СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ—МАЛЕНЬКЕ РІЗДВО ХРИСТОВЕ У НАС: ЗІ СТРАХОМ БОЖИМ І ВІРОЮ ПРИСТУПІТЬ HOLY COMMUNION—A LITTLE CHRISTMAS IN US: APPROACH WITH THE FEAR OF GOD AND WITH FAITH

Брати й сестри у Христі—

Два тижні тому, коли ми згадували празник Різдва Христового згідно Нового Календаря, ми розду́мували над першим гімном про Різдво Святого Єфрема Сирійського, і нотували дуже велику радість Святого Єфрема про поповнення всіх пророцтв Старого Завіту, які пророкували прихід Господа нашого Ісуса Христа.  Певно, прихід Месії є річчю, яка викликає радість, і отже, чому ми чули у євангельському читанні те, що Цар Ірод був занепокоєним словами мудреців і з ним увесь Єрусалим. Мабуть, ми добре розуміємо рацію царської стривожености, бо він був тираном, який беззаконно панував над ізраїльським народом, бо його родина не була юдейською, але ідумейською, навіть недавно наверненою до поклоніння Дійсного Бога. Він приймав його престіл тільки через шлюб з Маріямною, дочкою Царя Олександра Янейя, яку Ірод потім вбив.  Так певно ми можемо розуміти це занепокоєння цього незаконного володаря. Так дійсно страх до нього прийшов би, коли він чув пророцтво Святого Пророка Міхея, яке книжники цитували.  А чому увесь Єрусалим занепокоївся цим несправедливим царем? Чого так святе місто страшилося?

Two weeks ago, when we commemorated the feast of the Nativity of Christ according to the New Calendar, we meditated on the first hymn On the Nativity by St. Ephrem the Syrian, and we noted the very great joy of St. Ephrem concerning the fulfillment of all the prophecies of the Old Testament, which foretold the coming of our Lord Jesus Christ. Certainly, the coming of the Messiah is a thing, which calls forth joy, and therefore, why do we hear in the Gospel reading that King Herod was troubled by the words of the Magi, and all Jerusalem with him. Perhaps, we well understand the reason for the king’s disquiet, since he was a tyrant, who lawlessly ruled over the people of Israel, for his family was not even Jewish, but Idumaean, even recently converted to the worship of the True God.  He acquired his throne only through marriage to Mariamne, the daughter of King Alexander Jannaeus, whom Herod later murdered.  So certainly, we can understand the anxiety of this illegitimate ruler. Truly, fear would come upon him, when he heard the prophecy of the Holy Prophet Micah, which the scribes quoted.  But why was all Jerusalem troubled with this unjust king? What did the holy city have to fear?

Дійсно, чого так святе місто боялося? Багато речей і всіма способами, бо пророцтво про месіянський прихід не тільки про радість. Пророцтво Старого Завіту закликає святе місто до радости, коли древній пророк промовляє: «Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, -- на осла, під’яремного сина.» Але там, Бог також закликає його до страху і тремтінні: «Хай захолять удень та вночі мої очі слізьми, і нехай не затихнуть, бо дівчина, доня народу мого, буде побита великим нещастям, дуже болючим ударом!»

What indeed does the holy city have to fear? Many things, and in every way, for the prophecy concerning the coming of the Messiah is not only about joy. The prophecy of the Old Testament summons the holy city to joy, when the ancient prophet proclaims: “Say to daughter Zion: Behold, your King comes to you! He is meek, and seated on an ass, --on an ass, the foal of a donkey.” But there, God also summons them to fear and trembling: “Let my eyes stream with tears night and day, without rest, over the great destruction which overwhelms the virgin daughter of my people, over her incurable wound.”

Подібним способом, побожні християни повинні мати здоровий страх про прихід Господа. Другий прихід Господа Ісуса буде дуже славною нагодою, а ніхто між нами не вважає його без певного тремтіння, бо, навіть якщо ми себе називаємо «святими» (боронь Боже!), Бог є Всесвятий. Що пропорція між святим і Всесвятим? І навіть якщо ми живемо згідно заповідей Христових, а ще такими способами ми менші й гірші від того, що Він хотів, коли нас сотворив. Ніхто з нас не може відповідати на ці запитання, і отже ми очікуємо приходу Господа з радістю задля нашої любови до Нього, але ми також боїмося того ж самого приходу задля наших гріхів, бо Святе Письмо нам каже: «Початок мудрости є страхом Божим,» і також, у нашій Службі Божій перед Причастям, ми промовляємо: «Зі страхом Божим і з вірою приступіть!» Греки відповідно додають: «Зі страхом Божим, вірою і любов’ю приступіть!» щоб нагадувати нам про одну есенціяльну річ, яка відноситься до Євангелія від Святого Луки. Ми чуємо це у євангельському читанні на всякі свята Пресвятої Богородиці. Господь каже Святій Марті: «Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібне одне.» Ми вже здійснемо те, що так потрібне? Одна потрібна річ є любов’ю до Бога. Дійсна любов до Бога має основу у вірі і страсі Божому.

