Перешкоди для Євангелії Христа: Ми повинні навчитися пильнувати себе Obstacles to the Gospel of Christ: We must learn to watch over ourselves

Сьогодні, у читанні з Першого послання святого апостола Павла до коринтян, святий апостол описує спосіб, яким він добровільно відмовився від багатьох своїх прав, щоб уникнути встановлення перешкоди між коринтською громадою та їх прийняттям Євангелія Христового. Це читання дає нам добру нагоду роздумувати над реальністю Євангелія. Що це за Євангеліє, яким Павло журиться, чим воно перешкоджає? Крім того, як так вийшло, що ми також ставимо перешкоди для поширення Євангелії Христа в нашому повсякденному житті?

Today, in the epistle reading from the First Letter of the Holy Apostle Paul to the Corinthians, the Holy Apostle describes the way that he has voluntarily given up many of his rights, in order to avoid placing an obstacle between the Corinthian community and their acceptance of the Gospel of Christ. This reading gives to us a good opportunity to meditate on the reality of the Gospel. What is this Gospel, which Paul is so concerned about obstructing? Further, how is it that we too place obstacles to the furtherance of the Gospel of Christ in our daily lives?

Перш за все, ми повинні усвідомити, що всі автори Нового Завіту (особливо святий апостол Павло, оскільки він написав левову частку Нового Завіту) проповідують єдине Євангеліє. Те, що вони мають на увазі, коли кажуть «Євангеліє», — це Добра Новина про спасіння в Ісусі, і вона всюди зводиться до набору з восьми тверджень: 1) Ісус, Цар, існував раніше з Отцем, 2) Він прийняв людське життя, виконуючи обітниці Господні Давиду, 3) Він помер за гріхи згідно з Писанням, 4) Він був похований, 5) Він воскрес на третій день згідно з Писанням, 6) Він з’явився багатьом, 7 ) Він сидить праворуч від Бога як Господь, і 8) Він знову прийде судити живих і мертвих. Ці вісім положень складають основне Євангеліє, яке Церква виклала для нас у Символі Віри, Соборах, писаннях Отців Церкви та повчальному авторитеті Церкви, що зберігається аж до сьогодні. Євангеліє Христа просте і водночас глибоке. У ньому йдеться про повалення старого правителя світу, стародавнього змія, диявола і сатани, і про прихід нового царя, істинного царя, Який є Син Божий, Господь і Христос. Для нас, людей, вірність новому правителю, тріумфальному Царю, приносить нам вічне життя в Його Царстві, тому що ми особисто беремо участь у Його тріумфі. Тільки один воскрес із мертвих на третій день. У нас немає надії, крім того, щоб бути включеними в Його Містичне Тіло, Церкву, в якій ми розділяємо Його ідентичність. У цьому житті ми розділяємо Його страждання, борючись в Його Ім’я, і в майбутньому віці ми розділяємо Його славу.

First of all, we must realize that all the New Testament writers (especially the Holy Apostle Paul, since he wrote the lion’s share of the New Testament) preach a unified Gospel. What they mean when they say “the Gospel” is Good News of salvation in Jesus, and it is, in every place, reducible to a set of eight propositions: 1) Jesus the king preexisted with the Father, 2) He took on human flesh, fulfilling the Lord’s promises to David, 3) He died for sins in accordance with the Scriptures, 4) He was buried, 5) He was raised on the third day in accordance with the Scriptures, 6) He appeared to many, 7) He is seated at the right hand of God as Lord, and 8) He will come again to judge the living and the dead. These eight propositions make up the basic Gospel, which the Church has further fleshed out for us in the Symbol of Faith, the Councils, the writings of the Fathers of the Church and the teaching authority of the Church, continuing even unto today. The Gospel of Christ is simple and yet profound. It speaks concerning the overthrow of the world’s old ruler, the ancient serpent, the Devil and Satan, and the accession of the new king, the true king, Who is Son of God, Lord and Christ. For us human beings, allegiance to the new ruler, the triumphant King, brings us everlasting life in His Kingdom, because we share personally in His triumph. Only One has risen from the dead on the third day. We have no hope except to be incorporated into His Mystical Body, the Church, in which we share His identity. In this life, we share His sufferings as we do battle in His Name, and in the age to come, we share His glory.

