ЄДНІСТЬ ВІРИ: ОСНОВА ЄДНАННЯ У ХРИСТОВОМУ ТІЛІ UNITY OF FAITH: THE FOUNDATION OF THE ONENESS OF THE BODY OF CHRIST

Євангельське читання сьогодні нам каже те, що Святий Апостол Тома не був з іншими апостолами, коли Господь Ісус являвся їм після Його воскресіння з мертвих.  Природно, наші розуми, коли роздумуючи над цим уривком, запитують, «Чому Тома не був?» Дійсно, ми не знаємо, але ми знаємо те, що навіть після того, коли інші апостоли розказали Святому Томі про заяву Господа Ісуса, Тома відмовлявся вірити. Він ще не був з ними, тому що не було єдности віри між дванадцятьма апостолами. Він був фізично з ними, але фізнична присутність не означає нічого у єднанні Церкви. 

The Gospel reading today tells us that the Holy Apostle Thomas was not with the other Apostles, when the Lord Jesus revealed Himself to them after His Resurrection from the dead. Naturally, our minds, when meditating on this passage, ask, “Why was Thomas not there?” Truly, we do not know, but we do know that even after the other Apostles told Saint Thomas about the appearance of the Lord Jesus, Thomas refused to believe. He still was not with them, because there was no unity of faith among the twelve Apostles.  He was physically with them, but physical presence means nothing in the unity of the Church.

Ми повинні роздумувати над природою духовного світу. Духовний світ не має віддалености у самому сенсі як матеріальний світ, бо, у духовному світі, те, яке є ближним до певної речі, є подібним до тієї речі. Неподібність завжди встановлює аналогічну віддаленість, а подібність є аналогічною близькістю.  Тож, коли ми хочемо стати ближніми до Бога, ми чинимо діла чесноти, які роблять нас подібнішими до Бога.

We should reflect on the nature of the spiritual world. The spiritual world does not have distance in the same sense as the material world, since, in the spiritual world, that, which is near to a certain thing, is similar to that thing.  Dissimilarity always constitutes an analogical distance, but similarity is analogical proximity.  So, when we want to become closer to God, we do acts of virtue, which make us more similar to God.

Тут, ми бачимо важливість матеріального світу у плані Господньому, тому що, у духовному світі, протилежні речі ніколи не можуть зустрітися, і неподібні речі є постійно віддаленими.  У духовному світі, навіть природні й добрі, але протилежні, сили не можуть бути примиреними, тому що їхня близькість є неможливою. Тільки у матеріальному світі, речі, які є протилежними, є приведеними у близькість і є примиреними.

Here, we see the importance of the material world in the Lord’s plan, because, in the spiritual world, opposite things can never meet, and dissimilar things are permanently distant from one another. In the spiritual world, even natural and good, but opposite, forces cannot be reconciled, because their proximity is impossible. Only in the material world are things, which are opposite, led into proximity and are reconciled.

Найліпший приклад цього примирення протилежних є Пресвятою Богородицею так, як ми співаємо у Акафісті, «Радуйся, бо ти супротивності погодила,» і тоді той самий гімн дає приклад, «Радуйся, бо ти дівство і материнство поєднала.» Дійсно, єдність віри є про погодження супротивності згідно прикладу Святої Богородиці.  Хоча Церква є дуже великою, заради єдности віри, вона є також інтимною родиною, тому що через чесноту, ми стаємо ближчими до Бога, ми також стаємо ближчими один до одного.  Святий Апостол Павло описує це таїнство у його посланні до ефесян, коли він каже:

The best example of this reconciliation of opposites is the Most Holy Mother of God, just as we sing in the Akafist, “Hail, for you have reconciled opposites,” and then the same hymn goes on to give an example, “Hail, since you have united virginity and motherhood.” Truly, unity of faith is about the reconciliation of opposites according to the example of the Holy Mother of God. Although the Church is very large, on account of unity of faith, she is also a close family, because through virtue we become closer to God, and we also become closer to one another. The Holy Apostle Paul describes this mystery in his letter to the Ephesians, when he says:

«Отож благаю вас я, Господній в’язень, поводитися достойно покликання, яким вас візвано, в повноті покори й лагідности, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любові, стараючися зберігати єдність духа зв’язком миру. Одне бо тіло, один дух, а й в одній надії вашого покликання, яким ви були візвані. Один Господь, одна віра, одне хрещення. Один Бог і Отець усіх, що над усіма й через усіх і в усіх.

«Кожному з нас дана благодать за мірою Христових дарів. Тому й сказано: ‘Вийшов на висоту, забрав у полон бранців, дав дари людям.’ А те ‘вийшов’ що означає, як не те, що він був зійшов і в найнижчі частини землі? Той же, хто був зійшов на низ, це той самий, що вийшов найвище всіх небес, щоб усе наповнити. І він сам настановив одних апостолами, інших—пророками, ще інших –євангелистами і пастирями, і вчителями, для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла, аж поки ми всі не дійдемо до єдности в вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа. Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хви́лі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом. Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в того, хто є головою—у Христа. Кожне тіло, складене та споєне всякою в’яззю допомоги, згідно з відповідним діянням кожного члена, від нього бере зріст на будування самого себе в любові.»

“I therefore, a prisoner for the Lord, beg you to walk in a manner worthy of the calling to which you have been called, with all lowliness and meekness, with patience, forbearing one another in love, eager to maintain the unity of the Spirit in the bond of peace. There is one body and one Spirit, just as you were called to the one hope that belongs to your call, one Lord, one faith, one baptism, one God and Father of us all, who is above all and through all and in all.

“But grace was given to each of us according to Christ’s gift. Therefore, it is said, ‘When he ascended on high he led a host of captives, and he gave gifts to men.’ In saying, ‘He ascended,” what does it mean but that he had also descended into the lower parts of the earth? He who descended is he who also ascended far above all the heavens, that he might fill all things. And his gifts were that some should be apostles, some prophets, some evangelists, some pastors and teachers, to equip the saints for the work of ministry, for building up the body of Christ, until we all attain to the unity of the faith and of the knowledge of the Son of God, to mature manhood, to the measure of the stature of the fullness of Christ; so that we may no longer be children, tossed back and forth and carried about with every wind of doctrine, by the cunning of men, by their craftiness in deceitful wiles. Rather, speaking the truth in love, we are to grow up in every way into him who is the head, into Christ, from whom the whole body, joined together and knit together by every joint with which it is supplied, when each part is working properly, makes bodily growth and upbuilds itself in love.”

Церква наказує нашу присутність у храмі в неділю через цілий рік, але наша фізична присутність служить більшому намірові, тому що вона продукує єдність віри, основу єднання у Христовому тілі. Апостол Тома був фізично з іншими апостолами перед другим явленням Господа Ісуса, але він не був з ними, з’єднаний у вірі. Отже, він не був з ними. Ми мусимо бути дбайливими, щоб не бути тільки фізично присутніми. Ми мусимо бути з’єднаними у вірі також, отримуючи і одержуючи те, що католицька віра отри́має і одержує, і не залишаючи від неї найменшою мірою.

The Church commands our presence in the church on Sunday throughout the year, but our physical presence serves a greater purpose, because it produces unity of faith, the foundation of unity in the Body of Christ. The Apostle Thomas was physically with the other Apostles before the second appearance of the Lord Jesus, but he was not with them, united in faith. Therefore, he was not with them. We must be careful to not merely be physically present. We must be united in faith as well, holding and observing that, which the Catholic Faith holds and observes, and not departing from it in the slightest degree.