Тіло Христа чи Тіло Ніневії? The Body of Christ or the Body of Nineveh?

Кі́лька Отців Церкви, особливо святий Амвросій Медіоланський, відзначають той факт, що ім’я багатого чоловіка приховується в цій євангельській історії, тоді як ім’я бідного чітко відоме. Це, кажуть нам Отці, показує нам, що ім’я багатого викреслено з Книги Життя, але ім’я Лазаря, з іншого боку, записане на Небесах.

A couple of the Fathers of the Church, most notably Saint Ambrose of Milan, note the fact that the name of the rich man is suppressed from this Gospel story, while the name of the poor man is clearly known. This, the Fathers tell us, shows us that the rich man's name is blotted out of the Book of Life, but Lazarus's name, on the other hand, is written in Heaven.

Тлумачення цих отців жодним чином не применшується тим фактом, що в найдавнішому ру́кописі Євангелія від Святого Луки, датованого приблизно 175 роком нашої ери, насправді згадується багатий чоловік. У цьому рукописі він названий «Ніневією», на честь давньої столиці Ассирійської імперії, горезвісного ворога ізраїльського народу.

The interpretation of these Fathers is in no way diminished by the fact that, in the oldest manuscript of the Gospel According to Saint Luke, from about A.D. 175, the rich man is, in fact, named. In that manuscript, he is called "Nineveh," after the ancient capital of the Assyrian Empire, the notorious enemy of the Israelite nation. 

Чому багач носив назву королівського міста? Бо він тут є уособленням ворогів народу Божого. Лазар символізує вірних Богу, тоді як багатий символізує сильних цього світу, які пригнічують народ Божий, зрештою, на шкоду їм самим.

Why would the rich man bear the name of the royal city? Because he is here a personification of the enemies of God's people. Lazarus stands for God's faithful, while the rich man stands for the powerful of this world that oppress the people of God, ultimately to their own hurt.

Навколо нас ми бачимо, як ця притча розі́грується в цих термінах. Народу Божому, Церкві Христовій, смиренній і лагідній у покорі Богу, протистоять глобалі́сти та комуністи, які прагнуть абсолютної влади над світом для власних цілей. Щоб отримати владу, вони будуть топтати людську гідність, знищувати права́ сім'ї і вимагати підкорення релігії, якщо вона взагалі дозволена, державі. Божий народ, Церква, з іншого боку, прагне лише жити згідно зі своїми традиційними ці́нностями, навчаючи, що люди створені за образом і подобою Божою, а сім’я – це божественна інституція, права якої переважають права будь-яка держава, тому що сім'ю створив Бог (претензія, яку не може розділити жо́дна держава чи уряд).

All around us we see this parable played out in these terms. God's people, the Church of Christ, humble and meek in obedience to God, is opposed by globalists and communists, who seek absolute power over the world for their own ends. To achieve power, they will trample on human dignity, destroy the rights of the family and demand that religion, if it is permitted at all, be subservient to the state. God's people, the Church, on the other hand, seeks only to live according to its traditional values, teaching that human beings are made in the image and likeness of God and that the family is a divinely-ordained institution, whose rights supersede those of any state, because the family was created by God (a claim that no state or government can share).

Отже, з цим шаром значення, доданим до читання Євангелія через розуміння багатого чоловіка як «Ніневії», ми повинні запитати себе, як ми можемо знати, до якої команди ми належимо. Ми є членом Тіла Христового чи чле́ном замість Тіла Ніневії? Святий Єфрем Сирін допомагає нам відповісти на це суттєве питання. Посилаючись на цей уривок, святий каже нам, що ми повинні виявляти діла любові та прощення, щоб показати, що нас справді люблять і ми прощені. Багач отримав усілякі благословення від Бога за життя. Незважаючи на це, він нічого не зробив, щоб полегшити страждання своїх ближніх. У Євангелії сказано: «Блаженні милосердні, бо вони помилувані будуть» і «якою мірою міряєте, такою вам відміряють». Іншими словами, щоб мати спадщину з Богом, ми повинні діяти як Бог, «Який добрий і милосердний і посилає Свій дощ на праведних і неправедних». Якщо ми не докладе́мо жодних зусиль, щоб полегшити страждання інших, ми не матимемо участі в Богові.

So, with this layer of meaning added to the Gospel reading by understanding the rich man as "Nineveh," we need to ask ourselves how we can know what team we are on. Are we a member of the Body of Christ or a member instead of the Body of Nineveh? Saint Ephrem the Syrian helps us to answer this essential question. In reference to this passage, the saint tells us that we need to show the works of love and forgiveness, in order to show that we have truly been loved and forgiven. The rich man received all kinds of blessings from God during his lifetime. Despite this, he did nothing to alleviate the suffering of his fellow human being.  The Gospels tell us, "Blessed are the merciful, for they will be shown mercy," and "with the measure you measure with, it will be measured back to you." In other words, to have an inheritance with God, we have to act like God, "Who is kind and merciful and sends His rain on the just and the unjust." If we make no effort to alleviate the sufferings of others, we can have no part in God. 

Нам потрібно постійно шукати можливості робити вчинки з любов’ю для інших. Тільки так Божа любов стає реальною в нашому житті. Я можу нескінченно говорити про те, як мене любить Бог, але якщо я ніколи не докладаю жодних зусиль, щоб зробити щось з любов’ю для інших, я показую, що насправді не знаю, Хто такий цей Бог. Оскільки я не мав справжнього знання про Бога, я не міг бути менш схожим на Нього.

We need to be constantly on the lookout for opportunities to do loving things for others. This is the only way that God's love becomes real in our lives. I can talk endlessly about how I am loved by God, but if I never exert any effort to do anything loving for others, I show that I don't really know Who this God is. As a result of having no real knowledge of God, I couldn't possibly be less like Him.

Як і з усіма речами в християнському житті, немає необхідності робити щось велике, глибоке та епічне. Наш Бог перебуває серед нас у звичайному контексті. Саме Він втілився як те́сля в досить незначному місті в дуже глухій провінції Римської імперії. Проте, оскільки Він є Богом, усі Його дії, навіть найзвичайніші, мають безмежне значення. Оскільки ми поділяємо Його ідентичність у нашому Хрещенні, кожна наша дія також має безмежне значення. Ми можемо проповідувати Євангеліє Христа і приводити інших до спасіння через виконання дуже простих, мирських завдань, якщо вони виконуються з любов’ю.

As with all things in the Christian life, there is no necessity that we do something big, profound and epic. Our God dwells among us in the context of the ordinary. It was He Who became incarnate as a carpenter in a rather unimportant town in a very backwater province of the Roman Empire. Nevertheless, because He is God, all of His actions, even the most ordinary ones, are of infinite importance. Because we share His identity in our Baptism, each of our actions is also of infinite importance. We can preach the Gospel of Christ and bring others to salvation through the performance of very simple, mundane tasks, as long as they are done with loving intentions.