МИ МАЄМО ВОРОГА; МИ МУСИМО ЦЕ ПАМ’ЯТАТИ WE HAVE AN ENEMY; WE MUST BE MINDFUL OF THAT

Брати й сестри у Христі—

Сьогоднішнє євангельське читання нам нагадує тe, що вплив бісів є частиною нашого життя у цьому світі. Фактично, багатьма різними способами, ми навіть пізнаємо те, що цей вплив стає більшим і більшим у наших сучасних випадках. 

Свята Традиція нам каже, що Бог сотворив два сорти раціональних створінь. Один сорт Він створив, щоб бути чисто духовним, а інший сорт Він створив, щоб бути композитивним, тобто, маючи духовну і тілесну природу. Чисті духовні раціональні створіння, після їх проби, стали ангелами або бісами в залежності від їхнього вибору. Цей вибір є безвідкличним, тому що ангели і демони не живуть у часі. Існування часу дозволяє можливість серії виборів, навіть протилежних виборів. Але, вибір ангелів і демонів для добра чи зла був на порозі вічности, і отже був постійним так, як останній вибір нашого життя є також постійним, бо книга Проповідка нам каже: «Чи дерево впаде на південь, чи на північ, воно лежатиме на місці, де впало.»

Today’s Gospel reading reminds us that the influence of demons is part of our life in this world. Actually, in many different ways, we even feel that this influence is becoming greater and greater in our contemporary circumstances.

The Holy Tradition tells us that God created two kinds of rational creatures. One sort He created to be purely spiritual, but the other kind He created to be composite, that is, having a spiritual and a corporal nature.  The pure rational spirits, after their testing, became angels or demons, depending on their choice. This choice is irrevocable, because angels and demons do not live in time. The existence of time allows for the possibility of a series of choices, even opposite choices. But, the choice of the angels and demons for good or evil was on the threshold of eternity, and therefore it was permanent, just as the last choice of our life is also permanent, since the book of Ecclesiastes tells us: “a tree falls to the south or to the north, and in whatever place it falls, there will it lie.”

З часу їхнього осудження, демони є зайнятими поширенням зла у часі, бо, вічно вигнані від присутности Бога, вони пробують боротися проти Бога, турбуючи Його інші створіння, пробуючи розділити їх від Бога також. Їх намір є протилежним до наміру Святої Церкви: Вони шукають знищити Божі твори.  Вони особливо бажають знищити Церкву у цьому світі, щоб зруйнувати душі.

From the time of their damnation, the demons have been occupied with spreading evil in time, since, eternally exiled from the presence of God, they try to fight against God, troubling His other creatures, trying to separate them from God as well.  Their mission is opposite to that of the Holy Church: they seek to destroy the works of God.  They especially desire to destroy the Church in this world, so as to ruin souls.

Їх вплив над речами у цьому світі є часто легким, щоб виявляти, тому що їхні мети є завжди проти традиційного церковного навчання, яке має базу у гідності людської істоти. Той самий вплив часто створить чужі альянси між розрізненими громадами, з’єднаними тільки через ненависть Христової Церкви.  З цієї причини, ми бачимо, наприклад, співпрацю між мусульманами і лівизною, і навіть гомосексуалістами. Джерело ідеологій всіх цих громад є обманом бі́сів, бо Євангеліє Господа нашого Ісуса Христа є правдою, і Свята Католицька Церква є єдиним автентичним вчителем Євангелія.

Ми повинні злучи́ти урок цього євангельського уривку з життям святих наших покровителів, святого Володимира та його бабусі Святої Ольги.  Ми потребуємо пізнати те, що наші обидва покровителі звершували серйозні боротьби з бісами і з їхніми пристрастями, і у цих боротьбах обидва ці великі герої майже загубили свої душі. Свої пристрасті були іншими, але боротьби були дуже подібними.  Для Святої Ольги, домінуюча пристрасть була гнівом. Фактично, ранне життя Святої Ольги нам дає багато прикладів того, наскільки пристрасть гніву може бути деструктивною. Подібним способом, домінуюча пристрасть Святого Володимир була хтивістю, бо він був відомим заради величезного числа́ його жінок, але вкінці він, спираючись на божественній благодаті, вигнав всіх цих жінок, крім одної.

We should connect the lesson of this gospel passage with the life of our patrons, Saints Volodymyr and his grandmother Saint Olha. We need to recognize that both of our patrons waged serious battles with demons and with their passions, and, in these battles, these great heroes nearly lost their souls.  Their passions were different, but their battles were similar. For Saint Olha, the predominant passion was anger.  Actually, the early life of St. Olha gives us a lot of examples of just how destructive the passion of anger can be.  Similarly, the predominant passion of Saint Volodymyr was lust, since he was well-known for the enormous number of his wives, yet, in the end, aided by divine grace, he dismissed all those wives, except one.

Це подібне між нами також. Наші домінуючі пристрасті є іншими, але наші боротьби є подібними. Проте, ми маємо спеціальні небезпеки, які ранніші покоління не вважали. Це есенціальна частина християнського духовного життя, щоб пізнати те, що ми маємо ворога, і наш ворог є активним, постійно плануючи і звершуючи наше знищення. Але, у цій культурі, більші і більші людей, навіть християни, вибирають повірити в те, що цей ворог не існує.  Коли ми відкидаємо існування нашого ворога, ми стаємо навіть більше уразливими до атаки і шкоди.

This is similar with us as well. Our predominant passions are different, but our battles are similar. Nevertheless, we have special hazards, which earlier generations did not consider. It is an essential part of the Christian spiritual life to recognize that we have an enemy, and our enemy is active, constantly planning and working our destruction.  But, in this culture, more and more people, even Christians, choose to believe that this enemy does not exist. When we deny the existence of our enemy, we become even more vulnerable to attack and harm.

Отже, ми, як наші предки у вірі, Святий Володимир і Свята Ольга, потребуємо спиратися на силі молитви. Багато молитов були потрібними, щоб подолати пристрасті наших святих покровителів. Тим самим способом, ми потребуємо нотувати цей факт, тобто, Господь наш Ісус Христос наказав Його учням, молитися постійно, навіть безперервно. Фактично, Господь не наказав дати милостиню постійно, або постити постійно, але Він наказав постійну молитву. Він вважає присутність цієї постійної молитви як знак віри, бо після притчі про вдову і несправедливого су́́ддю, у якій Він наказав Його учням молитися назавжди і не па́дати духом, Він спитав: «Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?»

Therefore, we, just like our ancestors in faith, Ss. Volodymyr and Olha, need to rely on the power of prayer. A great deal of prayer was needed to overcome the passions of our holy patrons.  In just the same way, we need to make note of this fact, namely, that Our Lord Jesus Christ commanded His disciples to pray incessantly, even unceasingly. Actually, the Lord does not command us to give alms incessantly, or to fast incessantly, but He commanded incessant prayer.  He considers the presence of this incessant prayer to be the sign of faith, since, after the parable concerning the widow and the unjust judge, in which He commanded His disciples to pray always and not to lose heart, He asked: “Nevertheless, when the Son of Man comes, will He find faith on earth.”