Запитання про християнську любов Questions about Christian love

Як ми повинні розуміти «любов» у новій Господній заповіді?

How are we to understand “love” in the Lord’s new commandment?

У євангеліях, нова заповідь Господа нашого Ісуса Христа має різні вирази, але всі ці вирази є еквівалентними, наприклад, «Любіть один одного, як я вас полюбив,» або «як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само,» або «Любіть ближнього, як самого себе.» Очевидно, концепт «любови» є дуже важливим до нашого правдивого розуміння цієї центральної заповіді нашого Бога. Ми потребуємо наголосити цей факт, тобто, любов, яку Христос наказує не є емоції чи пристрасті, але вона є інтелектуальним вирішенням, щоб бажати добра для іншого, навіть і особливо Останнього Добра.

In the gospels, the new commandment of our Lord Jesus Christ has different expressions, but all these expressions are equivalent, for example, “love one another as I have loved you,” or “as you wish other people to treat you, treat them likewise,” or “love your neighbor as yourself.” Obviously, the concept of “love” is vitally important for our proper understanding of this central commandment of our God. We need to emphasize this fact, namely, the love, which Christ commands is not an emotion or a passion, but an intellectual decision to will the good of the other, even and especially the Ultimate Good.

Цей пункт є дуже важливим, тому що емоції дуже рідко є під наказом людської волі, але, так як пристрасті, вони мають бути підпорядкованими до раціональної сили розуму. Якщо наші емоції є проти чесноти любови, наша відповідальність є тим, щоб не чинити згідно з ними, бо емоції не мають есенціальної ролі у практиці чеснот.  Мабуть, позитивні емоції полегшують практику чеснот, але ми повинні ніколи не дозволити того, що негативні емоції зупиняють цю практику. 

This point is very important, because the emotions are seldom subject to the human will, but, just like the passions, they have to be subordinated to the rational power of the mind.  If our emotions are contrary to the virtue of charity, our responsibility is not to act according to them, since the emotions do not have an essential role in the practice of the virtues.  Perhaps, positive emotions make the practice of the virtues easier, but we should never allow negative emotions to halt this practice.

Ні, правдиве значення «любови» є вирішенням, щоб бажати, і бажати постійно, добра іншому. Природно, бажання добра іншому означає те, що ми мусимо діяти згідно з цим бажанням, щоб творити добро у ра́мках нашої здатности. Те, що є зовнішньою рамкою нашої здатности є сюжетом молитви, бо все є можливим для того, хто молиться. Тож, ми маємо позитивний обов’язок, щоб діяти і молитися за спасіння інших, навіть ворогів, незважаючи на негативні емоції. Ми мусимо ігнорувати ці емоції, аж допоки вони розсіються.

No, the true meaning of “love” is a decision to will, and to will continuously, the good of the other. Naturally, the desire for the good of the other means that we must act according to that desire, in order to create the good of the other to the extent of our ability. That which is outside the extent of our ability is a subject of prayer, since everything is possible for him, who prays. Thus, we have a positive obligation to act and to pray for the salvation of others, even enemies, despite negative emotions. We must disregard these emotions until they dissipate.

Чи любов є такою, як всі інші чесноти, або вона є спеціальною?

Is love just like the other virtues, or is it special?

Любов є неподібною до інших чеснот, тому що вона є формою інших чеснот. Фактично, народженням Його Сина у нашій людській природі, і посиланням Святого Духа, Бог виявляв дуже велике таїнство, тобто, Його Божественна Природа є любов’ю, тому що Бог є спільнотою Трьох Осіб. Отож, Бог хоче Його раціональні створіння, щоб бути подібними до Себе, тому що Він є повнотою добра і правди. Практика всіх інших чеснот має її значення у любові, яка дає життя їм, і живить їх.

Love is dissimilar to the other virtues, because it is the form of the others. Actually, by the birth of His Son in our human nature, and by the sending of the Holy Spirit, God revealed a very great mystery, namely, that His Divine Nature is love, because God is a community of Three Persons. Thus, God wants His rational creatures to be like Him, because He is the fullness of goodness and truth. The practice of the other virtues has its meaning in charity, which gives life to them and nourishes them.

Що є найкращим шляхом, щоб формувати звичку цієї чесноти?

What is the best way to form the habit of this virtue?

Найкращий шлях, яким формувати любов у собі є тим, щоб положити межі до нашого свобідного вибору і, через самозречення, зосереджуватись на непостійності цього світу і життя, визначеності нашого суду перед престолом Христа, і вічність у пеклі або на небі. Отож, пам’ять смерти є дуже корисною для нас, допомагаючи нам, щоб виростати у любові до Бога і ближніх, і тож всіх інших чеснотах. Коротко, зростання у цій чесноті стає легшим, коли ми промовляємо до себе, напочатку кожного дня, «цей буде мій останній день.» Тоді, ми мусимо жити згідно з цим промовленням. Бо, якщо ми віримо в те, навіть помалу, ми будемо хотіти того, щоб були діла цього дня досконалими в рамках нашої здатности.

The best way to form charity in us is to place limits on our free choice and, through self-denial, focus on the impermanence of this world and life, the certainty of our judgment before the throne of Christ, and eternity in Hell or in Heaven. Thus, the remembrance of death is very useful for us, helping us to grow in love for God and neighbor, and thus in all the virtues. In short, growth in this virtue becomes easy when we proclaim to ourselves at the beginning of each day, “this will be my last day.” Then, we must live according to that proclamation. Then we must live according to this pronouncement. For, if we believe in this, even slightly, we will want the actions of this day to be perfect to the extent of our ability.