Правдиве прощення незважаючи на дуже негативні емоції True forgiveness despite extremely negative emotions

 

Прощення є есенціальним аспектом нашого християнського життя, тому що це є якістю Бога Самого. Господь наш Ісус Христос нам нагадує того, що «Бог Отець посилає дощ на праведних і неправедних,» і якість нашого прощення повинне бути тим же самим.

Forgiveness is an essential aspect of our Christian life, because it is a quality of God Himself. Our Lord Jesus Christ reminds us that “God the Father sends rain on the just and the unjust,” and the quality of our forgiveness should be exactly the same.

Але, як прощати ворогів, які чинили величезні, жахливі злочини, і не виражали каяття, а навіть оправдали їхні діла? Це запитання виявляє дуже часту помилку. Прощення не є про емоцію, і присутність негативних емоцій не має ефекту в якості нашого прощення. Фактично, якщо ми маємо дуже негативні емоції, наше прощення є більш тяжким, і отже ціннішим перед Богом.

But how do we forgive enemies, who have committed enormous and cruel offences, and have not expressed any remorse, but even justified their deeds? This question reveals a very frequent mistake. Forgiveness is not about emotion, and the presence of negative emotions does not affect the quality of our forgiveness. Actually, if we have very negative emotions, our forgiveness is harder, and, therefore, more precious in the sight of God.

Прощення є вирішенням, яке ми можемо чинити дією нашої волі і нашого розуму. До тих високих сил нашої душі, емоції, які мають просту операцію так, як рефлекси, не є важливими. Ні, емоції є, як діти без диципліни, яких ми мусимо карати і посилати в куток, аж допоки вони можуть поводитися чемно. Тож, ми мусимо вирішувати дуже твердо, щоб прощати, і ця дія є прощенням по суті.

Forgiveness is a decision that we can make with an act of our will and of our mind. To these higher powers of our soul, the emotions, which have a simple, reflexive operation, are not important. No, the emotions are like unruly children, who we must scold and banish to the corner, until they can behave with courtesy. Thus, we have to decide very firmly to forgive, and this act is itself forgiveness essentially.

Тим самим способом, чеснота любови не залежить від емоції. Фактично, теми любови і прощення є дуже відносними, бо прощення є вирішенням, щоб повернутися до любови спеціального сорту. Ця любов називається «любов’ю добросердечности,» тому що цією любов’ю ми бажаємо добра для іншої людини. І очевидно, коли ми бажали б добра іншій людині, наше бажання не було б щирим, якщо ми не бажали б максимального добра для неї. Максимальне добро є присутністю Бога. Якщо ми володіємо присутністю Бога на небі, ми приймаємо все, що є гідним для бажання. Цього останнього добра ми мусимо бажати для всіх інших людей також, тому що Бог сотворив їх задля цієї специфічної мети, і Він виявляв у Святому Письмі те, що «Бог не бажає смерти грішника, а замість того, навернення грішника до Бога, щоб жити.» Тут, ми ясно бачимо диявольське джерело системи, яка претендує на те, що Бог бажає знищення грішників. Фактично, навіть розмова про гнів Божий є тільки аналогією. Якщо ми пізнаємо гнів, щоб бути оскверненням у собі, ми не можемо думати про це, як якість Бога. Замість того, ми пізнаємо те, що вирази Святого Письма про Божий гнів є аналогією, і дійсне значення гніву у відношенні до Бога є Його старанністю, щоб виправдати те, що є поганим у Його сотворенні.

In the same way, the virtue of charity does not depend on emotion. Actually, the themes of love and forgiveness are very related, since forgiveness is a decision to return to a special kind of love. This love is called “the love of benevolence,” because by this love we will the good for another person. Obviously, if we will the good of another person, our desire would not be sincere if we did not will the ultimate good for that person. The ultimate good is the presence of God. If we possess the presence of God in Heaven, we receive everything that is worthy of desire. We must desire this ultimate good for all other people as well, because God created them for that specific purpose, and He revealed in the Holy Scriptures that “God does not desire the death of the sinner, but the conversion of sinner to God, so that he may live.” Here, we clearly see the diabolical origin of a system that claims that God desires the destruction of sinners. In fact, even language about the anger of God is only analogy. If we recognize that anger is a defilement in ourselves, we cannot think of this as an attribute of God. Instead, we recognize the expressions of Holy Scripture concerning God’s anger as analogy, and the true meaning of anger in relation to God is His zeal to correct what is wrong in His Creation.

Отже, прощення є дійсно вирішенням, і воно є вирішенням, яке ми мусимо вирішувати, день у день, і від моменту до моменту. Нехай приймаємо приклад Пресвятої Богородиці, яка тримала всі таїнства у своєму серці, роздумуючи над ними без обурення. Ми повинні нотувати величезні причини обурення, які її вірне життя включало.

Therefore, forgiveness is truly a decision, and it is a decision, which we must make, day after day, and from moment to moment. Let us accept the example of the Most Holy Mother of God, who kept all the mysteries in her heart, meditating on them without resentment. We should note the enormous reasons for resentment, which her faithful life entailed.