Третій абзац Молитви Святого Єфрема: Пізнання наших гріхів і відданість до правдивого Судді The third paragraph of the Prayer of St. Ephrem: Recognition of our sins and allegiance to the true Judge

 

Сьогодні, Хрестопоклонної Неділі, ми приходимо до останнього параграфу Молитви Святого Єфрема Сирійського. У цьому абзаці, святий нам даватиме резюме цілої попередньої молитви, ясно виявляючи те, що спасіння і покаяння є простими. Текст цього абзацу каже: «Так, Господи Царю, дай мені бачити гріхи мої, і не осуджувати брата чи сестру мою, бо Ти --благословенний на віки віків.» Цей короткий параграф виявляє найглибшу небезпеку нашого духовного життя—гордість, яка приведе до осудження інших людей, але той також виявляє великий лік цього гріха—тобто, пізнання наших гріхів.

Today, the Sunday of the Veneration of the Holy Cross, we come to the last paragraph of the Prayer of Saint Ephrem the Syrian. In this paragraph, the saint will give us a resume of the entire foregoing prayer, revealing clearly that salvation and repentance are simple. The text of this paragraph reads: “O Lord and King, grant to me the grace to be aware of my sins, and not to judge my brother and sister, for you blessed now and forever and ever.” This short paragraph reveals the deepest danger of our spiritual life—the pride, which leads to the judgment of other people, but it also reveals the great cure of this sin, namely, recognition of our own sins.

Точне бачення і пізнання наших гріхів потребує того, що ми є з’єднаними з Христом, тому що тільки Він є без гріха, і Він –Цар і Господь, Який переміг над смертю і гріхом. Гріх—це темний і страшний ліс, який ми тільки можемо побачити зовні, бо коли ми знаходимося всередині, ми віримо в те, що це весь світ. Дійсно, грішний світ захоплює нас цілком, як мокра ковдра. Часто, це є неприємним і важким, але цей стан є нормальним і незаперечним. Тільки у Христі, ми можемо мати правдиве пізнання гріха, і це правдиве пізнання необхідно приведе до ненависті гріха.

An accurate view and recognition of our sins requires that we be united with Christ, because only He is without sin, and He is King and Lord, Who triumphed over death and sin. Sin is like a dark and dreadful forest, which we can only see from the outside, since, when we find ourselves in the midst of it, we believe that it is the whole world. Indeed, the sinful world surrounds us on all sides like a wet blanket. Often, it is unpleasant and heavy, but this situation is normal and indubitable. Only in Christ can we have a true recognition of sin, and this true recognition necessarily leads to a hatred of sin.

Можна бачити доказ нашого занурення у грішний світ через кожний аспект нашої культури. Наприклад, ми можемо бачити погіршення сексуальної етики, бо молоді люди часто думають те, що це є дуже нормальним, щоб вживати сексуальну здібність поза шлюбом, або дивитися на порнографію, разом з багатьма іншими злобами. Але, ми втечемо від впливу цього грішного світу через єднання з Христом, Господом і Царем, Хто тепер, внаслідок Його воскресіння з мертвих, володіє безсумнівно грішним світом, що його Він буде розбивати немов посуд ганчаря, так як другий псалом нам каже.  

We can see evidence of our immersion in the sinful world through every aspect of our culture. For example, we can see the deterioration of sexual ethics, since young people often think it quite normal to use the sexual faculty outside of marriage, or to view pornography, along with a lot of other evils. But, we escape from the influence of this sinful world through communion with Christ, the Lord and King, Who now, on account of His resurrection from the dead, unquestionably rules the sinful world, which He will smash in pieces like a potter’s vessel, just as the second psalm tells us.

Наша перемога у Христі залежить від спілкування з Ним, тому що Він єдиний живе навіки поза впливом смерти і гріха. Тут, ми бачимо джерело деякої плутанини у нашому розумінні про євангеліє, бо євангеліє є грецьким словом, яке означає «добрими новинами.» Для цієї причини, коли слово було вперше перекладаним старо-слов’янською мовою, перекладач написав «благовіствованіє». Це дуже буквальний переклад, але «добрі новини» без культурного контексту приведе нас до того, щоб вірити в те, що євангеліє повинне бути джерелом радости для нас. Ця ідея ігнорує древнє вживання слова, тому що «євангеліє» є технічним терміном для проголошення нового царя. Іншими словами, «євангеліє» є добрими новинами для царства, незалежно від того, як це відчувають індивідуальні громадяни. Євангеліє є проголошенням цього об’єктивного факту: Ісус Христос став Господом і Царем, а Його царству не буде кінця, тому що Він живе навіки поза впливом смерти і гріха.

Our victory in Christ depends on communion with Him, because only He lives forever outside the influence of sin and death. Here, we see the source of some confusion in our understanding about the gospel, since “gospel” comes from a Greek word, which means, “good news.” For this reason, when the word was first translated into Old Slavonic, the translator rendered it “blahovistvuvaniye.” This is a very literal translation, but “good news” without cultural context leads us to believe that the gospel should be a source of happiness for us. This idea ignores the ancient use of the word, because “gospel” is a technical term for the proclamation of a new king. In other words, “gospel” is good news for the kingdom, irrespective of how individual citizens feel about it. The gospel is the proclamation of this objective fact: Jesus Christ has become Lord and King, and His Kingdom will have no end, because He lives forever outside the influence of death and sin.

Відданість до Христа, як Господа і Царя, нам дає пізнання наших гріхів, тому що ми можемо бачити величезну різницю між нашим життям і його життям. З причиною, Господь Ісус викликав своїх ворогів, «Хто може засуджувати мене задля гріха?» Він знав те, що ніхто не міг би. Для всіх нас, виклик цього сорту не був би проблемою, тому що навіть наші вороги скоро принесли б доказ наших гріхів.

Allegiance to Christ as Lord and King gives us recognition of our sins, because we can see the enormous difference between our life and His. With reason the Lord Jesus challenged His enemies, “Who is able to convict me of sin?” He knew that no one could. For all of us, a challenge of this sort would not be a problem, because even our enemies would quickly produce evidence of our sins.

Ми мусимо звертати наші уми до Христа, бо це є покаянням. Коли ми звертаємо наші уми до Нього, чудово ми приймаємо розум Христа так, як Святий Апостол Павло нам сказав. Христовим розумом, ми маємо ясне знання наших гріхів і дійсну відданість до Нього, єдиного правдивого Судді, Якого ми боїмося, а також любимо і бажаємо, тому що у кожному людському житті багато несправедливости, яку і ми чинимо, і через яку ми страждаємо. Цей дуже важливий пункт, щоб пам’ятати, тобто, ми чинимо несправедливість і ми страждаємо через несправедливість, і наша спорідненість з Христом (тобто, молитва) існує між цими двома реальностями, бо ми шоденно повертаємо від наших гріхів до Христа, в Якому є нашим примирення з Богом і всіма прагненнями, і ми бажаємо Його цілим серцем.

We must turn our minds to Christ, since this is repentance. When we turn our minds to Him, we wondrously receive the mind of Christ, just as the Holy Apostle Paul told us. With the mind of Christ, we have a clear knowledge of our sins and a true allegiance to Him, the only true Judge, Whom we fear, but also love and desire, because in every human life there is much injustice, both which we commit and which we suffer. This is a very important point to remember, namely, we commit injustice and we suffer injustice, and our relationship with Christ (that is, prayer) exists between these two realities, since daily we turn from our sins to Christ, in Whom is our reconciliation with God and all of our aspirations, and we desire Him with all our hearts.