Як усе виглядає з точки зору Небесного Царства? How Do Things Look From the Vantage of the Heavenly Kingdom?

Бог створив нас згідно зі Своїм планом. Він подивився на все, що Він створив, і проголосив, що це дуже добре. Ці факти, які ми дізнаємося від Самого Бога через слова, які Він Сам відкрив, є основою всього нашого саморозуміння. Бог створив нас для Себе, і Він хоче бути з нами. Він хоче, щоб ми вільно любили Його і ділилися Його життям. На жаль, наша людська природа дуже часто не хоче стосунків з Богом, і тому ми віддаляємося від Нього. Але ми, як це парадоксально, далекі від Бога, але Бог все одно близько до нас.

God created us according to His plan. He looked at everything that He had made and proclaimed that it was very good. These facts that we learn from God Himself, through the words that He Himself revealed, is the basis of our entire self-understanding. God made us for Himself, and He wants to be with us. He wants us to love Him freely and share His life. Sadly, our human nature very often doesn't want a relationship with God, and so, we distance ourselves from Him. Still, paradoxically, we are far from God, but God is still close to us.

Притча про велику вечерю, як ми почули її сьогодні в читанні Євангелія, нагадує нам про постійні пошуки Бога щодо нас, про Його неодноразові та наполегливі спроби дружби та спілкування. Проте ми бачимо в притчі нашу постійну відмову від цих спроб і нашу перевагу минущим матеріальним речам.

The parable of the great supper, as we heard it today in the gospel reading, reminds us of God's constant quest for us, his repeated and assiduous overtures of friendship and fellowship. Yet, we see in the parable our continuous refusals of those overtures and our preference for passing, material things.

Ця перевага минущим і матеріальним речам, яку ми дуже чітко бачимо в читанні Євангелія, є вершиною дурості: ми прив’язуємося до речей, які є меншими за нас, а не прив’язуємося до нашого Творця, Який покликав нас із небуття, і Хто любить нас вічною любов’ю. Ця найвища дурість корениться в нашому короткозорому сприйнятті світу.

This preference for passing and material things that we see very clearly in the gospel reading is the height of foolishness: for us to be attached to things that are less than us, rather than to have an attachment to our Creator, Who called us from nothingness into being and Who loves us with everlasting love. This supreme folly is rooted in our shortsighted perception of the world.

Правильне і правдиве сприйняття світу враховує той факт, що ніщо в цьому світі не виглядає так само, як тільки дивиться на нього з точки зору Царства Небесного. Ми повинні пам’ятати, що Небесне Царство – це інше Творіння. Він розмірно відрізняється від світу, в якому ми живемо.

The proper and true perception of the world takes into account the fact that nothing in this world looks the same when it is viewed from the vantage point of the Heavenly Kingdom. We must keep in mind that the Heavenly Kingdom is a different Creation. It is dimensionally different from the world in which we live.

За аналогією розглянемо ідеї сучасної математики. Ми знаємо, що, живучи в цьому світі, ми обмежені трьома просторовими вимірами та одним часовим виміром (який тече лише в одному напрямку, як річка). Чи знали ми, однак, що математики здатні маніпулювати формами до дванадцяти вимірів, обчислюючи їхні розміри та площі та концептуально переміщуючи їх, щоб комбінувати їх у все більш складні форми? Подібно до того, як квадрат у двох вимірах стає кубом у трьох вимірах, так і куб стає тессерактом у чотирьох вимірах. Природно, математики не в змозі уявити появу цих форм, так само як ми не змогли б уявити поняття вгору і вниз, якби ми були обмежені двома просторовими вимірами замість трьох. Так само ми не можемо уявити собі вигляд речей таким, яким вони виглядають у Царстві Небесному. Певні натяки відкриваються нам у Біблії та в писаннях святих, але ці речі залишаються здебільшого немислимими, поки ми живемо в цьому світі.

