Молитва про чесноту з належним наміром Praying for virtue with proper intention

Сьогоднішнє Євангеліє нагадує нам, що все добре від Бога. Тим більше це стосується тих речей, які є найбільшими благами, чеснотами. Усі чесноти насправді належать Богові. Усі чесноти існують як кольори спектру в чистому, білому світлі любові, а чеснота любові має глибокий та таємничий зв’язок із Сутністю Самого Бога. Ми можемо чудово бачити всі чесноти в житті Втіленого Бога, власне, було б навіть правдою сказати, що імена чеснот є, в певному сенсі, іменами Христа, що показує святий апостол Павло, коли посилається Христу як нашій Мудрості та Справедливості. Отже, ми бачимо, що чеснота ніколи не є нашою в прямому сенсі. Її завжди позичають у Бога, використовують і повертають із подякою. Саме в цьому сенсі ми бачимо чесноти, перераховані в Правилі св. Венедикта як «інструменти добрих справ». На образі зображено громадський сарай для інструментів. Будь-хто може піти та виписати потрібні інструменти, але інструменти мають бути повернуті в належному стані. Такий образ дуже корисний для нас, тому що не дає нам думати, що ми є джерелом чогось доброго. Ні, добро тільки від Бога. Якщо в нас є добро, воно прийшло від Нього.

We are reminded in the Gospel reading today that everything good comes from God. This is all the more true for those things that are the greatest of goods, the virtues. All the virtues actually belong to God. All of the virtues exist as the colors of the spectrum within the pure, white light of charity, and the virtue of charity has a deep and mysterious relationship with the Being of God Himself. We can see all the virtues perfectly in the life of the Incarnate God, in fact, it would even be true to say that the names of the virtues are, in a sense, names of Christ, which the Holy Apostle Paul shows when he refers to Christ as our Wisdom and Justice. Thus, we see that virtue is never ours in the strict sense. It is always borrowed from God, used and returned with thanksgiving. This is the sense in which we see the virtues being enumerated in the Rule of St. Benedict as "the instruments of good works." The image is that of a common tool shed. Anyone can go and sign out the tools he or she needs, but the tools must be returned in good condition. This kind of image is very useful to us, because it prevents us from thinking that we are the source of anything good. No, good only comes from God. If there is good in us, in came from Him.

У сьогоднішньому читанні Євангелія ми чули, як батько хлопчика молився за чесноту віри дуже подібно до молитви учнів в іншому місці. Вони сказали до Господа: «Примножи нашу віру!» На це Господь відповів умовлянням: «Якби ти мав віру з гірчичне зерно, ти міг би сказати цій шовковиці: Вирвися з корінням і кинься в море!» і воно підкорилося б тобі». Цей урок від Господа є нагадуванням нам про дві пастки, з якими ми повинні стикатися щоразу, коли молимося про чесноти. Перш за все, ми часто не аналізуємо своє життя та обставини, щоб визначити, які чесноти нам потрібні. Таким чином, ми спотикаємося з дня на день, тиждень за тижнем, місяць за місяцем, без помітного зростання нашої подібності до Господа Ісуса. Повертаючись до образу сараю для інструментів, ми повинні запитати себе, які інструменти нам потрібні. Відповідь на це запитання залежатиме від проблем, з якими ми стикаємося, і недоліків, які ми допускаємо. Ми повинні перевірити себе на ці речі з певністю, що наш люблячий Бог допоможе нам у цьому самоперевірці.

In the Gospel reading today, we heard the father of the boy pray for the virtue of faith in a very similar way to the prayer of the disciples in another place. They said to the Lord, "Increase our faith!" To this, the Lord replied with the exhortation: "If you had faith the size of a mustard seed, you would be able to say to this mulberry tree 'Be uprooted and throw yourself into the sea!' and it would obey you." This lesson from the Lord is a reminder to us of two pitfalls that we must face whenever we pray for virtue. First of all, we often don't examine our lives and circumstances to determine what virtues we need. Thus, we stumble from day to day, week to week, month to month, with no sensible growth in our likeness to the Lord Jesus. Going back to the image of the tool shed, we have to ask ourselves what tools we need. The answer to this question will depend on the problems we face and the faults we commit. We must examine ourselves on these things with the certainty that our loving God will help us in this self-examination.

Але є ще одна пастка. Перевірити себе щодо наших потреб, що стосується чесноти, це лише початок. Таким чином ми визначаємо конкретні інструменти, які нам потрібні, щоб протистояти нашим проблемам і недолікам. Але тоді нам потрібен конкретний план щодо того, як ми будемо використовувати ці інструменти. Уявімо приклад саду. У нас проблема з дренажем. Вода в нашому саду йде кудись, куди ми не хочемо, щоб вона йшла. Під час сильного дощу вона вимиває одну з наших грядок. Загалом ми знаємо, що нам знадобляться сапи та лопати, але нам потрібен конкретний план, як ці інструменти використовувати. Лише за наявності конкретного плану вирити траншею чи підняти берму, проблема фактично вирішується. Точно так само і з чеснотами. Нам добре молитися про збільшення тієї чи іншої чесноти, якої нам бракує, але ми повинні мати конкретний план щодо того, як ми будемо його застосовувати. Можливо, я розумію, що я часто нетерплячий, тому мені доречно молитися про збільшення чесноти терпіння, але я також знаю конкретні обставини, які в минулому змусили мене втратити терпіння. Таким чином, маючи це знання, я можу скласти конкретний план і довірити цей план Божій допомозі. Тоді я можу перевірити себе щодо виконання плану. Наскільки добре я вправлявся в терпінні в тих обставинах, у яких я планував його практикувати? Нарешті, я можу дякувати Богові за ступінь мого успіху, чи то великий, чи малий.

But there is a further pitfall. Examining ourselves concerning our needs as far as virtue is concerned is only the beginning. In this way, we determine the specific tools that we need in order to confront our problems and faults. But then, we need a specific plan concerning how we will use those tools. Let us imagine a garden example. We have a drainage problem. The water in our garden is going somewhere that we do not want it to go. In heavy rain, it is washing out one of our garden beds. Generally, we know that we will need hoes and shovels, but we need a specific plan how these tools are to be used. Only with the specific plan to dig a trench or raise a berm is the problem actually solved. It is exactly the same with the virtues. It is good for us to pray for an increase in this or that virtue that we lack, but we must have a specific plan concerning how we will apply it. I may have the insight that I am frequently impatient, so it is appropriate for me to pray for an increase in the virtue of patience, but I also know the specific circumstances that, in the past, have caused me to lose my patience. Thus, with this knowledge, I am able to make a specific plan and entrust that plan to God's help. Then, I am able to examine myself concerning the implementation of the plan. How well did I practice patience in the circumstances in which I had planned to practice it? Lastly, I can thank God for the degree of my success whether great or small.

Кожен з нас повинен проходити через цей процес регулярно, навіть щодня. Таким чином, у нас завжди повинні бути проекти, які ми працюємо разом з Господом, спрямовані на те, щоб ми зростали на Його подобу.

All of us should go through this kind of process on a regular, even daily, basis. In this way, we should always have projects, which we are working together with the Lord, aimed at making us grow into His likeness.