ЛЮБОВ ДО ХРЕСТА: ЕСЕНЦІАЛЬНА ДЛЯ НАШОГО СПАСІННЯ

 

Господній Вирок

Браття й сестри у Христі—

     Сього́дні, ми чу́ли оповіда́ння про го́рде ви́пробування сині́в Зеведе́я, святи́х Апо́столів Я́кова та Іва́на, щоб діста́ти поче́сні місця́ у Ца́рстві Бо́жому.  Коли́ ми розду́маємо про це оповіда́ння, ми ма́ємо тенде́нцію, щоб ду́мати ті́льки про го́рдість цих апо́столів, але́ ми та́кож пови́нні нотува́ти Госпо́днє протиле́жне навча́ння, бо Госпо́дь наш вчить нас не ті́льки про те, що ми пови́нні не бажа́ти, але́ Він бі́льше вчить про те, що нам слід бажа́ти ціли́м се́рцем. Ді́йсно, Його́ ви́рок так ла́гідний, що ми ле́две ноту́ємо його́, але́ ла́гідність Го́спода Ісу́са пока́же нам бажа́ння, яке́ дороге́ для Бо́га.  Ла́гідно, Він ка́же святи́м апо́столам, що вони́ пови́нні бажа́ти, щоб бра́ти у́часть у Його́ хресті́ й стражда́нні.

 

Любов до хреста

     Бага́то поколі́нь святи́х пі́сля то́го узна́ли необхі́дність, щоб моли́тися за любо́в до хреста́. Щоб пи́ти Госпо́дню ча́шу і бу́ти хре́щеними хре́щенням Госпо́днього стражда́ння, це пови́нне бу́ти на́шим бажа́нням, -- імітува́ння Христа́ зара́ди любо́ви.  Напри́клад, Святи́й Харито́н Вели́кий, коли́ був молоди́м чолові́ком, подорожува́в до Свято́ї Землі́, як пало́мник.  У Си́рії, розбі́йники атакува́ли його́.  Він ста́вся їх в’я́знем. Вони́ зв’яза́ли і замкну́ли його́ у глибо́кій ї́хній пече́рі.  У цьо́му мі́сці, він ба́чив змію́, яка́ вхо́дила в а́мфору вина́.  Змія́ випуска́ла її́ злість у вино́.  Святи́й ба́чив всі ре́чі, і спробував поспостерігати за ти́ми, які́ захопи́ли його́ у поло́н, але́ було́ не можли́вим сказа́ти або́ ру́хатися.  Вони́ пи́ли отру́єне вино́ і поме́рли.  Пі́сля багатьо́х днів, Харито́н міг звільни́тися.  Тоді, він був свобі́дним. Він міг продо́вжувати його́ пало́мничество, або́ роби́ти що-не́будь, що він бажа́в. Але він залиши́вся, щоб похова́ти поме́рлих. Пі́сля їх погребе́ння, він ви́рішив, щоб залиши́тися назавжди́, щоб моли́тися за поме́рлих.  Його́ поло́нство було́ його́ хресто́м.  Він навча́в люби́ти його́ хрест, і носячи́ його́, він наслі́дував Го́спода до сла́ви. 

 

Страждання згідно Бога—страждання згідно світу

     В оча́х цього́ сві́ту, щоб люби́ти хреста́—це дурне́. Цей світ ка́же: «Чому́ стражда́ти? Чому́ люби́ти хреста́?» Але́ му́дрість Бо́га не є му́дрістю цього́ сві́ту. Цей світ хо́че, щоб ми ві́рили, що стражда́ння нікуди́шнє і ейтана́зія є позити́вним добро́м.  Як чі́тко Сатана́ про́бує вирізня́ти нас від при́кладу Го́спода Ісу́са. Він про́бує використо́вувати наш сенс співчуття́ про́ти нас. Нія́ке вели́ке ді́ло не є заве́ршеним, окрі́м то́го, яке́ заве́ршене стражда́нням.

 

Як бути подібним Христові

     У п’ятдеся́т тре́тьому ро́зділі Свято́го Проро́ка Іса́ї, ми чита́ємо о́пис Го́спода на́шого, «Він мов той па́гін, ви́ріс пе́ред на́ми, мов ко́рінь із землі́ сухо́ї. Не було́ в ньо́му ні ви́ду, ні краси́,-- ми ба́чили його́,-- ні ви́гляду прина́дного не було́ в ньо́му. Знева́жений, оста́нній між людьми́, чолові́к болі́в, що зазна́в неду́ги; немо́в люди́на, що пе́ред не́ю обли́ччя закрива́ють, знева́жений, і ми його́ за ніза́що ма́ли.» Це ви́клик для нас. Ми най́більш поді́бні Йому́, коли́ світ зневажа́є нас—коли́ ми перено́симо прини́ження хреста́.

 

Дійсна радість

     Бага́то святи́х сві́дчать, що вони́ не ма́ли ми́ру, ані́ ра́дости, до то́го ча́су, коли́ моли́лися за любо́в до хреста́. Пі́сля то́го, Бог пода́в їм цю любо́в, і вони́ пізна́ли правди́ву ра́дість так, як Госпо́дь обіця́в у́чням, «І́стинно, і́стинно, кажу́ вам: Голоси́тимете, рида́тимете, світ же раді́тиме.  Жури́тиметесь, але́ журба́ ва́ша у ра́дощі оберне́ться. Журба́ жі́нки, коли́ вона́ наро́джує, бо годи́на її́ проби́ла.  А наро́дить дитя́тко—з ра́дощів, що люди́на на світ народи́лася, вже й па́м’яті про бо́лі нема́. Оце́ й ви ни́ні в журбі́.  Але я вас зно́ву поба́чу, і зраді́є ва́ше се́рце, і ніхто́ ва́ших ра́дощів від вас не відбере́.»