By way of analogy, let us consider the insights of modern mathematics. We know that, as we live in this world, we are confined to three spatial dimensions and one temporal dimension (which flows in only one direction, like a river). Did we know, however, that mathematicians are able to manipulate shapes in up to twelve dimensions, calculating their sizes and areas and conceptually moving them about, so as to combine them into more and more complex shapes. Just as a square in two dimensions becomes a cube in three dimensions, so too does the cube become a tesseract in four dimensions. Naturally, mathematicians are not able to imagine the appearance of these shapes, just as we would not be able to imagine the concepts of up and down if we were confined to two spatial dimensions instead of three. In just the same way, we are not able to imagine the appearance of things as they appear in the Heavenly Kingdom. Certain hints are revealed to us in the Bible and in the writings of the saints, but these things remain largely unimaginable as long as we live in this world.

Через те, що нам важко уявити світ, який розмірно відрізняється від власного світу, ми повинні дуже чітко дотримуватися того, що відкрив Бог. Він багато разів показував нам, що речі цього світу виглядають зовсім інакше з точки зору Царства. Наприклад, часто гріх виглядає нешкідливим і непоказним у цьому світі. Тільки з точки зору Царства можна повністю зрозуміти його справжній жах і шкоду. Так само й таїнства Христові (Хрещення, Євхаристія тощо) виглядають у цьому світі дуже непоказними й слабкими, але з точки зору Царства Небесного вони навіть у Божих ангелів викликають страх і жах до демонів. Подібним чином ми знаємо зі свідчень самих демонів, змушених говорити правду в контексті екзорцизму, що щось таке просте, як вервиця (яка здається нікчемною в цьому світі) є грізною зброєю з точки зору Небесного Царства.

Because of our fundamental difficulty in imagining a world that is dimensionally different than our own, we must adhere very closely to what God has revealed. He has shown us many times that the things of this world appear very different from the vantage point of the Kingdom. For example, oftentimes sin looks harmless and unimpressive in this world. Only from the vantage point of the Kingdom can its true horror and harm be fully perceived. In the same way, the mysteries of Christ (Baptism, the Eucharist, etc.) look very unimpressive and weak in this world, but from the vantage point of the Kingdom of Heaven they are awe-inspiring even in God's angels and fearsome and dreadful to demons. In a similar way, we know from the testimony of demons themselves, forced tell the truth in the context of exorcisms, that something as simple as a rosary (which appears paltry in this world) is a formidable weapon from the vantage point of the Kingdom of Heaven.

Коротше кажучи, обмежені нашими трьома просторовими вимірами та одним часовим виміром, ми бачимо лише приповідну «верхівку айсберга», тому що виміри, які знаходяться над нами, здебільшого неуявні для нас. Як каже святий Павло: «Не бачило око й не чуло вухо, і на серце людині не входило те, що Бог приготував для тих, хто любить Його».

In short, confined as we are to our three spatial dimensions and one temporal dimension, we see only the proverbial "tip of the iceberg," because the dimensions that are above us are largely unimaginable to us. As St. Paul puts it, "Eye has not seen nor ear heard, nor has it so much as entered into the heart of man, what God has prepared for those who love Him."

У таїнстві Різдва Христового, яке ми незабаром будемо святкувати, ми бачимо, що через дивовижну поблажливість до нашого стану Сам Бог прийняв нашу людську природу і добровільно замкнув Себе в ті самі рамки, в яких ми замкнені. Він увійшов у наш світ трьох просторових вимірів, але у Своїм воскресінні та вознесінні Він вийшов за межі нашого світу В НАШІЙ ЛЮДСЬКІЙ ПРИРОДІ, показавши нам шлях до досягнення такої ж трансцендентності в Ньому.

In the mystery of the Nativity of Christ, which we will shortly celebrate, we see that, by an amazing condescension to our condition, God Himself took on our human nature and willingly confined Himself within the same confines, in which we are confined. He entered our world of three spatial dimensions, but in His resurrection and ascension He transcended our world IN OUR HUMAN NATURE, showing the way for us to attain the same transcendence in Him.

Тому, оскільки Він хоче бути з нами, нехай хочемо бути з Ним. Відвернімося від прихильності до легковажних речей і занять і замінимо їх на прихильність до Живого Бога, Який приготував нам Царство.

Therefore, since He wants to be with us, let us want to be with Him. Let's turn away from our attachments to frivolous things and pursuits and exchange them for an attachment to the Living God, Who has prepared a Kingdom for us.