In a similar way, pious Christians should have a healthy fear concerning the coming of the Lord. The second coming of the Lord Jesus will be a very glorious event, but no one among us regards it without a certain trepidation, since, even if we should call ourselves “holy” (which God forbid!), God is “All-Holy.” What correspondence is there between holy and All-Holy? Even if we live according to the commandments of Christ, in what ways are we still less and worse than God wanted us to be, when He created us.  No one among us is able to answer these questions, and therefore we await the coming of the Lord with joy on account of our love for Him, but we also fear that same coming on account of our sins, for the Holy Scriptures tell us: “The beginning of wisdom is the fear of the Lord,” and also, in our Divine Liturgy before communion, we proclaim: “Approach with the fear of God and with faith!” The Greeks appropriately add: “Approach with the fear of God, with faith and love!” in order to remind us about the one essential thing, to which the Lord refers in the Gospel of St. Luke. We hear this gospel reading on all the feasts of the Mother of God. The Lord says to Saint Martha: “Martha, Martha, you are troubled and worried about many things, but only one is necessary.” Have we already realized what sort of necessary thing that is? The one necessary thing is the love of God. True love for God has its foundation in faith and the fear of God.

Наша радість про прихід Господа Ісуса не повинна знищити страх Божий у нас, бо ці речі не є протилежними, але комплементарними так, як Господь нам каже, тобто, ми мусимо бути як слуги, які очікують прихід їхнього пана. Навіть якщо він буде приходити під час ночі, слуги повинні бути готовими, щоб привітати Його і служити Йому.  У драмі, ми знаємо, це корисне, щоб мати багато репетицій перед часом дійсної вистави. Тим самим способом, Господь знає, це корисне для нас, тобто, мати постійну і плодоносну репетицію, коли Господь може дійсно приходити до нас, щоб виправляти і вдосконалювати нас, перед Його останнім приходом, коли Він буде приходити, щоб судити нас. Отже, Господь дійсно приходить до нас у таїнстві Євхаристії заради тих причин, виправляючи і вдосконалюючи нас. Проте, репетиція тільки ефективна, якщо актори вважають її такою, як дійсна вистава, бо репетиція без зусилля акторів не буде вдосконалювати кінцеву виставу. З цією причиною, ми мусимо завжди причащатися зі страхом Божим, не дозволяючи звичайности цієї нагоди, щоб знищити наше благоговіння та інші чесноти, які нам потрібні для корисного причастя, бо причастя є маленьким різдвом Христовим у нас і так, як ми підготуємося до цього свята, нам треба також підготувати наші серця до причастя не тільки сповіддю, а також правилом молитви перед причастям, яке знаходиться у багатьох молитовниках.  Правило дуже довге, але ми в змозі вибирати одну молитву або дві молитви, кожен раз ми підготуємося до причастя. Коли ми молимось цими молитвами з увагою, ми зберігаємо страх Божий у нас, простягаючи обіцянку і благодать цього свята в решту нашого життя і нашого року.

Our joy concerning the coming of the Lord Jesus must not destroy the fear of God in us, since these things are not contradictory, but complementary, just as the Lord tells us, namely, that we must be like slaves, who await the coming of their master. Even if he should come during the night, the slaves should be ready to greet Him and to serve Him. In drama, we know that it is useful to have a lot of rehearsals before the actual performance. In the same way, the Lord knows that this is useful for us, namely, to have a continuous and fruitful rehearsal, in which the Lord is able to truly come to us, in order to correct and perfect us, before His final coming, when He will come to judge us. Therefore, the Lord truly comes to us in the mystery of the Eucharist for these reasons, correcting and perfecting us.  Nevertheless, a rehearsal is only effective if the actors treat it just like the actual performance, because a rehearsal without the effort of the actors will not improve the final performance.  For this reason, we must always receive communion with the fear of God, not allowing the ordinariness and familiarity of the event to destroy our reverence and the other virtues that are necessary for a profitable communion. Holy communion is a little Christmas in us, and just as we prepare for this feast, so we must also prepare our hearts for communion, not only by confession, but also with the rule of prayer before communion, which is found in most prayer books.  The rule is very long, but we can choose one or two prayers, each time we prepare for communion. When we pray these prayers with attention, we preserve the fear of God in us, extending the promise and grace of this feast into the rest of our lives and the rest of our year.