 

Приклад преподoбних Христові

     Ми святку́ємо у Це́ркві празники́ спеція́льної катего́рії святи́х—ми назива́ємо їх «юроди́вими» тому́, що вони́ показа́ли висо́ку чесно́ту непомі́рно, зобра́жуючи ду́рість пе́ред людьми́, щоб наверта́ти їх до Христа́.  Зара́ди Христа́, вони́ ста́лися знева́женими навми́сно. Напри́клад, Святі́ Юроди́ві Симео́н і Йоа́н сиді́ли зо́вні вели́ких церко́в Констянтиногра́да під час Вели́кого По́сту, і наже́ршись ковбасо́ю, і ще кида́ли її́ на люде́й, коли́ вони́ вихо́дили з це́ркви. Цим спо́собом, Святі́ Симео́н і Йоа́н висмі́ювали піст люде́й тому́, що хоча́ вони́ по́стили, ще ма́ли доста́тньо ї́жі, але́ не дава́ли бі́дним. 

     Бог не кли́че всіх нас, щоб ста́тися знева́женими навми́сно, але́ Він кли́че нас, щоб люби́ти наш хрест, яки́й Він дав нам за́для на́шого спасі́ння.  Він кли́че нас, щоб пи́ти Його́ ча́шу і бу́ти хре́щеними хре́щенням Його́ стражда́нь. 

 

 

LOVE FOR THE CROSS: ESSENTIAL FOR OUR SALVATION

 

The Lord’s rebuke

Brothers and sisters in Christ—

     Today we heard the account of the proud attempt of the son of Zebedee, the Holy Apostles James and John, to acquire the privileged places in the Kingdom of God.  When we reflect on this story, we have a tendency to think only about the pride of the Apostles without thinking about the contrary teaching, which the Lord gives in reply to their request.  The Lord is here teaching us concerning not only what we ought not to desire, but also what we should desire with all our hearts.  In fact, the Lord’s rebuke is so gentle that we scarcely notice it, but the Lord’s gentleness shows us the desire, which is dear to the heart of God.  Gently, He tells His holy Apostles that they ought to desire to share in His Cross and His suffering.

 

Love for the Cross

     Many generations of saints since then have discovered the necessity of praying for love of the Cross.  It should be our foremost desire to drink the Lord’s cup and to be baptized in the baptism of the Lord’s suffering, -- to imitate Christ for the sake of love.  For example, St. Chariton the Great, when he was a young man, journeyed to the Holy Land as a pilgrim.  In Syria, robbers attacked him.  He was taken prisoner, and they kept him bound and gagged in the depths of their cave.  In this place, he saw a serpent, which entered an amphora of wine. The serpent released its venom into the wine.  The saint saw all these things, and he tried to warn those, who had taken him captive, but it was impossible for him to speak or even to move.  They drank the poisoned wine and died.  After many days, Chariton was able to free himself.  Then he was free.  He could continue his pilgrimage, or he could do whatever he liked.  But he remained where he was in order to bury the dead.  After their burial, he decided to remain permanently in order to pray for the dead.  His captivity was his cross. He learned to love his cross, and bearing it, he followed the Lord to glory.

 

Suffering according to the world, and suffering according to God

     In the eyes of this world, to love the Cross is foolishness.  The world says, “Why suffer? Why love the Cross?” But the wisdom of God is not the wisdom of this world.  This world wants us to believe that suffering is worthless, and that euthanasia is a positive good.  How cleverly Satan tries to separate us from the example of the Lord Jesus.  He tries to use our sense of compassion against us.  No great work is every accomplished, except through suffering.

 

How to be similar to Christ

     In the 53^rd chapter of the Book of the Prophet Isaiah, we read a description of our Lord: “Who has believed our message? And to whom has the arm of the Lord been revealed? For He grew up before Him like a tender shoot, and like a root out of parched ground; He has no stately form or majesty that we should look ypon Him, nor appearance that we should be attracted to Him.  He was despised and forsaken of men, a man of sorrows and acquainted with grief; and like one from whom men hide their face he was despised, and we did not esteem Him.” This passage is a challenge to us.  We are most like Him when the world hates us, when we bear the humiliation of the Cross.

 

True joy

     Many of the saints testify that they did not know peace or joy until they prayed for love of the Cross.  Afterwards, God gave them this love, and they received true joy, just as Lord promised His disciples, “Truly, truly, I say to you, that you will weep and lament, but the world will rejoice; you will grieve, but your grief will be turned into joy.  Whenever a woman is in labour, she has pain, because her hour has come; but when she gives birth to the child, she no longer remembers the anguish because of the joy that a child has been born into the world.  Therefore, you too have grief now; but I will see you again, and your heart will rejoice, and no one will take your joy away from you.”

 

An example of those who are most similar to Christ

     We celebrate in the Church the feasts of a special category of saints, whom we call “fools for Christ’s sake,” because they attained a high degree of virtue simulating madness before the sight of the people, in order to convert them to Christ.  On account of Christ, they intentionally became despised.  For example, the Holy Fools for Christ’s Sake Symeon and John sat outside the great churches of Constantinople during the Great Fast and gorged themselves with sausage.  They even pelted the people with it as they left the church.  In this way, Ss. Symeon and John ridiculed the people’s fast, because, although they fasted, they still had enough to eat, but they neglected the poor.

     God does not call all of us to become intentionally hated by those around us, but he does call us to love our cross, which he has given us for our salvation.  He calls us to drink His cup and to be baptized with the baptism of His sufferings.