В інших місцях Павло докладає зусиль, щоб переконати своїх читачів у тому факті, що ні в кому немає спасіння, крім Єдиного Сина Божого, Господа і Месії. Ексклюзивність спасіння, здійсненого в Христі, є необхідним наслідком того факту, що тільки Він повернувся з мертвих як Переможець смерті. Це правда, що інші чудесним чином воскресали з мертвих до Воскресіння Христа, але вони воскресали до цього життя. Вони воскресли з мертвих, щоб знову померти. Воскресіння Христове було раз і назавжди воскресінням до нетлінного життя.

In other places, Paul is at pains to impress his readers with the fact that there is no salvation in anyone else, except the One Son of God, Lord and Messiah. The exclusivity of the salvation wrought in Christ is a necessary consequence of the fact that only He has returned from the dead as the Conqueror of Death. It is true that others were miraculously raised from the dead before the Resurrection of Christ, but they were raised again to this life. They were raised from the dead, in order to die again. The Resurrection of Christ was, once and for all, a resurrection to imperishable life.

Надзвичайно важливо, щоб ми, подібно до святого апостола Павла, турбувалися про те, щоб не створювати перешкоди Христовому Євангелію. Ми всі повинні мати здоровий страх, що інші можуть відвернутися від Христа через нас. Нам потрібно вести інших до Христа, а не відганяти їх від Його обличчя скандалом. Список способів, якими ми потенційно можемо стати каменем спотикання для Христа та Євангелія, справді дуже довгий. Загалом, у позитивному сенсі, люди навколо нас повинні бачити, що ми люди молитви, що Христос змінив наше життя і що ми живемо згідно з Його заповідями та Його чеснотами. Слід пам’ятати, що своєю поведінкою ми щохвилини проповідуємо Євангеліє Христове. Якщо ми нетерплячі, злі та одержимі власною важливістю та власними прерогативами, це погано позначається на Христі та Церкві. Подібним чином, якщо ми нескромні в своєму одязі, нечисті у своїх словах і діях і загалом залежні від насолод, це також є дуже поганим свідченням страждань, смерті, воскресіння та правління Христа, нашого Бога. Усім цим ми можемо стати перешкодою для Євангелії Христа. Чи припускаємо ми, що не будемо відповідати, якщо через нас загинуть люди?

It is of the greatest importance that, like the Holy Apostle Paul, we be concerned about creating obstacles to the Gospel of Christ. We should all have a healthy fear that others may turn away from the Christ because of us. We need to be leading others to Christ, not driving them away from His face with scandal. The list of ways that we could potentially be stumbling blocks to Christ and the Gospel is a very long one indeed. Generally, in a positive sense, people around us must see that we are people of prayer, that Christ has changed our lives and that we live according to His commandments and His virtues. We should remember that we are preaching the Gospel of Christ at every moment through our behavior. If we are impatient, angry, spiteful and obsessed with our own importance and our own prerogatives, this reflects badly on Christ and the Church. Similarly, if we are immodest in our clothing, impure in our speech and actions and generally addicted to pleasure, this too is a very poor testimony to the suffering, death, resurrection and reign of Christ our God. In all of these ways, we can be obstacles to the Gospel of Christ. Do we suppose that we will not be held accountable if people are lost because of us?

Нам потрібно краще перевіряти себе, стежити за своєю промовою та діями і навіть охороняти свої думки. Благодать Христа завжди допоможе нам, якщо ми постановимо робити все з любові до Нього.

We need to become better at examining ourselves, watching our speech and actions, and even guarding our thoughts. The grace of Christ will always help us if we resolve to do everything for love of Him.