Пророк Даниїл та його друзі: приклади мужності The Prophet Daniel and His Friends: Examples of the Virtue of Fortitude

У неділю праотців згадуються всі святі, праотці Христові, які жили до того часу, коли на горі Синай був даний Закон Мойсею та Ізраїлю. Чільне місце серед цієї групи займають патріархи: Авраам, Ісаaк і Яків разом із його дванадцятьма синами, прабатьками дванадцяти колін Ізраїля. Водночас, однак, сьогодні припадає свято святого пророка Даниїла і трьох юнаків: Азарії, Ананії та Мисаїла, які були вкинені вавилонським царем у вогненну піч. Юнаки були чудесним чином врятовані силою Божою, та їх історія записана в Книзі пророка Даниїла. Сам пророк Даниїл є таємничою і чудотворною особою. Бог піднімав його у Вавилоні так, як Бог піднімав перед тим пророка Йосифа Всеблагого в землі Єгипетській. У багатьох відношеннях Даниїл перевершив Йосифа своєю мудрістю та великими діяннями, показавши, що Божа любов до Його народу в його полоненому стані не зменшилася, але що Він врятує їх із неволі та поверне на їхню землю. Там, де Йосиф тлумачив сни, точно передвіщаючи майбутнє силою Божою, Даниїл тлумачив сни, які сновидець навіть не наважувався описати вголос. Даниїл теж зазнав шалених переслідувань. Через те, що він не бажав поклонятися фальшивим богам, його двічі кидали до лігва левів (які відмовилися його з’їсти) під час правління Навуходоносора Вавилонського, а потім знову під час правління Кіра, царя Персії.

The Sunday of the Forefathers commemorates all the saints, the ancestors of Christ who lived before the time, when the Law was given to Moses and Israel on Mount Sinai. Prominent among this group are the patriarchs: Abraham, Isaac and Jacob, along with his twelve sons, the progenitors of the twelve tribes of Israel. At the same time, however, today happens to be the feast of the Holy Prophet Daniel and the Three Youths: Azarias, Ananias and Mishael, who were thrown into a fiery furnace by the King of Babylon. The youths were miraculously saved by the power of God and their story is recorded in the Book of the Prophet Daniel. The Prophet Daniel himself is a mysterious and miraculous figure. God raised him up in Babylon, just as God had previously raised up the Prophet Joseph the All-Comely in the land of Egypt. In many ways, Daniel surpassed Joseph in his wisdom and great works, showing that God's love for His people in their captive state was not diminished, but that He would save them from their captivity and bring them back to their land. Where Joseph interpreted dreams, accurately foretelling the future by the power of God, Daniel interpreted dreams that the dreamer had not even dared to describe aloud. It was Daniel too, who endured strident persecution. Because of his unwillingness to worship false gods, he was twice thrown into a den of lions (who refused to eat him), in the reigns of Nebuchadnezzar of Babylon and then, again, in the reign of Cyrus, King of Persia.

Переслідувані святі, пророк Даниїл і троє його друзів, Азарія, Ананія та Мисаїл, є для нас прикладом чесноти мужності. Цей поминальний день є гарною нагодою для нас справді помолитися і подумати про велику потребу нашого світу в такій мужності.

The persecuted saints, the Prophet Daniel and his three friends, Azarias, Ananias and Mishael, stand out to us as examples of the virtue of fortitude. This commemoration is a good opportunity for us to really pray and think about the great need that our world has for this kind of fortitude.

Тому дуже часто в наших сучасних обставинах мужність зводиться до простого поняття відваги. Хоча це правда, що ми повинні бути сміливими, щоб відстоювати те, що є правильним, що ми повинні протистояти злу та несправедливості всюди, де ми їх зустрічаємо, справжні виміри мужності є набагато більшими, ніж це. Мужність означає не лише те, що ми відважні перед обличчям зла. Це також означає, що ми не гніваємося перед обличчям цього зла. Наші пристрасті залишаються під контролем нашого розуму.

So very often in our contemporary circumstances, fortitude is reduced to the mere concept of courage. While it is true that we must be courageous to stand up for what is right, that we must oppose evil and injustice everywhere that we find it, the true dimensions of fortitude are far greater than that. Fortitude not only means that we are courageous in the face of evil. It also means that we do not become angry in the face of that evil. Our passions remain under the control of our reason.

