ЛИСТИ БОГА : ВАЖЛИВА ЧАСТИНА СВЯТОЇ ЛІТУРГІЇ, НЕБЕСНОЇ Й НАШОЇ LETTERS FROM GOD : AN IMPORTANT PART OF THE HOLY LITURGY, BOTH IN HEAVEN AND ON EARTH

З я’вленням нашого Архиєрея, Господа Ісуса Христа, ми починали розуміти те, що Одкровення Святого Йоана Апостола є літургійною книгою, описуючи Божественну Літургію на небі. Раптом, ми також розуміємо те, що наша Божественна Літургія тут на землі є образом небесного богослужіння, як у дзеркалі. Ми пізнаємо те, навіть більше, коли ми думаємо про правдивий початок нашого богослужіння, бо дійсно теперішній початок нашої Літургії, який називається словом «енарксіс», є розділеною службою. Правдивий початок історичної Божественної Літургії є запрошенням і благословенням, «Будьмо уважні! Мир всім! Премудрість! Будьмо уважні!» Ми бачимо це дуже ясно у класичному коментарі на Божественну Літургію, який Святий Максим Ісповідник написав. Тим самим способом, у описі небесної Літургії, Святий Апостол Йоан нам каже про початок богослужіння, який складає привітання і благословення Архиєрея Господа Ісуса, стоячи між світильниками, які репрезентують святі Церкви́, що разом є частинами Вселенської Церкви, тобто Католицької Церкви.

With the appearance of our High Priest, the Lord Jesus Christ, we began to understand that the Apocalypse of St. John the Apostle is a liturgical book, describing the Divine Liturgy in Heaven. Immediately, we also understand that our Divine Liturgy here on earth is the image of the heavenly divine service, as in a mirror. We realize this even more, when we think about the true beginning of our divine service, since truly the current beginning of our Liturgy, which is called by the name “enarxis,” is a separate service. The true beginning of the historical Divine Liturgy is the invitation and blessing, “Let us be attentive! Peace be to all! Wisdom! Let us be attentive!” We can see this very clearly in the classic commentary on the Divine Liturgy, which Saint Maximus the Confessor wrote. In just the same way, in the description of the Heavenly Liturgy, the Holy Apostle John tells us about the beginning of the divine service, which consists of the greeting and blessing of the High Priest, the Lord Jesus, standing amidst the lampstands, which represent the holy Churches that together are parts of the Universal, that is, the Catholic Church.

Після цього привітання і благословення, які починали Божественну Небесну Літургію, Архиєрей раптом наказує Святому Апостолові, щоб написати листи до святих Церков так, як у нашій Божественній Літургії, ми читаємо листи Апостолів у цьому часі. Тут, ми бачимо ясно дзеркальний образ. У цьому описі небесної Літургії, сім листів, до сімох Церков Асії, і центральні навчання цих листів захоплюють теми єресі та етики. Особливо важливі є повторення вірша, «Хто має вухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам,» і уривками, які починаються «Переможному дам....»

After this greeting and blessing, which begin the Heavenly Divine Liturgy, the High Priest immediately commands the Holy Apostle to write letters to the holy Churches, just as, in our Divine Liturgy, we read the letters of the Apostles in this time. Here, we see clearly the mirror image. In this description of the Heavenly Liturgy, there are seven letters, to the seven Churches of Asia, and the central teachings of these letters embrace the themes of heresy and ethics. Especially important is the repeated verse, “He who has an ear, let him hear what the Spirit says to the Churches,” and the passages, which begin “To the one who conquers, I will give….”

