Сьогодні в євангельському читанні просять Господа Ісуса, щоб пояснити нездатність Апостолів, щоб вигнати демона, якого мав юнак. Його пояснення полягає в тому, що демон має певний вид, який можна виганяти тільки молитвою і постом.
Today in the
Gospel reading, the Lord Jesus is asked to explain the Apostles' inability to
cast out the demon that had possessed the young man. His explanation is that
the demon is of a certain kind that can only be cast out by prayer and fasting.
Це читання нагадує нам про велике значення посту в житті Господа Ісуса. Суть всього практичного життя Церкви - наслідування Господа Ісуса. Насправді, від самого початку Його публічного служіння Господь сказав окремим людям:
"Йди за мною". Коли ми чуємо цей заклик зі сторінок Євангелія, ми повинні розуміти, що це означає: "Візьміть моє життя в обмін на ваше".
This reading
reminds us of the great importance of fasting in the life of the Lord Jesus.
The essence of the Church's entire practical life is the imitation of the Lord
Jesus. In fact, from the very beginning of His public ministry, the Lord said
to certain individuals: "Follow me." When we hear this call from the
pages of the Gospel, we should understand that it means, "Take my life in
exchange for yours."
Які особливості цього життя ми повинні прийняти в наслідуванні Христа? Перш за все, ми повинні визнати місце посту в цьому житті, оскільки зразок, встановлений Христом, також є нашою моделлю.
What are the
particulars of this life that we are to accept in imitation of Christ? Well,
first of all, we should recognize the place of fasting in this life, since the
pattern established by Christ is our model as well.
Ми можемо легко помітити наступну послідовність речей: По-перше, Господь отримує хрещення від руки Івана Предтечі; відразу після того, Святий Дух спускається на Нього; тоді той самий Дух посилає Його в пустелю протягом тривалого періоду (насправді за сорок днів) для посту і спокуси.
We can
easily observe the following sequence of things: First, the Lord receives
baptism at the hand of St. John the Forerunner; immediately afterwards, the
Holy Spirit descends upon Him; then, the same Spirit sends Him into the desert
for a prolonged period (forty days, in fact) for fasting and
temptation.
Так само ми христимося (зазвичай у дитинстві), і коли досягаємо зрілості, досягаємо повноти Святого Духа, і це веде нас до боротьби через молитовний піст. Він виявляв, через цю схему, те, що, коли ми беремо молитовний піст, Сатана відходить від тіла. Таким чином, піст облагороджує плоть в тій мірі, в якій вона може вести війну з духами зла, тими силами, які панують над нею у звичайній ході нашої паденної природи.
Similarly,
we are baptized (usually in infancy), when we reach maturity, we attain the
fullness of the Holy Spirit, and that leads us to battle through prayerful
fasting. He revealed through this pattern that when we engage in prayerful
fasting, Satan departs from the flesh. In this way, fasting ennobles the flesh
to the extent that it can make war on the spirits of evil, those powers that
hold sway over it in the normal course of our fallen nature.
Кінцева мета всієї послідовності (хрещення, повнота Святого Духа і піст) полягає в тому, щоб Христос вселився в нас, як каже св. Павло:
"Я вже не живу, а Христос живе в мені" Гал. 2:20) Три етапи в цій послідовності
нероздільні, тому що хрещення приносить нам повноту Святого Духа, а повнота Святого Духа дає нам (через піст) перемогу, щоб тіло могло ходити в Дусі . Цими трьома речами з’єднаними, ми живемо в Христі, а Христос живе в нас.
The ultimate
aim of the entire sequence (baptism, the fullness of the Holy Spirit and
fasting) is for Christ to dwell in us, as St. Paul says: "It is no longer
I who live, but Christ lives in me."(Gal. 2:20) The three stages in this
sequence are inseparable, because baptism brings us the fullness of the Holy
Spirit, and the fullness of the Holy Spirit gives us (through fasting) victory,
so that the flesh can walk in the Spirit. By these three things together, we
live in Christ and Christ lives in us.
Минулого тижня, Христос говорив нам в євангельському читанні про необхідність самозрікатися, щоб взяти наш хрест і йти за Ним. Для нас неможливо зробити це без підготовки, яку нам показав Сам Христос. Він постив на Горі Спокуси, і тому, щоб безпечно пройти через спокусу диявола, ми також повинні зіткнутися з постом і спокусою. Таким чином, ми вирішуємо виконувати Його справи і жити згідно з Його прикладом, і Він винагороджує нас, даючи нам силу Його вчинків, Його життя і Його прикладу.
Christ told
us in the Gospel reading last week about the necessity of denying ourselves, so
as to take up our cross and follow Him. It is impossible for us to do this
without the preparation, which Christ Himself has shown us. He fasted on the
Mount of Temptation, and, therefore, in order to pass through the temptation of
the Devil safely, we must face fasting and temptation as well. In this way, we
resolve to perform His deeds and live according to His example, and He rewards
us by giving us the power of His deeds, His life and His example.
Правда, наше спасіння відбувається через віру в Христа, але наше спілкування з Ним у вірі має бути доведене через спілкування в Його ділах. Тільки діла свідчать про справжність віри. Таким чином, слідуючи за Христом, шлях учнівства - це не інтелектуальна теорія, а свідоме імітування діл,
спілкування в любові і стражданні.
It is true
that our salvation is through faith in Christ, but our communion with Him in
faith has to be proven through communion in His works. Only works testify to
the genuineness of faith. Thus, following Christ, the path of discipleship is
not an intellectual theory but a conscious imitation of works, a fellowship in
love and suffering.
Всі діла, які ми виконуємо в імені Христа, будь то піст, бдіння, або терпляче прийняття образи або переслідування, є добровільними вираженнями нашого бажання бути єдиними з Христом. Це так, тому що ми розуміємо, що ми успадкували Його приклад, ці діла, а не як що-небудь відокремлене
від Нього, але, по суті, сам зміст Його Особи.
All the
works that we perform in the name of Christ, whether it be fasting, vigil, or
the patient endurance of insult or persecution, are a voluntary expression of
our desire to be united to Christ. This is the case, because we recognize that
we have inherited His example, these works, not as something separate from Him,
but, in fact, the very substance of His Person.
Отже, піст є ділом любови вищого порядку, тому що воно є фізичним засобом, за допомогою якого ми вступаємо в досвід Хреста. За допомогою Хреста, ми повністю жертвуємося,
наскільки це стосується намірів, містично беручи участь у смерті Христа, щоб ми могли також брати участь у Його воскресінні. Останній доступний тільки для нас, якщо наша жертва себе самого є повною, згідно з моделлю жертви Христа. Ми повинні знищувати себе в намірі, щоб Бог у Христі нас насправді врятував.
Fasting,
therefore, is a work of love of the highest order, because it constitutes a
physical means by which we enter into the experience of the Cross. By means of
the Cross, we sacrifice ourselves completely, in as far as intention is
concerned, mystically participating in Christ's death, so that we can also
participate in his resurrection. The latter is only accessible to us if our
sacrifice of ourselves is complete, according to the model of the sacrifice of
Christ. We must annihilate ourselves in intention, so that God in Christ can
save us in fact.
No comments:
Post a Comment