Справжня мужність — це те, чого найбільше потребує наш світ у цей час. Святий Яків у своєму соборному посланні є свідком того, що гнів є найбільш руйнівною силою у Всесвіті. Апостол порівнює це з лісовою пожежею, яка швидко знищує мільйони гектарів старих і благородних дерев. Подібним чином гнів, що виникає в нас, дуже швидко руйнує будь-яке добро, яке ми зробили раніше, залишаючи нас у духовній темряві та злиднях.

True fortitude is what our world is most in need of at this present time. St. James, in his catholic epistle, is a witness to the fact that anger is the most destructive force in the universe. The Apostle compares it to a forest fire that quickly destroys millions of acres of old and noble trees. In the same way, anger arising within us very quickly destroys any good that we have previously done, leaving us in spiritual darkness and destitution.

Якщо ми поглянемо на світ навколо себе, то побачимо різноманітні проблеми, які є повсюдними. Скільки з цих проблем пов’язано, зрештою, з гнівом та його двоюрідними братами, іншими запальними пристрастями. Наприклад, у нашому суспільстві клінічна депресія досягла рівня епідемії. Депресія виникає після гніву. Ми намагаємося використовувати гнів, щоб відвести від нашого життя те, що сприймаємо як зло. Коли зло присутнє повною мірою і будь-яка надія прогнати його згасає, настає депресія. Подібним чином ми бачимо широко поширену залежність як від наркотиків, так і від алкоголю. Скільки з цих наркоманів намагаються лікувати свій гнів чи депресію? Так само розлучення є епідемією в нашому суспільстві. Хтось чув про якийсь випадок розлучення без злості, гіркоти і образи?

If we look around us in the world, we see various problems that are pervasive. How many of these problems are traceable, ultimately, to anger and its cousins, the other irascible passions. For example, clinical depression is at epidemic levels in our society. Depression arises in the aftermath of anger. We try to use anger to ward off from our lives something that we perceive as evil. When the evil is fully present and any hope of driving it away is extinguished, depression ensues. Similarly, we see widespread addictions to both drugs and alcohol. How many of those addicts are trying to medicate their anger or depression? Similarly, divorce is epidemic in our society as well. Has anyone heard of any case of divorce without anger, bitterness and resentment?

У цьому світі, яким править гнів і пристрасть, натхненний демонами, наш обов’язок як справжніх послідовників Христа – досягати прогресу в духовному житті, наслідуючи Його. Прогрес у духовному житті означає знищення пристрастей і зростання в чеснотах. Ми не можемо досягти жодного прогресу, якщо не ухвалимо конкретних рішень у контексті молитви. Базуючись на нашому досвіді, ми повинні на початку дня запитати себе про те, в яких чеснотах нам потрібно розвиватися. Благаючи Божої допомоги, ми повинні прийняти конкретні рішення практикувати ці чесноти в обставинах, в яких ми зазнали невдачі в минулому. Тоді, зрештою, ми повинні екзаменувати себе на ці резолюції. Це єдиний відомий спосіб прогресу в духовному житті. Без цього ми будемо продовжувати здійснювати ті самі гріхи знову і знову, і наша прихильність до цих гріхів буде зростати все більше і більше.

In this world that is ruled by demon-inspired anger and passion generally, it is our obligation as true followers of Christ to make progress in the spiritual life by imitating Him. Progress in the spiritual life means the destruction of the passions and growth in the virtues. We are not able to make any progress at all without making specific resolutions in the context of prayer. Based on our experience, we should ask ourselves at the beginning of the day concerning what virtues we need to grow in. Imploring God's help, we should make specific resolutions to practice those virtues in the circumstances, in which we have failed in the past. Then, at the end of the day, we should examine ourselves on those resolutions. This is the only known way to make progress in the spiritual life. Without it, we will continue to commit the same sins, over and over again and our attachment to those sins will grow greater and greater. 

Патріархи, пророк Даниїл і троє юнаків у вогненній печі є для нас великими прикладами чесноти мужності. Ми повинні попросити їх допомогти нам зростати в цій великій чесноті та почати приймати конкретні рішення щодо зростання мужності та її дочірніх чеснот: незворушності, терпеливості, наполегливості та умертвіння.

The patriarchs, the Prophet Daniel and the three youths in the fiery furnace are all great examples to us of the virtue of fortitude. We should ask them to help us grow in this great virtue and begin to make specific resolutions to grow in fortitude and its daughter virtues: equanimity, patience, perseverance and mortification.