Вірш «хто має вухо, нехай слухає, що Дух говорить Церквам» є есенціальним виказом Католицької віри. Тут, ми бачимо те, що Святий Дух говорить Церквам, а не нам індивідуально. Святий Дух безпомилково керує Католицькою Церквою, спілкуванням святих Церков, про яке Одкровення постійно каже. Святий Дух говорив би індивідуальній особі, але нема способу, щоб бути певним про правду такого промовлення, окрім того, коли Свята Церква судить його. Навіть коли Церква судить промовлення Святого Духа до індивідуальної особи добрим і побожним, це тільки означає те, що це промовлення є корисним для християнського життя. Але, воно не є потрібним і есенціальним до спасіння, бо тільки навчання Святої Церкви є потрібним до спасіння, і пізніше виявлення ніколи не буде змінювати його. Тож, надхнення Святого Духа є завжди залежним від авторитету Католицької Церкви, яка є єдиною безпомилково скерованою Святим Духом. Ми не можемо бути обманеними, коли ми слухаємо, що Дух говорить Церквам.

The verse “He, who has an ear, let him hear what the Spirit says to the Churches” is an essential expression of Catholic belief. Here, we see that the Holy Spirit speaks to the Churches, and not to us individually. The Holy Spirit infallibly guides the Catholic Church, the communion of the Holy Churches, about which the Apocalypse ceaselessly speaks. The Holy Spirit might speak to an individual person, but there is no way to be certain concerning the truth of such a pronouncement, except when the Holy Church judges it.  Even if the Church judges a pronouncement of the Holy Spirit to an individual person to be good and pious, this only means that the pronouncement is useful for the Christian life. But, it is not necessary or essential to salvation, since only the teaching of the Church is necessary for salvation, and a later revelation will never alter it. So, the inspiration of the Holy Spirit is always dependent on the authority of the Catholic Church, which alone is infallibly guided by the Holy Spirit. We cannot be deceived when we heed what the Spirit says to the Churches.

Уривки, які починалися «Переможному дам...» показують нам всеосяжний опис того, що Бог обіцяє у цьому житті і майбутньому. Ці викази заслуговують нашу дуже велику увагу, і ми детально оглянимо їх пізніше. Тепер, ми повинні тільки нотувати те, що всі викази мають образи раю, які ми знайдемо у інших місцях Святого Письма.  Ці важливі уривки мають бути чи́таними з тими іншими уривками твердо в розумінні.

The passages, which begin, “To the one who conquers I will give…” show us a comprehensive description of that, which God promises in this life and in the next.  These utterances deserve our very great attention, and we will examine them later in detail. Now, we should only note that all the utterances contain images of paradise, which we find in other places of Holy Scripture. These important passages have to be read with those other passages firmly in understanding.

Частина Одкровення, яка включає сім листів до святих Церков Асії, запрошує нас, щоб роздумувати над важливістю читання Апостола у нашій Божественній Літургії, дзеркальному образі небесної Літургії, яку Святий Йоан описує. Мабуть, ми маємо звичку, щоб оглядатися під час читання Апостола, але те, що ми читаємо у Одкровенні нагадує нам—ми потребуємо дати нашу увагу на цей аспект нашої Літургії, і приймати його особисто неначе слова Апостола є адресованими до кожного з нас, бо навчання, яке ми знаходимо у цьому читанні, є первісним церковним джерелом морального керування. Отже, нам треба формувати нову звичку щодо Апостола, тобто, ми потребуємо запитати про терміни Апостола. Чи ми живемо згідно його навчання, або ні?

The part of the Apocalypse, which includes the seven letters to the holy Churches of Asia, invites us to meditate on the importance of the reading of the Apostle in our own Divine Liturgy, the mirror image of the Heavenly Liturgy, which Saint John describes. Perhaps, we have the habit of becoming distracted during the reading of the Apostle, but that, which we read in the Apocalypse reminds us—we need to give our entire attention to this aspect of our Liturgy, and it accept it personally, as if the words of the Apostle are addressed to each one of us, since the teaching, which we find in this reading is the Church’s primary source of moral guidance.  Thus, we need to form a new habit regarding the Apostle, namely, we need to ask ourselves questions in terms of the Apostle. Do we live according to its teaching or not?