very severe and restrictive.  Nevertheless, the Church is also very realistic.  She knows that these sins are the least serious among the categories of serious sins, on account of the strong passion, which accompany the temptations and then the acts.  Also, she is aware that the strength of habit is often a factor in the history of the struggle of an individual Christian with these sins. Therefore, the Church makes reconciliation with God and with her easy.  We only need to hate our sins and confess them, in order to receive a condition that is even better than before we sinned.

Глибшим способом, чеснота чистоти є про нашу спорідненість з Господом Богом. Так як ми читаємо у Святому Письмі, Божий народ часто описаний як нечиста жінка, навіть блудниця, і щоб ілюструвати цю спорідненість Пророк Осій був наказаний одружитися з блудницею. Тож, глибше значення чистоти є вірністю до Господа Бога. Уживаючи інший опис нашої споріднености з Богом від Святих Писань, ми можемо подумати про нашу душу як сад, в який Господь тільки має дозвіл, щоб входити. Там, ми маємо обов’язок виростити прекрасні речі, думки наповнені чеснот, і не пороків, тому що наш сад є підготовленим до нашого Господа, нашого Улюбленого. Дальше, ми також маємо обов’язок ви́корінити всі речі, неподобні й неналежні, які образили б нашого Пана.

In a deeper way, the virtue of chastity is about our relationship with the Lord God. Just as we read in the Holy Scriptures, God’s people often are described as an unchaste woman, even a whore, and, in order to illustrate this relationship, the Prophet Hosea is commanded to marry a whore. So, the deeper meaning of chastity is faithfulness to the Lord God. Using another description of our relationship with God from the Holy Scriptures, we can think about our soul as a garden, into which the Lord alone has permission to enter.  There, we have an obligation to grow beautiful things, thoughts filled with virtue, and not vice, because our garden is prepared for our Lord, our Beloved. Further, we also have an obligation to uproot all things, ugly and unseemly, which might offend our Master.

Це дуже корисний опис, тому що сади́ (добрі наповені водою місця на землі) були дуже важливими від початку нашого роду. Якщо ми роздумаємо над цим прецінним описуванням, ми пізнаємо те, що у центрі са́ду нашої душі є джерелом води живої, про яке Господь наш Ісус Христос розказав нам у сьогоднішньому євангелії. Таїнство нашого хрещення залишиться у нас після обряду нашого хрещення. Воно стало цим джерелом води живої. Вода є благодаттю Божою, як цілющий дощ—джерело всього життя.  Це є водою, яку ми уживаємо у саді нашої душі, щоб виростити прекрасні речі для Господа, так як ми читаємо у Святому Письмі: «З Едему ж виходила ріка, щоб зро́шувати сад.» Нашою співпрацею, джерелом нашого хрещення стало рікою, «розділялась вона на чотири течії,» чотири течії репрезентуючи ціле життя чесноти, особливо чистоти.

This is a very useful image, because gardens (well-watered places on the earth) have been very important since the beginning of our race. If we reflect on this precious image, we realize that, in the center of the garden of our soul, is the spring of living water, about which our Lord Jesus Christ told us in today’s Gospel.  The mystery of our Baptism remains in us after the rite of our Baptism. It becomes this source of living water. The water is the grace of God, as a life-giving rain—the source of all life.  This is the water, which we use in the garden of our soul to grow beautiful things for the Lord, just as we read in Holy Scripture: “From Eden a river arose to water the garden.” With our cooperation, the spring of our Baptism becomes a river, “that divided into four streams,” the four streams representing the whole life of virtue, especially chastity.